1.5.2. Угруповання фотоавтотрофів

Звичайно основу рослинного покриву степових і близьких до них угруповань формують різні злаки. Так, в Євразії на великих просторах істотну участь в травостої беруть типчак (Festuca sulcata), різні ковили (Stipa), стоколоси (Bromus) та ін. Проте за кількістю видів нерідко панують дуже різноманітні представники інших родин — різнотрав’я. У південніших або посушливіших районах видова різноманітність досить швидко зменшується, домінування злаків (особливо типчаку і ковилів) триває, хоч нерідко з різнотрав’я починають відігравати помітну роль полини (Artemisia) та інші невеликі за розміром напівчагарнички з тієї самої родини складноцвітних (наприклад, пижмо — Tanacetum) або з лободових. Останні звичайно домінують за рахунок кураїв на засолених ділянках.

З іншого різнотрав’я весною і на початку літа дуже помітні різні геофіти, включаючи види лілійних, які гарно цвітуть (тюльпани, гусячі цибулі, крокуси), іриси, примули, піони, шавлії, анемони. Звичайно протягом теплої пори року різні групи рослин утворюють кілька аспектів цвітіння, які особливо мальовничі в мезофільніших варіантах.

Зона прерій простяглась на значну відстань з півночі на південь. У цьому напрямі температури поступово підвищуються, кількість опадів зменшується зі сходу на захід. Це надає додаткової своєрідності трав’янистим угрупованням Північної Америки порівняно з загалом близькими до них степами. Високозлакова прерія на півночі утворена багатьма видами різнотрав’я, але з домінуванням злаку Festuca scabrella або ж з ковилами і пиріями (Agropyron). У середній частині високотравна прерія звичайно утворена бородачами (кілька видів Andropogon), які властиві і теплим субтропікам і тропікам. Тут звичайні також Bouteloua, Panicum і багатовидове різнотрав’я. У південній частині також звичайні злаки, властиві середній частині, але до них додаються деякі тропічні за походженням форми. Короткотравна прерія однорідніша при русі з півночі на південь і не така багата на види. Домінують низькі дернуваті злаки Bouteloua gracilis і Buchloё dastyloides, дуже помітна домішка полину і низькорослих кактусів з роду опунція (Opuntia). Повзуча опунція (О. humifusa), що добре переносить морози, поширена аж до Канади. Цей вид здичавів у нас в Криму та в ряді інших районів. Деякі види різнотрав’я високотравної прерії ввійшли до культури як декоративні або інші культури, наприклад рудбекія (золота куля), різні соняшники, флокси.

Пампа відрізняється від прерій і степів теплішою зимою. У цей час температура хоч і знижується, але в середньому залишається вищою від 0°С або навіть не нижчою від +10°С, що дає змогу рости тут більшій кількості видів тропічного генезису. У загальному вигляді угруповань зелених рослин пампи помітний також антарктичний вплив, хоч і не такий явний, як у напівпустинях Патагонії. Та все ж домінуючі види рослин звичайно належать до добре представлених і в степах, і в преріях родів — це ковили, стоколоси, тонконоги. Звичайні також види Paspalum, Panicum, Piptochae-tium, Bothriochloa, Briza, Melica, Eragrostis, Ellusine із злакових. Деякі види високих злаків утворюють тверді купини, такі злаки звичайні в південній півкулі, їх називають «тусок», або «тасок», У Євразії схожа життєва форма спостерігається у чию (Lasiagrostis splendens). При сильному випасанні зростає роль непоїданого різнотрав’я, включаючи пасльонові (Solanum), чортополох (Саrduus), види Rapistrum і Суnаrа cardunculus. У засолених низовинах розростаються Distichlis, тусоковий злак Spartina montevidensis, ячмінь Hordeum stenostachys і солевитривале різнотрав’я, осоки, комиші, ситники. У найбільш засолених ділянках можуть рости часто самі тільки кураї (солерос, сведа).

І досі не стихають дискусії з приводу причин безлісності степів, прерій і пампи. Деякі дослідники навіть вважали, що ці утвори виникли тільки внаслідок винищення людиною лісів за допомогою вирубок і пожеж. Проте пожежі тут, які й справді дуже впливають на рослинність, виникають і природним шляхом (від блискавки). До того ж уже є дані, що ґрунтуються на спорово-пилковому аналізі, які свідчать про первісне існування навіть в межах лісостепу ділянок трав’янистих угруповань. Крім того, підтримуючий вплив на зовнішній вигляд степів, прерій, мабуть і пампи, мали раніше численні дикі копитні, гризуни, а також саранові з комах.

Високотравні варіанти степів, прерій і пампи характеризуються добре розвинутою ярусністю покриву, яка простежується і в ґрунтових горизонтах — різні види мають різну будову і довжину кореневої системи. Все це утворює дуже адаптовану фотосинтетичну систему, яка дуже повно використовує енергію сонячної радіації навіть при деякій нестачі вологи.

Загальна фітомаса (включаючи підземну) тут доходить до 1500 ц/га, або 15 кг/м², хоч у середньому ці величини близькі до 5 кг/м². Річну продукцію високотравних трав’янистих угруповань оцінюють у 100...200 ц/га, або 1...2 кг/м². Це можна порівняти з продуктивністю таких угруповань, як листяні ліси помірних широт.

В міру посилення аридності запаси фітомаси і продуктивність зменшуються, відповідно, до 100... 200 ц/га (1... 2 кг/м²) і 50... ... 100 ц/га (0,5... 1 кг/м²) на рік.