4. Бюджетна класифікація

З метою зміцнення єдиної системи державних доходів та видатків бюджетів усіх рівнів влади, забезпечення загальнодержавного і міжнародного зіставлення бюджетних показників у липні1996 р. була прийнята Постанова Верховної Ради України «Про структуру бюджетної класифікації України», згідно з якою з 1997 р. упроваджувалась загальна структура бюджетної класифікації України. Упродовж наступних років у зв’язку з переходом на міжнародні стандарти статистики державних фінансів та з урахуванням прийняття Бюджетного кодексу України(2001 р.) набрала чинності нова бюджетна класифікація (наказ Мінфіну«Про бюджетну класифікацію та її запровадження» від 27 грудня 2001 р.).

Бюджетна класифікація використовується для складання і виконання державного та місцевих бюджетів, звітування про їх виконання, здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади і місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних позицій видатків, кредитування, фінансування і боргу, а також для забезпечення загальнодержавної й міжнародної порівнянності бюджетних показників. Вона є обов’язковою для застосування всіма учасниками бюджетного процесу в межах бюджетних повноважень. Прийняття Бюджетного та Податкового кодексів та набрання ними чинності обумовили необхідність розроблення і прийняття бюджетної класифікації в новій редакції.

Бюджетна класифікація згідно з Бюджетним Кодексом – це єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Застосування бюджетної класифікації визначає Бюджетний кодекс.

Складовими бюджетної класифікації є: класифікація доходів бюджету, функціональна класифікація його видатків та кредитування, економічна і відомча класифікація видатків бюджету та його кредитування, програмна класифікація видатків та кредитування бюджету, класифікація кредитування бюджету, фінансування бюджету за типом кредитора і за типом боргового зобов’язання, класифікація боргу за типом кредитора і за типом боргового зобов’язання, тимчасова класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів(із перехідною таблицею до функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету).

Бюджетною класифікацією також визначається структура кодування програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету і складові видатків розвитку та видатків споживання.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) офіційні трансферти.

♦ Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) та місцеві податки і збори(обов’язкові платежі). Податкові надходження відповідно до бюджетної класифікації згруповані у дев’ять груп.

Перша група «Податки на доходи, прибуток та на збільшення ринкової вартості» — класифікація податку на доходи фізичних осіб та податку на прибуток підприємств.

Друга група «Податки на власність» — класифікація податків з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (податок з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок з власників водних транспортних засобів), збору за першу реєстрацію транспортного засобу.

Третя група «Збори та плата за спеціальне використання природних ресурсів» — класифікація зборів за спеціальне використання лісових ресурсів і води, плати за користування надрами, за землю(земельний податок, орендна плата), за використання інших природних ресурсів.

Четверта група «Внутрішні податки на товари та послуги» — класифікація податку на додану вартість(податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів, його бюджетне відшкодування грошовими коштами, податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів та з імпортованих на територію України робіт, послуг тощо), акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів, з увезених на митну територію України підакцизних товарів(продукції) та податків на окремі категорії послуг.

П’ята група «Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції»— класифікація ввізного і вивізного мита та інших надходжень від зовнішньоекономічної діяльності.

Шоста група «Окремі податки і збори, що зараховуються до місцевих бюджетів» — класифікація місцевих податків та зборів, нарахованих до 1 січня 2011 р. (податок із реклами, комунальний податок, податок на промисел, збір за припаркування автотранспорту, ринковий збір, курортний збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш у бігах на іподромі, збір за право використання місцевої символіки, збір за право проведення кіно- і телезйомок, збір із власників собак, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг тощо).

Сьома група «Рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси»— класифікація рентної плати у розрізі рентної плати за нафту, природний газ, газовий конденсат, що видобуваються в Україні; за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України; за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами територією України; за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України; збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності тощо.

Восьма група «Місцеві податки і збори» — класифікація податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зборів за місця для паркування транспортних засобів, туристичного, за провадження деяких видів підприємницької діяльності, єдиного податку.

Дев’ята група «Інші податки та збори» — класифікація екологічного податку, фіксованого сільськогосподарського податку, зборів за забруднення навколишнього природного середовища, на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, за користування радіочастотним ресурсом України, а також податків та зборів, не віднесених до інших категорій.

