19. Актуальні проблеми форм безпосереднього народовладдя.

Сучасний етап демократичних трансформацій в Україні потребує посилення механізмів безпосередньої участі громадян у суспільно-політичних процесах, оскільки неефективність основних інститутів політичної системи великою мірою обумовлена саме недостатністю громадського контролю за їх діяльністю у міжвиборчій період та обмеженням політичної участі громадян лише електоральними процесами. Подальший розвиток форм прямої демократії в Україні обумовлює, перш за все, необхідність удосконалення конституційних засад реалізації механізмів безпосередньої участі громадян в управлінні державними справами.

Тривалий процес політичних трансформацій, що відбуваються в Україні, є достатнім підґрунтям для об’єктивного аналізу особливостей та закономірностей розвитку політичної системи, які притаманні нашій державі на сучасному етапі. Серед головних вже досягнутих результатів державотворення слід відзначити формування основних демократичних політичних інститутів, зокрема, представницьких органів різних рівнів та політичних партій. Разом з тим, за даними провідних соціологічних служб, населення України вкрай негативно оцінює ефективність діяльності зазначених інститутів, що підтверджує низький рівень громадської довіри до них. [21, c. 20]

Однією з головних причин, що обумовлює недосконалість партійної системи та низький рівень ефективності представницьких органів загалом, є недостатній рівень громадського контролю за їх діяльністю у міжвиборчій період

За цих умов постає нагальна необхідність збільшення та посилення механізмів безпосереднього впливу громадян на політичний процес, зокрема, у міжвиборчій період. Таке завдання повністю відповідає основним засадам демократичного державного устрою, який, зокрема, передбачає здійснення влади народу як через обрання представницьких органів, так і його безпосередню участь. Представницька та безпосередня участь є різними формами демократії і взаємодоповнюють одна одну у процесі забезпечення ефективного розвитку політичної системи. Зокрема, здійснення механізмів прямої демократії сприяє:

реалізації принципу народного суверенітету, який є ключовим у побудові демократичної держави;

підвищенню громадської участі у прийнятті важливих суспільно-політичних рішень, контролю за їх виконанням;

легітимізації влади в цілому, державного устрою, діяльності окремих органів державної влади та місцевого самоврядування, а також певних суспільно-політичних рішень;

забезпеченню постійного зв’язку між владою та суспільством;

створенню ефективних важелів впливу громадян на політику у міжвиборчій період.

Найпоширенішими формами прямої демократії у демократичних країнах, окрім виборів, є референдуми різних рівнів та право законодавчої ініціативи. Певною мірою до механізмів безпосередньої демократії також відносять й інші форми політичної участі, які, з одного боку, не забезпечують права прямого вирішення важливих суспільно-політичних проблем, проте, з іншого, дають можливість громадянам здійснювати вплив на процес прийняття таких рішень, йдеться про мітинги, демонстрації та страйки. [13, c. 120]

Референдуму належить велика роль в забезпеченні демократичного розвитку суспільства, здійсненні прямого народовладдя. Він має суттєве значення як елемент в механізмі отримання та противаг в системі розподілу влад.

Основними недоліками конституційно-правових засад забезпечення механізму всеукраїнського референдуму в чинних редакціях Конституції України та Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” є недостатня унормованість предмету, підстав та юридичних наслідків загальнонаціональних референдумів. На сьогоднішній день у Верховній Раді України зареєстровані два проекти Закону України „Про всеукраїнський референдум”:

В законопроекті, в тому числі, зроблена спроба привести у відповідність до існуючих демократичних практик нормативно-правове забезпечення загальнонаціонального референдуму в України. В ньому знайшли відображення чітке визначення предметів референдумів, їх суб’єктів та юридичні наслідки, запропоновано проведення всеукраїнського законодавчого референдуму у разі відхилення Верховною Радою України законопроекту, поданої до неї Президентом України як невідкладний. Загальним недоліком зазначеного законопроекту є те, що в деяких питаннях він носить радикальний характер, а також містить норми, які не відповідають чинній редакції Конституції України. Законопроект, поданий представниками парламентської опозиції скоріше має протилежну характеристику – він є більш наближений до змісту положень Конституції України, проте не враховує нагальність глибокого оновлення нормативно-правових засад забезпечення всеукраїнського референдуму.[18, c. 30]

Підсумовуючи, слід відзначити наступне:

Безпосередня (пряма) демократія — це безпосередня участь громадян в управлінні справами суспільства і дер¬жави, безпосереднє здійснення державної влади в межах усієї країни або в межах окремої її частини.

Форми безпосередньої демократії класифікуються за: результатами діяльності (або способом впливу на суспільні відносини) — на імперативні, консультативні, комплексні, правотворчі й ті, що не створюють норм права;механізмом діяльності — на прямо пов'язані з представницькою демократією, опосередковано пов’язані і не пов'язані з представницькою демократією (або відносно самостійні);правовими засадами — на діючі на підставі норм права і діючі на підставі традицій, звичаїв;територіальною ознакою — на національні (загальнодержавні і місцеві;суб'єктами — на всенародні та групові; індивідуальні.

Визначено, що форми безпосереднього народовладдя здійснюють свій вплив на суспільне життя, реалізуються через систему функцій (установчу, правотворчу, контрольну, охоронну та консультативну), в яких відображається їх соціальна цінність, призначення. Кожна з форм безпосереднього народовладдя виконує не лише одну, їй притаманну функцію, а може виконувати декілька (зокрема, референдум, загальні збори громадян, звернення громадян тощо). Вся система функцій форм безпосереднього народовладдя потребує глибшого наукового дослідження, зокрема охоронна функція.

Удосконалення механізмів прямої демократії є важливим завданням державної політики у процесі підвищення ефективності політичної системи України, оскільки на сучасному етапі політичних трансформацій вони є актуальним інструментом впливу населення з метою посилення контролю за діяльністю органів влади у міжвиборчій період, забезпечення реальної участі у прийнятті важливих суспільно-політичних рішень;

Положення чинної редакції Конституції України, в яких закріплюється право громадян на безпосередню участь в управлінні державними справами, потребують певного оновлення та доповнення. Зокрема: унормування прав громадян щодо обов’язкової ратифікації змін до всіх розділів Основного Закону; закріплення в Конституції норми народної законодавчої ініціативи, яка б передбачала не лише „народне вето” за ініціативи Президента України, але й в тому числі регламентоване право громадян ініціювати розробку і розгляд нових законопроектів або перегляд чинних; збільшення кількості факультативних референдумів тощо;

Звернення до реалізації механізмів прямої демократії має бути чітко регламентованим, оскільки залучення широких верств населення до вирішення певних суспільно-політичних проблем може мати небезпечні наслідки для стабільності політичної системи, особливо у разі маніпуляцій громадськими позиціями з боку зацікавлених сил з метою отримання певних політичних преференцій;

Якщо конституційні механізми референдуму не працюють, а звернення громадян в більшості випадків не приносять очікуваного ними результату, в демократичних країнах громадськість, як правило, вдається до інших заходів прямого впливу на державну владу. Більшої деталізації в Конституції і законодавстві України потребують право і можливість населення на проведення зборів, мітингів, демонстрацій, страйків та інших форм народного волевиявлення.

Основні засади безпосередньої демократії крім закріплення в Конституції України потребують обов’язкового розкриття та уточнення в окремих нормативно-правових актах.