- •1.3.1. Географічне поширення, гігротермічний і геохімічний режим
- •1.3.2. Угруповання фотоавтотрофів
- •1.3.3. Гетеротрофи першого порядку
- •1.3.4. Гетеротрофи вищих порядків
- •1.3.5. Загальні особливості екосистем
- •1.4. Тропічні, субтропічні і помірноширотні пустині, напівпустині та колючі ксерофітні зарості
- •1.4.1. Поширення, гігротермічний і геохімічний режим
- •1.4.2. Угруповання фотоавтотрофів
- •1.4.3. Гетеротрофи першого порядку
- •1.4.4. Гетеротрофи вищих порядків
- •1.4.5. Загальні особливості екосистем
- •1.5. Трав'янисті угруповання степів, прерій і пампи
- •1.5.1. Поширення, гігротермічний і геохімічний режим
- •1.5.2. Угруповання фотоавтотрофів
- •1.5.3. Угруповання гетеротрофів
- •1.6. Широколистяні і мішані ліси помірних широт
- •1.6.1. Поширення, гігротермічний і геохімічний режим
- •1.6.2. Угруповання фотоавтотрофів
- •1.6.3. Гетеротрофи першого порядку
- •1.6.4. Гетеротрофи вищих порядків
- •1.6.5. Загальні особливості екосистем
- •1.7. Хвойні і дрібнолистяні бореальні ліси
- •1.7.1. Географічне поширення, гігротермічний і геохімічний режим
- •1.7.2. Угруповання фотоавтотрофів
- •1.7.3. Угруповання гетеротрофів
- •1.8. Тундри і приполярні пустища
- •1.8.1. Географічне поширення, гігротермічний і геохімічний режим
- •1.8.2. Угруповання фотоавтотрофів
- •1.8.3. Угруповання гетеротрофів
- •1.9. Високогір'я
- •1.9.1. Географічне поширення, гігротермічний і геохімічний режим
- •1.9.2. Угруповання фотоавтотрофів
- •1.9.3. Угруповання гетеротрофів
- •2 Біофілотичш царства та області суші
- •2.1. Орієнтальне царство (Orientalis)
- •2.2. Ефіопське царство (Aethiopis)
- •2.3. Мадагаскарське царство (Madagascariensis)
- •2.4. Капське царство (Capensis)
- •2.5. Австралійське царство (Australis)
- •2.6. Антарктичне царство (Antarctis)
- •2.7. Неотропічне царство (Neotropls)
- •2.8. Неарктичне царство (Nearctis)
- •2.9. Палеарктичне царство (Palaearctis)
- •3. Біогеографія островів
- •4. Деякі особливості морських і прісноводних угруповань
- •5. Охорона угруповань і видів. Екологічна і генетична різноманітність біосфери як дуже важливий природний ресурс
- •5.1. Цінність різноманітності
- •5.2. Заповідні території та акваторії, що охороняються
- •5.3. Програми біогеографічних досліджень
2.3. Мадагаскарське царство (Madagascariensis)
В межі Мадагаскарського царства входять острів Мадагаскар і дрібні острови та архіпелаги, що оточують його,— Маскаренські, Сейшельські, Амірантські, Коморські. Відповідно до сучасних геологічних уявлень, до кінця крейдового періоду ще зберігався сухопутний зв'язок між сучасним Мадагаскаром (який був тоді, безперечно, частиною Африканського континенту) та Індією. І пізніше з міру дрейфу Індії на північний схід, у бік Азії, квазісухопут-ний зв'язок ще зберігався в вигляді ланцюга островів,
Відокремлення Мадагаскару від Африки сталось пізніше — вже в еоцені. І тут Коморські острови являють собою дериват переривчастого сухопутного «моста», що функціонував в міру віддалення мадагаскарської брили від континенту Африки.