♦ Неподаткові надходження — доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності; інші неподаткові надходження. Відповідно до редакції Бюджетного кодексу України 2001 р. до складу неподаткових надходжень входили:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;

3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження.

Чинна редакція Бюджетного кодексу регламентує три напрями формування неподаткових надходжень:

1) доходи від власності та підприємницької діяльності;

2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності;

3) інші неподаткові надходження.

Основною відмінністю між даними підходами до формування неподаткових надходжень бюджету є відсутність такого розділу, як надходження від штрафів та фінансових санкцій. Вони являли собою кошти, стягнені з винних осіб, за шкоду, заподіяну державі, підприємствам, установам, організаціям; суми, стягнені з винних осіб за порушення правил пожежної безпеки; штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг; штрафні санкції за порушення законодавства з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів, адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та інші штрафи і санкції.

Доходи від власності та підприємницької діяльності включають частину чистого прибутку(доходу) державних унітарних підприємств та їх об’єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди(дохід), нараховані на акції(частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, кошти, що перераховуються Національним банком України відповідно до Закону України«Про Національний банк України»; відрахування коштів, отриманих від проведення державних грошових лотерей, плату за розміщення тимчасово вільних коштів державного та місцевих бюджетів, надходження коштів від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва та інші надходження.

Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності включають надходження плати за ліцензії та за утримання дітей у школах-інтернатах, оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах, коштів, отриманих за вчинення консульських дій, виконавчого збору, орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном. До складу даної групи неподаткових надходжень також включають державне мито[державне мито, що сплачується за місцем розгляду та оформлення документів; за дії, пов’язані з одержанням патентів на об’єкти права інтелектуальної власності, підтриманням їх чинності та передаванням прав їхніми власниками; пов’язане з вдачею та оформленням закордонних паспортів(посвідок) та паспортів громадян України] та митні збори(єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; плата за надані в оренду ставки в басейнах річок загальнодержавного значення та водні об’єкти місцевого значення тощо).

Інші неподаткові надходження формуються за рахунок коштів від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду; плати за адміністративні послуги; надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної давності; коштів від реалізації надлишкової космічної техніки військового та подвійного призначення, що належить Державному космічному агентству України; коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів і Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій України; портового(адміністративного) збору; доходів від операцій з кредитування та надання гарантій; концесійних платежів та інших надходжень.

До складу інших неподаткових надходжень включені власні надходження бюджетних установ, тобто надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами; плату за оренду майна бюджетних установ; надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна; благодійні внески, гранти та дарунки.

Важливою складовою доходів бюджету є доходи від операцій з капіталом, які формуються за рахунок надходження від продажу основного капіталу та від реалізації державних запасів товарів, коштів від продажу землі і нематеріальних активів, податків на фінансові операції та операції з капіталом.

Першу групу доходів складають надходження від продажу основного капіталу, а саме: кошти від реалізації скарбів, майна, одержаного державою або територіальною громадою в порядку спадкування чи дарування, безхазяйного майна, знахідок, а також валютних цінностей і грошових коштів, власники яких невідомі; кошти від реалізації скарбів, які є пам’ятками історії та культури, майна, одержаного державою в порядку спадкування чи дарування; надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та ін.

Другу групу формують надходження від реалізації державних запасів товарів: від реалізації матеріальних цінностей державного резерву.

Третя група «Кошти від продажу землі і нематеріальних активів» включає кошти від продажу землі та надходження від продажу нематеріальних активів. Кошти від продажу землі передбачають можливість одержання коштів від продажу земельних ділянок та прав на земельні ділянки несільськогосподарського призначення до та після розмежування земель державної та комунальної власності, а також земельних ділянок несільськогосподарського призначення(або прав на них), що перебувають у державній власності, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації.

Четверта група «Податки на фінансові операції та операції з капіталом». В Україні ця група доходів бюджету досі ще не набула належного розвитку. У країнах ЄС до цієї групи відносять: податок на передання капіталу в спадщину, за заповітом, страхуванням, у результаті розділу майна при розлученні, у зв’язку з еміграцією, участю в бізнесі; податок на приріст капітальної вартості; спадкові збори; податок на дарування.

