Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Drozdov2_ukr.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
839 Кб
Скачать
☆

1.6. Широколистяні і мішані ліси помірних широт

1.6.1. Поширення, гігротермічний і геохімічний режим

Широколистяні літньозелені ліси, іноді з великою домішкою хвойних порід, поширені в умовах достатнього протягом усього року зволоження і періодичного зниження температур взимку, що призводить до цілковитого припинення вегетації деревного ярусу. Широколистяні літньозелені ліси субсередземноморського типу з підвищенням температур у середині літа отримують менше опадів. У широколистяних літньозелених лісах північніших широт одночасно з підвищенням температур звичайно збільшується і кількість опадів. Залежно від ступеня континентальності зими можуть бути майже безморозними і безсніжними (Колхіда, деякі райони Приатлантичної Європи) або ж характеризуються стійкими морозами і сніговим покривом (південь РФ). Різні поєднання кліматичних факторів у межах ареалу літньозелених листяних лісів показані на клімадіаграмах (рис. 36).

У південній півкулі ізольовані масиви літньозелених лісів є тільки в Чилі та в прилеглих районах Аргентини на широті 38...40°, а далі на південь знову йдуть вічнозелені ліси помірних широт. Південноамериканський масив літньозелених лісів утворений одним видом нотофагусу (N. obliqua), місцева назва якого «робле», що по-іспанськи означає «дуб». Справді, ліси з робле зовні дуже схожі на дубняки з пухнастого дуба (Q. pubescens), характерні для субсередземноморських формацій півдня Європи. За режимом тепла і вологи вони також схожі.

Далі мова йтиме тільки про широколистяні літньозелені (неморальні) ліси північної півкулі, поширені в Європі, на Далекому Сході і невеликими ізольованими плямами в горах Євразії, в Північній Америці, особливо на сході цього материка, в районі Апалачських гір. Неморальні формації Східної Азії та Апалачів далі на південь поступово переходять у субтропічні вічнозелені ліси.

Під неморальними формаціями утворюються бурі та сірі лісові ґрунти. Перший тип властивий територіям з дуже м’якою зимою і вологим прохолодним літом, він пов’язаний, зокрема, з буковими лісами. Другий тип приурочений до більш континентальних районів з теплим і сухим літом; часто сірі лісові ґрунти формуються під дібровами з дуба звичайного (Q. robur) в лісостеповій зоні. В бурих лісових ґрунтах відбувається енергійне утворення вторинних глинистих мінералів (іліт, монтморилоніт), винесення карбонатів. Проте виражений підзолотворний процес часто не відбувається, що пов’язують з великою кількістю опаду, збагаченого кальцієм. Реакція в ґрунтовому профілі звичайно слабкокисла і гідрати полуторних оксидів малорухливі. Вміст гумусу звичайно становить 3...5%. Велика кількість глинних мінералів і гідратів полуторних оксидів веде до дуже високої ємності вбирання (до 35 мг-екв) з переважанням у складі ввібраних основ кальцію. Проте трапляються й опідзолені бурі ґрунти, які виділяють в окремий підтип.

Сірі лісові ґрунти мають промивний режим тільки весною, під час танення снігу. Це призводить до глибокого винесення речовин у потужні ілювіальні горизонти. До глибини 50...80 см ґрунт має кислу реакцію, але на глибині 150...200 см формується карбонатний горизонт. Багатий на кальцій опад, як і в бурих ґрунтах, істотно впливає на ґрунтові процеси.

У верхньому горизонті вміст гумусу може досягати 9%, але звичайно він дорівнює 4—5%. Ємність вбирання в гумусовому горизонті 25...30 мг-екв на 100 г ґрунту. В складі ввібраних основ поряд з кальцієм і магнієм завжди є водень і алюміній.

У найтепліших і водночас вологих районах літньозелених лісів (наприклад, в Колхіді і в Ленкорані) розкладаються не тільки первинні, а й вторинні мінерали з утворенням каоліну і вільного кремнезему, глинозему та оксидів заліза. Таким чином, є вже риси алітизації ґрунтової товщі, а також своєрідні риси опідзолювання внаслідок кислої реакції і вираженого промивного режиму. Такі ґрунти дуже характерні також для вічнозелених мусонних вологих субтропічних лісів півдня Східної Азії, Південно-Східної Австралії, гемігілеї Чілі та для деяких гірських тропічних лісів. Червоноземи і жовтоземи відрізняються від бурих лісових ґрунтів інтенсивнішим хімічним вивітрюванням. Нерідко широколистяні ліси з листям, що взимку опадає, і вічнозелені вологі субтропічні ліси утворюють плавний перехід, в якому зміна типу ґрунту настає раніше, ніж зміна листопадних порід вічнозеленими.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]