У зв'язку з цим можна зрозуміти характер взаємних впливів мадагаскарської, ефіопської та індо-малайської біофілот, що здійснювались у межах найбільш транспортабельних груп організмів аж до четвертинного періоду. Проте ряд віддалених зв'язків між названими біофілотами треба інтерпретувати і ширше — як результат скорочення ареалів колись дуже поширених груп, що жили і в Палеарктиці, і в Ефіопському царстві, але потім були витіснені активнішими й прогресивнішими формами. Таке пояснення в ряді випадків добре підтверджується палеонтологічними даними. Наприклад, сучасне поширення підряду напівмавп (Prosimii) у Мадагаскарському, Ефіопському та Орієнтальному царствах доповнено тепер даними про еоценові напівмавпи з Палеарктики і навіть Неарктики. Отже, в третинному періоді ця група була значно більше поширена. І високий рівень ендемізму напівмавп (на рівні родин), і велика різноманітність їх у Мадагаскарському царстві пояснюються збереженням стародавньої групи в сприятливому рефу-гіумі, ізольованому від впливу нових і сильних фауністичних «припливів».
Отже, просторова ізоляція Мадагаскарського царства настала досить давно, щоб тут збереглось багато компонентів давніх палеогенових і неогенових біофілот, які колись займали великі території Старого і навіть Нового Світу.
У зв'язку з компактністю, порівняно малою територією розглядуваного царства і переважним значенням власне мадагаскарського біофілотичного комплексу порівняно з сейшельським, мас-каренським і коморським комплексами Мадагаскарське царство розглядають як таке, що складається з однієї — Мадагаскарської — області. Названі острівні комплекси можна виділити як підобласті, і про специфічні риси цих комплексів буде сказано далі.
У флорі квіткових рослин Мадагаскарського царства налічується від 6 до 9 ендемічних родин (при різному розумінні обсягу родин), на видовому рівні ендемізм досягає 85%. Найвідоміша родина Didieraceae, 11 видів якої ростуть в аридних районах Західного і Південно-Західного Мадагаскару. Це дводомні чагарники і дерева, які мають вигляд сукулентів і скидають листя на сухий період. Із дуже поширених родин найбільшої видової різноманітності досягають орхідні, складноцвітні і молочайні, чим флора Мадагаскару принципово відрізняється від флори Африки.
Надзвичайно багато представлена в Мадагаскарському царстві родина пальм. На Сейшельських островах росте ендемічна сейшельська пальма (Lodoicea seychellarum), яка досягає 30 м заввишки, з плодами діаметром до 0,5 м і масою до 25 кг. У родині бананових (Musaceae) на особливу увагу заслуговує мадагаскарське «дерево мандрівників» (Ravenala madagascariensis), оскільки другий вид цього роду (R. guianensis) трапляється в Гвіані і Північній Бразілії.
Із наземних молюсків для фауни Мадагаскару характерні великі, до 10 см, клаватори (Clavator clavator), споріднені з африканськими ахатинами. Серед павукоподібних ендемічні скорпіони роду Grosphus з родини Buthidae та роду Heteroscorpius з родини Scorpionidae. Величезні тенетні павуки роду Nephila споріднюють мадагаскарську фауну з орієнтальною та австралійською. Енто-мофауна має в основному ефіопський характер, але на родовому і видовому рівнях багато ендеміків. Зокрема, багато представ лені ендемічні форми метеликів родини Papilionidae.
Прісноводні риби дуже нечисленні — менш як 20 видів, в основному це види ефіопського походження.
Зате дуже своєрідна герпетофауна Мадагаскарського царства. Тут трапляються представники роду Rhacophorus, якого немає в Африці, а центр його різноманітності міститься в Орієнтальному царстві. В основному ефіопська родина сухопутних черепах Те-studinidae має в Мадагаскарському царстві низку оригінальних представників. Особливо своєрідна ендемічна павуча черепаха Ру-xis arachnoides, що живе в західних посушливих районах Мадагаскару, її довжина не перевищує 10 см. Поряд з цим крихітним видом в межах царства живуть інші види роду Testudo, такі, як промениста, дзьобогруда і плоска черепахи, а також гігантська черепаха (Testudo gigantea), яка досягає в довжину 123 см. Останній вид був раніше дуже поширений на більшості островів описуваного регіону, але тепер майже всюди винищений і зберігся тільки на острові Альдабра.
