5. Еволюція біржових інститутів

Поняття «біржа» походить від грецького burza (сумка, гаманець), німецького horse і голландського blurs за місцем її першої появи в XV ст. в м. Брюгге (Нідерланди), а також від купецького прізвища Van der Burse, біля будинку в м. Брюгге, де відбувалися збори купців і банкірів з різних країн для обміну торговою інформацією, купівлі іноземних векселів та інших торгових операцій без пред’явлення конкретного предмета купівлі-продажу. Три шкіряні мішки (гаманці) були зображені на родовому гербі, який був прикріплений на воротах будинку Ван дер Бюржей. Назва «біржа» стала звичною і розповсюдилось по всій континентальній Європі. Лише Англія, а далі й інші англомовні країни назвали й досі так звуть торговий інститут Stosk Exchange.

З часом виникнення у Західній Європі організацій купецтва, близьких за своїми функціями до бірж, — XII—ХШ ст., ярмаркова торгівля набуває справді міжнародного характеру. Найбільшими її центрами стають міста Північної Італії, Південної Франції. Саме з розвитком ярмарків тісно пов’язане виникнення численних фінансових і торгових інститутів, у тому числі й бірж.

На ринках торгівля велася регулярно, але на відміну від біржі товар продавався реальний, а покупці одночасно були й споживачами товару. Однак на ярмарках реальний товар не був присутнім, торгівля велася за зразками, оптовими партіями, і товар придбавали торгові посередники. Крім того, ярмарки організовувалися лише декілька разів на рік.

З розвитком промисловості виникла необхідність у постійному оптовому ринку, який поєднував господарські області (регіони), що розвивалися. Такий ринок у вигляді біржі склався в XVI ст. у ході розвитку торгівлі між Іспанією і Нідерландами.

Перші класичні біржі виникли в Італії (Венеція, Генуя, Флоренція), де на основі міжнародної мануфактури зростала зовнішня торгівля, а також у великих торгових містах інших країн. Першою міжнародною біржею, яка відповідала новому рівню розвитку продуктивних сил, вважається біржа в Антверпені, де здійснювалися операції з цінними паперами (купівлею-продажем боргових зобов’язань урядів Голландії, Англії, Португалії, Іспанії та Франції).

За зразком Антверпенської біржі були створені Ліонська (1545), Лондонська королівська (1566) та інші біржі, які були в основному товарними і валютними (вексельними). У 1602 році започаткована Амстердамська біржа, що відігравала в XVII ст. головну роль у міжнародній торгівлі, на ній вперше предметом біржових угод ста-

ли щойно випущені акції перших акціонерних компаній. На них почали котируватися не тільки облігації державних позик, але й акції Голландської і Британської Ост-Індської, а пізніше і Вест- Індської торгової компанії, а також виникла торгівля колоніальними товарами. У XVIII ст. на Амстердамській біржі котирувалися цінні папери 44 найменувань (акції та облігації).

До кінця XVII — початку XVIII ст. естафету нідерландських бірж підхопила Лондонська, яка виникла в 1570 р., розквіт її пов’язаний із заснуванням знаменитої торгової Компанії Південних морів.

Ті товарні біржі, що виникли в XVI ст., не відігравали такої помітної ролі, як фондові. Розквіт товарних бірж, які спеціалізувалися на певних видах товарів, настав у кінці XIX ст. Він був нерозривно пов’язаний із розвитком сільськогосподарського виробництва. Найбільші товарні біржі спеціалізувалися на торгівлі зерном, цукром, какао тощо. Ця сільськогосподарська продукція (сировина) найбільшою мірою придатна для біржової торгівлі: внаслідок об’єктивних чинників (короткочасний період виробництва й постійний попит) вирівнювання цін на неї ускладнене. Сільськогосподарські продукти добре вписуються в систему біржової торгівлі за стандартами: без пред’явлення зразка, на основі його відповідного найменування — стандарту. Досі ці об’єкти є основним предметом угод на товарних біржах.

В Україні біржова торгівля почалася з відкриття у 1796 р. товарної біржі в м. Одеса, в 1834 р. — ум. Кременчук. Загалом, в історії біржової діяльності України можна виділяють кілька найважливіших етапів¹.

Перший етап: 1796—1860 рр. — відкриття першої товарної біржі (м. Одеса) та початок біржового руху. Відбулося створення та функціонування кількох товарних бірж, характеризувалося незначними обсягами угод, недосконалістю організаційних форм торгівлі, кредитної системи тощо. Це було зумовлено перш за все тим, що в цей період не відчувалося особливої потреби у створенні товарної біржі, оскільки для тогочасного товарообігу достатньо було діяльності ярмарків, на яких здійснювалася торгівля значними обсягами продукції.

Перші біржі були організовані не за ініціативою самих торгівців, а за наказом Петра І. Характерною особливістю товарної біржі було те, що на ній торгували не реальними товарами, а за зразками. Це зумовило допуск на біржові торги не всіх товарів народного споживання.

Другий етап: 1861—1914 рр.— активізація біржової торгівлі в усіх центрах України, їх спеціалізація. Для цього етапу характерним є економічне зростання і розширення товарно-грошових відносин, що було зумовлено реформами 60-х років, що прискорило перехід до ринкового господарювання, створило сприятливі передумови для розвитку біржової мережі. Товарні біржі створюються в усіх торгових центрах України.