Офіційні трансферти — кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. До складу офіційних трансфертів відповідно до Бюджетної класифікації України відносять:

— офіційні трансферти органів державного управління(кошти, що надходять з інших бюджетів, дотації, субвенції);

— офіційні трансферти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій(кошти, отримані від секретаріату ООН, ОБСЄ

або іншої регіональної організації за участь українського контингенту та персоналу в миротворчих операціях, надходження в рамках програм допомоги Європейського Союзу, гранти(дарунки),

що надійшли до бюджетів усіх рівнів).

З метою приведення законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів статистики фінансів згідно з методологією ООН у Бюджетному кодексі України видатки та кредитування бюджету класифікуються за:

1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

3) функціями, з виконанням яких пов’язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).

Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету являє собою групування видатків бюджету та відображає напрями використання бюджетних коштів на виконання основних функцій держави. Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету має такі рівні деталізації:

— розділи, у яких систематизуються видатки та кредитування бюджету, пов’язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

— підрозділи та групи, в яких конкретизуються видатки та кредитування бюджету на виконання функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету включає видатки на:

1) загальнодержавні функції (вищі органи державного управління, місцевої влади та місцевого самоврядування, фінансову та зовнішньополітичну діяльність, економічну допомогу зарубіжним країнам та інші загальні функції державного управління, фундаментальні дослідження, дослідження і розробки у сфері державного управління, проведення виборів та референдумів, обслуговування внутрішнього та зовнішнього боргу, міжбюджетні трансферти);

2) оборону (військова та цивільна оборона, військова допомога зарубіжним країнам, військова освіта, дослідження і розробки та інша діяльність у сфері оборони);

3) громадський порядок, безпеку та судову владу(діяльність із забезпечення громадського порядку, боротьба зі злочинністю та охорона державного кордону, протипожежний захист та рятування, судова влада, діяльність у сфері безпеки держави, нагляд за додержанням законів та представницькі функції в суді, дослідження і розробки та інша діяльність у сфері громадського порядку, безпеки та судової влади);

4) економічну діяльність (загальна економічна, торговельна та трудова діяльність, сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство, паливно-енергетичний комплекс, інша промисловість та будівництво, транспорт, зв’язок, телекомунікації та інформатика, дослідження, розробки в галузях економіки та інша економічна діяльність);

5) охорону навколишнього природного середовища (запобігання забрудненню навколишнього природного середовища та ліквідація цього забруднення, збереження природно-заповідного фонду, дослідження, розробки та інша діяльність у сфері охорони навколишнього природного середовища);

6) житлово-комунальне господарство(житлове господарство, комунальне господарство, дослідження і розробки та інша діяльність у сфері житлово-комунального господарства);

7) охорону здоров’я (медична продукція та обладнання, поліклініки й амбулаторії, швидка та невідкладна допомога, лікарні та санаторно-курортні заклади, санітарно-профілактичні та протиепідемічні заходи і заклади, дослідження, розробки та інша діяльність у сфері охорони здоров’я);

8) духовний та фізичний розвиток(фізична культура і спорт, культура та мистецтво, засоби масової інформації, дослідження, розробки та інша діяльність у сфері духовного та фізичного розвитку);

9) освіту(дошкільна, загальна, середня, професійно-технічна, вища, післядипломна, позашкільна освіта та заходи із позашкільної роботи з дітьми, програми матеріального забезпечення навчальних закладів, дослідження і розробки у сфері освіти, інші заходи у сфері освіти);

10) соціальний захист та соціальне забезпечення(соціальний захисна випадок непрацездатності, пенсіонерів, ветеранів війни та праці, безробітних, сім’ї, дітей та молоді, допомога у вирішенні житлового питання, допомога на утримання житла та забезпечення житлом, дослідження, розробки та інша діяльність у сфері соціального захисту).

Економічна класифікація видатків бюджету застосовується для чіткого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками з детальним розподілом за їх предметними ознаками [заробітна плата, нарахування, усі види господарської діяльності, виплати (трансферти)

населенню тощо]. За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.

До поточних видатків належать видатки на товари та послуги [оплата праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату, придбання товарів і послуг, видатки на відрядження, оплата комунальних послуг та енергоносіїв, дослідження і розробки, видатки державного(регіонального) значення], виплата процентів(доходу) за зобов’язаннями та субсидії і поточні трансферти(субсидії та поточні трансферти підприємствам, органам державного управління інших рівнів, населенню та за кордон).