У Мадагаскарському царстві представлені всі три роди родини пеломедузових черепах (Pelomedusidae), поширеної як в Ефіопському, так і в Неотропічному царстві. Особливий інтерес викликає наявність на Мадагаскарі представника роду Podocnemis, інші 7 видів цього роду живуть тільки в Південній Америці. Ще своєрідніше підкреслені неотропічні зв'язки мадагаскарської гер-петофауни в родині Iguanidae. Близько 700 видів цієї родини ящірок живуть у Неотропіках, широко проникаючи в Неарктику і на південь, в Антарктичне царство. Проте в Старому Світі, і зокрема в Ефіопському царстві, цієї родини зовсім немає (за винятком деяких островів Тихого океану), його заміняють представники ящірок-агамід. І тільки на Мадагаскарі агамід немає, зате там трапляються 2 ендемічні роди ігуан — Chalarodon і Hoplurus.
Пантропічна родина геконів представлена на Мадагаскарі ендемічним родом Uroplates, до якого входить 6 видів, а також цілком своєрідними денними геконами роду Phelsuma. Проте цей рід геконів доводиться вважати субендемічним — один вид (Phelsuma andamanensis) поширений за межами Мадагаскарського царства — на Андаманських островах.
Ефіопсько-орієнтальний підряд хамелеонів досягає в Мадагаскарському царстві найбільшої різноманітності, причому на родовому рівні. Тут живе і найбільший вид (понад 60 см завдовжки), що належить до дуже поширеного роду (Chamaeleo oustaletit), і крихітні хамелеони ендемічних родів Brookesia і Evoluticauda (довжина деяких видів не перевищує 45 мм).
Цікаво, що в Мадагаскарське царство не проникають такі дуже поширені родини ящірок Старого Світу, як агами, варани, лацертиди. Тут немає жодної родини отруйних змій, а також ву-зькоротих змій, пітонів (підродина), яйцевих змій (підродина) — всі вони живуть на сусідньому материку. Зате виявляються оригінальні представники родини несправжньоногих, близькі до південноамериканських удавів. Це мадагаскарський удав (Асrаn-tophis madagascariensis) і мадагаскарський деревний удав (Sanzinia madagascariensis) — монотипові представники ендемічних родів.
До окремої ендемічної родини Bolyeridae виділяють 2 види невеликих змій з маленького острівця Раунд поблизу Маври-кія (на Маврикії цих змій винищили інтродуковані людиною-свині). Як на самому Мадагаскарі, так і на Коморських і Сей-шельських островах поширений нільський крокодил (Crocodylus nilotcus), який досягає там особливо великих розмірів.
Дуже своєрідна фауна птахів — уже на рівні родин виявляють 6 ендемічних груп. Передусім це вимерлі в історичні часи (можливо, всього тільки близько 150 років тому) епіорніси, яких виділяють навіть в окремий ряд Aepyornithiformes. Відомо 9 видів мадагаскарських епіорнісів, причому найбільший вид Аеруоrnis maximus досягав 3 м заввишки і мав масу близько 400 кг. Довжина яєць епіорніса досягала 34 см, а їх обсяг становив до 12 л.
Ще в олігоцені епіорніси були значно більше поширені, прощо свідчать датовані цією епохою залишки їх із Північної Африки.
Інші ендемічні родини Мадагаскарського царства — мадагаскарські пастушки (Mesitornithidae) з 2 родами і 3 видами, винищені в XVII ст. дронтові (Raphidae) з 2 родами і 3 видами, філепітові (Philepittidae) з 2 родами і видами, монотипова родина червонодзьобих повзиків (Hyposittidae) і вангові (Vangidae), представлені 9...11 родами й 11...14 видами. Із згаданих родин найбільше обмежений ареал був у родини дронтових,. приуроченої тільки до Маскаренських островів.
