4. Актуальні проблеми джерел конституційного права.

В аналізі різних правових систем світу зазначається, що термін «джерело права» є багатозначним, і розглядаються як змістовні (сутнісні, матеріальні) джерела праваперша за все творчі сили права, моральні, філософські, релігійні, політичні, соціальні та ідеологічні принципи, які покладені в основу правових норм і обумовлюють їх зміст, так і формальні джерела права способи формування правових норм, тобто прийоми і акти, за допомогою яких правила стають складовою частиною позитивного права та набувають статус норм права. Зазначається також, що в романо-германській правовій сім’ї традиційно домінує саме формально-юридичний підхід. До прикладу, в англо-американській правові сім’ї під терміном джерело права може позначатись: 1) Літературне джерело конкретний документ, звернувшись до якого можна знайти ту чи іншу норму права (наприклад, статут Парламенту, судовий звіт); 2) Формальне джерело права -це орган влади, що приймає правове рішення (наприклад, Парламент, уряд, суд); 3) Історичне джерело права - те, звідкіля та чи інша норма права бере свій історичний зміст (наприклад, загальне право, право справедливості, римське чи канонічне право); 4) Юридичне джерело ті конкретні процедури, форми та процеси, за допомогою право набуває реальності (законодавчий процес, судова практика, процес формування звичаїв тощо).

Важливою є думка П.Ф. Мартиненка, який стверджує, що протиставляти внутрішню і зовнішню форму права в концепції джерел права є недоцільним, оскільки як наукове, так і суто практичне опанування конкретними юридичними джерелами («зовнішньою» формою права), їх оцінка та визначення шляхів застосування можливі не інакше, як з урахуванням структурних взаємозв’язків відповідних правових норм (їх «внутрішньої форми»), органічної єдності їх форми в цілому, її внутрішніх і зовнішніх аспектів.

Таким чином, можемо дійти до висновку, що теорія права містить доволі різні підходи до розуміння поняття «джерело права». Більшість із них сконцентровані на розмежуванні понять «джерело права» та «форма права», при цьому усвідомлюючи їх взаємозв’язок та, певною мірою, нероздільність. Часто вони вживаються і як синоніми. На нашу думку, для цілей даного дослідження доцільно розуміти під джерелом права саме зовнішню об’єктивацію його норм. Безумовно, в центрі поняття «джерело права» повинна стояти саме норма права, як загальнообов’язкове правило поведінки. Питання існування правової норми без її об’єктивації залишається доволі дискусійним, тому досліджуючи джерела права ми будемо вивчати саме зовнішні форми виразу норм права, а не матеріальні (змістовні) джерела.

На думку В. Ф. Погорілка та В. Л. Федоренка джерело конституційного права України у його юридичному значенні це зовнішня форма об’єктивації встановлених чи санкціонованих Українським народом, або державою чи суб’єктами місцевого самоврядування конституцій-но-правових норм, які мають юридичну силу [14, с. 43]. При цьому вони наводять і юридичні ознаки джерел конституційного права України: 1) Джерела конституційного права мають загальнообов’язковий характер для всіх суб’єктів конституційно-правових відносин і є основою для формування інших галузей права; 2) За предметом правового регулювання джерела конституційного права відрізняються від галузевих тим, що вони регулюють владні суспільні відносини політичного характеру; 3) За суб’єктами правотворення відрізняються від галузевих чітко окресленим колом цих суб’єктів (український народ, держава та суб’єкти місцевого самоврядування); 4) За функціями здійснюють здебільшого установчу і регулятивну функції, рідше охоронну; 5) За формою джерела конституційного права є зовнішнім проявом буття об’єктивно існуючих конституційно-правових норм; 6) За способом і засобами правотворення встановлені чи санкціонуються народом України, державою чи суб’єктами місцевого самоврядування; 7) Мають найвищий ступінь гарантованості і забезпечуються всіма заходами державного впливу, що передбачені чинним законодавством; 8) Утворюють певну органічну систему, яка має структурні, функціональні та генетичні зв’язки між усіма її складовими елементами; 9) На відміну від галузевих, система джерел конституційного права України представлена найбільшою кількістю видів джерел, які можуть бути класифіковані за всією сукупністю критеріїв поділу джерел права в цілому; 10) Приведення джерел конституційного права України у відповідність до правових стандартів ЄС.