До капітальних видатків належать видатки на придбання основного капіталу(придбання обладнання і предметів довгострокового користування, капітальне будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію та реставрацію), створення державних запасів і резервів, придбання землі і нематеріальних активів, капітальні трансферти(підприємствам, органам державного управління інших рівнів, населенню, за кордон).

Класифікація кредитування бюджету систематизує його за типом позичальника та поділяє операції з кредитування на надання кредитів з бюджету і повернення їх до бюджету. До категорії «кредитування» належать платежі бюджетів усіх рівнів, у результаті яких з’являються фінансові вимоги до позичальників, що передбачають обов’язкове повернення коштів, у тому числі резервного фонду державного та місцевих бюджетів, асигнування за якими відкриті на умовах повернення.

Перелік видатків кредитування бюджету визначається Міністерством фінансів України, до якого входять:

а) внутрішнє кредитування(надання кредитів органам державного управління інших рівнів, підприємствам, установам, організаціям та їх повернення);

б) зовнішнє кредитування(надання зовнішніх кредитів і їх повернення).

Відомча класифікація видатків та кредитування бюджету містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів для систематизації видатків та кредитування бюджету за ознакою головного розпорядника бюджетних коштів.

Відповідно до бюджетної класифікації у складі видатків бюджету виділяються видатки споживання і видатки розвитку.

Видатки розвитку— це фінансове забезпечення наукової, інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема: капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансове забезпечення структурної перебудови економіки; інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.

Видатки споживання визначають як частину видатків бюджетів, які забезпечують поточне функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування, бюджетних установ, поточні міжбюджетні трансферти та фінансове забезпечення заходів соціального захисту населення і соціально-культурної сфери.

Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання бюджетних коштів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. Видатки на погашення боргу належать до складу фінансування бюджету.

Фінансування бюджету класифікується за:

1) типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових зобов’язань);

2) типом боргового зобов’язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету).

Класифікація фінансування бюджету за типом кредитора передбачає фінансування за рахунок внутрішнього та зовнішнього фінансування.

До внутрішнього фінансування бюджету належить фінансування за рахунок коштів державних фондів, позик банківських та інших фінансових установ, єдиного казначейського рахунку, надходжень від приватизації державного майна тощо.

Зовнішнє фінансування бюджету передбачає використання позик, наданих міжнародними фінансовими організаціями, органами управління іноземних держав, іноземними комерційними банками тощо.

Класифікація фінансування бюджету за типом боргового зобов’язання передбачає фінансування за борговими операціями в розрізі запозичення та погашення внутрішніх, зовнішніх та інших запозичень; надходження від приватизації державного майна; фінансування за активними операціями (зміна обсягів депозитів і цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю, зміна обсягів готівкових коштів, курсова різниця, передання коштів зі спеціального до загального фонду бюджету, передання коштів із загального до спеціального фонду бюджету, фінансування за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку, зміна обсягів товарно-матеріальних цінностей).

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста. Борг класифікується за типом кредитора таза типом боргового зобов’язання.

Класифікація боргу за типом кредитора поділяє борг на внутрішній і зовнішній.

Внутрішній борг поділяється на заборгованість за позиками, одержаними з бюджетів різних рівнів та державних фондів, перед банківськими установами (Національним банком України, комерційними банками України), перед іншими органами управління(фінансовими установами, не фінансовими державними підприємствами, не фінансовими приватними структурами); інша заборгованість та коригування, пов’язане зі змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках статей внутрішнього боргу.

Зовнішній борг поділяється на заборгованість за позиками, одержаними від міжнародних організацій економічного розвитку, органів управління іноземних держав, іноземних комерційних банків, постачальників, інша зовнішня заборгованість та коригування, пов’язане зі змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках статей зовнішнього боргу.

Класифікація боргу за типом боргового зобов’язання включає: внутрішній борг як сукупність заборгованості за довго-, середньо- та короткостроковими зобов’язаннями, коригування, пов’язане зі змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках внутрішнього боргу; зовнішній борг як сукупність заборгованості за довго-, середньо- та короткостроковими зобов’язаннями, коригування, пов’язане зі змінами обсягів депозитів, цінних паперів та різницею у вартісних оцінках зовнішнього боргу.