Особливий етап у підйомі біржової діяльності припадає на початок XX ст. і перш за все на передвоєнні роки— 1906—1913 рр. За цей період в Україні розпочали роботу 11 товарних бірж. Як правило, це спеціалізовані біржі з торгівлі окремими видами продукції, а саме: хлібні біржі, фруктові, м’ясні, винні та інші, серед яких найбільші біржові обороти мала Київська товарна біржа, в товарній структурі якої значну питому вагу мав цукор, Миколаївська хлібна та Одеська зернова біржі. На тодішніх вітчизняних біржах укладалися угоди з реальним товаром.

В Україні набули розвитку винятково товарні біржі, тоді як у Росії в 30-ті роки минулого століття у структурі товарних бірж вже з’явилися фондові відділи, що було зумовлено появою в 1820 р. облігацій державної позики, а в 1827 р. — акцій, що сприяло розвитку біржового обороту цінних паперів. Основний обсяг внутрішнього фондового ринку проходить через Петербурзьку і Московську біржі.

Початок Першої світової війни, а потім події 1917 р. призвели до повного припинення діяльності всіх товарних бірж в Україні.

Третій етап: 1921—1928 рр. — відродження біржової торгівлі в період нової економічної політики. Вже в 1925 р. всі ті 11 товарних бірж, що діяли до 1917 р., відновили свою роботу. Передумовою процесу відродження стала внутрішня економічна політика, що проявлялася у певному пожвавленні капіталу та підприємництва. Біржа формувалася як корпорація, вона мала свій статут, її членами могли бути всі види підприємств — як державні, приватні, так і змішані, що сплачували вступний внесок.

З 1928 до 1990 р. спостерігалося послаблення біржової торгівлі в зв’язку з командно-адміністративною економікою держави, за якої виникає недоцільність діяльності біржових інститутів через неможливість виконання основних функцій біржі. Передумовою розвитку та становлення елементів біржової торгівлі стали товарні аукціони продукцією промисловості, торгівля якою здійснювалася за комерційними цінами.

Четвертий етап — 3 1990 роківі до теперішнього часу — відродження біржової торгівлі в період становлення ринкових відносин. Відродження в Україні біржової торгівлі реальним товаром з перспективою переходу до укладання ф’ючерсних угод та опціонів.

Перші товарні біржі цього етапу, зареєстровані в Україні в 1990 р., були Київська універсальна біржа (КУБ), де на той час було акредитовано понад 1,5 тис. брокерських контор, більше половини з яких брали участь у торгах двічі на тиждень.

Наші біржі не є «класичними біржами» також і з тим набором товарів, які виставляються на торги. В усьому світі класичними є 60—70 найменувань товарів і продуктів, тоді як на найбільших наших біржах в день торгів виставляються до тисячі найменувань. Дуже незначну їх частину можна назвати «біржовим» товаром. І передусім це відбувається через відсутність сертифікації та біржових стандартів. Тому переважна кількість товарів, що реалізуються на наших біржах, не завжди стають предметом біржової угоди на класичних біржах. Скажімо, ті ж метал, цемент, ліс, які продаються на наших біржах, не завжди знаходять попит на світовому ринку, оскільки вони не відповідають повною мірою загальноприйнятим світовим стандартам якості, не готуються для транспортування на далекі відстані за своєю формою й габаритами, не мають відповідної упаковки і типорозмірів.

Інша особливість розвитку біржового процесу в нашій країні пов’язана зі спрямованістю біржової діяльності. Якщо в країнах з розвиненою ринковою економікою головне місце за обсягами біржового обороту посідають фондові біржі, то в нас перевага на боці товарних бірж. Ця обставина пов’язана з розвалом колишньої системи матеріально-технічного постачання та із загальною нерозвиненістю ринку цінних паперів. Нині в нашій країні досить кволо функціонує і вторинний ринок цінних паперів.

Більшість вітчизняних бірж є універсальними ринковими структурами, що подають на торги найрізноманітніші товари і послуги. На багатьох біржах створені фондові відділи для здійснення операцій з цінними паперами.

До перспективи розвитку біржового процесу в Україні відносять¹:

1. скорочення загальної кількості товарних та універсальних бірж за рахунок перетворення ряду регіональних бірж у торгові доми й великі брокерські компанії;

2. зростання економічної та інформаційної потужностей великих спеціалізованих бірж;

3. стандартизація і типізація правил біржової торгівлі, біржових контрактів і брокерської документації;

1

2*

9

4. зростання кількості фондових бірж (фондових відділів товарних бірж), а також валютних бірж (валютних відділів фондових бірж);

5. стабілізація цін на акції найбільших бірж і цін на брокерські місця;

6. зростання кількості форвардних і ф’ючерсних операцій;

7. поступова відмова від бартерних угод і аукціонних принципів;

8. створення при найбільших біржах фінансово-кредитних інститутів, страхування біржових угод, тісна співпраця банків і бірж;

9. перетворення біржових структур у некомерційні організації;

10. прийняття і деталізація біржового законодавства.