1.7.3. Угруповання гетеротрофів

Ми вже згадували про ту важливу роль, яку відіграють мікоризоутворюючі гриби в балансі елементів мінерального живлення фотоавтотрофів. Можна додати, що відносна роль грибів порівняно з бактеріями при русі від широколистяних до тайгових лісів збільшується. Отже, як мікроскопічні (мікроміцети), так і макроскопічні (включаючи мікоризоутворювачів і сапрофітів) гриби відіграють дуже важливу роль у мінералізації відмираючої рослинної маси.

Мала потужність гумусового горизонту, кисле середовище, нагромадження грубого перегною і підстилки — усе це малосприятливі фактори для формування багатого і різноманітного комплексу ‑ дощових червів, властивого широколистяним лісам. І справді, переважає небагато видів, які живуть головним чином у підстилці й у верхньому горизонті власне ґрунту. Це, зокрема, переважно європейський Allolobophora caliginosa і дуже поширена в тайзі і тундрі ейзенія Норденшельда (Eisenia nordensheldi). Зате ці самі фактори призводять до того, що підстилка дуже щільно населена такими групами мікроартропод, як панцирні кліщі (Oribatei) і ногохвістки, або колемболи (Collembola). Сумярна чисельність мікроартропод, яка на 90% формується за рахунок цих двох груп, звичайно дорівнює кільком десяткам тисяч особин на 1 м², а іноді перевищує і 100 тис. При цьому сумарна сира біомаса обох груп разом звичайно дорівнює 1—2 г/м² з невеликим переважанням кліщів. Нарешті, чисельність сапрофільних вільноживучих нематод (звичайно мікроскопічних розмірів — 0,2 ... 1 мм) у тайгових екосистемах у середньому близька до 5 млн. екз/м² (амплітуда 1 ...10 млн.), а сира зоомаса їх — до 1 г/м².

Група хлорофітофагів — споживачів тканин зелених рослин — дуже різноманітна. Уже згадувалось про спалахи розмножень сибірського шовкопряда, гусінь якого може буквально «з’їсти» велику ділянку лісу. Однак найчастіше чисельність цієї функціональної групи гетеротрофів збалансована з ресурсами їжі. Крім різних комах-листогризів, є багатий комплекс стовбурних форм, які поїдають луб, деревину і кору найчастіше вже відмираючих дерев. Сюди входять різні короїди (родина Ipidae), вусачі, або скрипуни (Сеrambicidae), златки (Buprestidae). З комах, що споживають кореневу масу, найзвичайніші личинки коваликів, яких називають дротяниками (Elateridae). Порівняно з неморальними ценозами роль хрущів різко зменшується.

Хребетні тварини, які споживають головним чином зелену масу та інший рослинний корм, представлені різними великими птахами з родини тетерукових. Це глухар, якого у Східному Сибіру замінює кам’яний глухар (Tetrao urogallus, T. parvirostris), а також рябчик (Tetrastes bonasia). Близький до рябчика вид є і в Канаді. Ціла низка птахів і звірів пристосована до споживання насіння хвойних дерев. Це передусім шишкарі (види роду Loxia), з яких білокрилий шишкар (L. leucoptera) живе в модринниках як Сибіру, так і Аляски, і білки (Sciurus vulgaris в Євразії, червона білка з роду Tamiasciurus, а також сіра білка — S. carolinensis — в Америці). В Америці дуже різноманітні бурундуки з двох родів (Eutamias, Tamias), у Сибіру поширений єдиний вид— Eutamias sibiricus. Мішаний насіннєїдно-зеленоїдний тип живлення властивий різним лісовим полівкам (види Clethrionomys); а лісові миші Євразії (рід Apodemus) та оленячі «миші» Америки (Peromyscus — це представник родини хом’якоподібних) більш схильні до поїдання насіння. Для тайги Нового Світу дуже характерна повна відсутність справжніх мишей (видів родини Muridae), а схожі екологічні ніші займають і зовні конвергуючі види хом’якоподібних (Cricetidae). Хом’якоподібні з підродини полівок (Microtinae) живуть по всій тайговій зоні. Нарешті, основний споживач гілкового корму — лось, який живе і в Євразії, і в Америці.

Гетеротрофи вищих порядків представлені в різних групах тварин. Серед комах найпомітніші, мабуть, мурашки з роду Formica і мурашки-деревоточці (Camponotus herculianus). Дуже різноманітні дрібні форми жуків-жужелиць і хижаків (Carabidae, Staphylinidae), багатоніжки-литобіїди, домінують у підстилці. Дрібних хребетних-зоофагів особливо багато в приземному ярусі. Це передусім бурі жаби (Rana arvalis і близькі види), різні землерийки-бурозубки (Sorex). Найбільша видова різноманітність хребетних-зоофагів припадає на деревно-чагарниковий ярус за рахунок різних комахоїдних і всеїдних птахів. При цьому важливо зазначити, що ціла низка характерних тайгових видів, які живляться комахами, не відлітає на зиму. Такі, зокрема, синиці-гаїчки (Parus mon-tanus, P. palustris в Євразії, Р. cincius у північній тайзі Євразії, Р. atricapillus у Північній Америці), корольки (Regulus regulus в Євразії, R. calendula і R. satrapa в Північній Америці), пищухи (Certhia familiaris), деякі дятли. А втім, останні взимку можуть майже цілком переходити на харчування насінням хвойних. У теплу пору року пташине населення в усіх регіонах бореальних лісів стає ще різноманітнішим, при цьому навіть переважно зерноїдні види часто починають поїдати також комах, червів або павуків. В усій зоні стають звичайними різні види дроздів (Turdus), в Євразії до домінантів входять представники славкових (родина Sylviidae), види вівчариків (Phylloscopus). У Північній Америці — види родини Parulidae, яких за зовнішню схожість називають американськими славками. У південній тайзі Європи часто домінує зяблик (Fringilla coelebs), а в північній — в’юрок (Fringilla montifringilla). У більш східних і в американських секторах до складу домінантів нерідко входять види родини вівсянкових (Emberizidae).

У межах мало зміненої людиною тайги серед великих звірів, що живляться мішаною їжею, але все-таки з переважанням зоофагії, треба згадати бурого ведмедя, поширеного на обох материках, а також рись, росомаху. Дрібні хижі звірки представлені головним чином куницевими. Це лісова куниця, соболь, горностай, лисиця, по берегах водойм — норки й видри. У всіх звірків цінна шкурка, яка є предметом промислу.

Головний відновний ресурс тайгової зони — деревина, запаси якої все ще дуже великі, хоч в окремих районах спостерігається вирубування в обсязі, що перевищує природний приріст.