Родина мадагаскарських пастушків має віддалену спорідненість з триперстками, а також з американською сонячною чаплею і новокаледонським кагу (обидва ці види виділяють у моно-типову родину ряду журавлеподібних).
На рівні родів в орнітофауні Мадагаскарського царства багато ендемічних форм, а також спільних як з ефіопською, так і з орієнтальною фауною. Велика кількість ендемічних форм-пов'язана передусім з острівним характером цього регіону. Тим же пояснюється і відсутність тут ряду дуже поширених родин птахів — синиць, сорокопудів, вівсянок, справжніх в'юрків.
Теріофауна Мадагаскарського царства цікава тим, що тут збереглась низка примітивних і прадавніх груп, яких немає на сусідньому материку і які мають споріднені зв'язки з фауною дуже віддалених регіонів. Особливо вражає велика кількість і своєрідність нижчих приматів. Тут ендемічна родина лемурів (Lemuridae), до якої входить 6 родів з 16 видами, родина індрі (Indridae), що охоплює 3 роди з 4 видами, і монотипова родина руконіжок (Daubentoniidae).
Серед комахоїдних варта уваги родина тенреків (Теnrесіdae), що налічує 9 родів і 28 видів. Ці невеликі звірки, що зовні схожі на землерийок, а деякі — на їжаків, тепер водяться тільки на самому Мадагаскарі і на Коморських островах. Колись ця родина була поширена значно більше, принаймні в міоцені тенреки населяли також Ефіопське царство (викопні форми цього періоду знайдено в Кенії). Крім того, ряд систематиків об'єднує цю своєрідну групу в одну родину з ефіопськими водяними землерийками (Potamogalidae). Незалежно від того рангу, якого надають тенрекам, залишається безперечним, що ці примітивні комахоїдні знайшли на Мадагаскарі постміо-ценовий рефугіум, зникнувши (або майже зникнувши) в Ефіопському царстві у зв'язку з широкою експансією прогресивніших форм комахоїдних (стрибунців і землерийкових).
Рукокрилі, для яких острівний характер Мадагаскарського царства відіграє меншу ізолюючу роль, ніж для інших груп ссавців, представлені тут досить широко. Проте і в цій групі є ендемічна монотипова родина мадагаскарських присосконогів (Myzopodidae, Myzopoda aurita). Найближчі родичі цього своєрідного звірка з присосками на крилах і на підошвах задніх ніг водяться в Центральній і на півночі Південної Америки (2 види родини американських присосконогів Thyropteridae). Великий рід летючих лисиць Pteropus, найрізноманітніший в Орієнтальному та Австралійському царствах, представлений на Мадагаскарі і навколишніх островах 8 видами. Цього роду немає в Ефіопському царстві, якщо не брати до уваги 1 виду, що водиться на острівці Пемба біля узбережжя Східної Африки.
Із хижаків тільки віверові водяться в Мадагаскарському царстві, причому є низка ендемічних родів — фаналока (Fossa), фаланук (Eupleres)—і навіть 2 ендемічні підродини — мадагаскарські мунго (Galidinae) і фоси (Cryptoproctinae). Остання підродина монотипова, єдиний вид—фоса (Сrурtорrocta ferox)—досягає майже 1,5 м завдовжки (хоч половина довжини припадає на хвіст) і є найбільшим хижим звіром мадагаскарських лісів.
Гризуни представлені ендемічною підродиною мадагаскарських хом'яків (Nesomyinae), більш як 10 видів цієї групи займають екологічні ніші піщанок, тушканчиків, пацюків і навіть вовчків, набувши схожості з цими тваринами також у зовнішньому вигляді.
Водночас характерна відсутність родини мишачих (Muri-dae), яка дуже різноманітно представлена в тропіках Старого Cвіту.
Тільки 1 вид копитних населяє Мадагаскар — це китицевуха свиня і то висловлюють припущення, що її було завезено людиною. Порівняно недавно, в пліоцені і на початку плейстоцену, на острові водився також карликовий бегемот.
