- •1. Актуальні проблеми визначення поняття конституційного права як галузі права, науки і навчальної дисципліни
- •2. Актуальні проблеми історії конституційного права України як галузі права, науки та навчальної дисципліни
- •3. Актуальні проблеми системи та функцій конституційного права.
- •4. Актуальні проблеми джерел конституційного права.
- •5. Актуальні проблеми конституційно-правової відповідальності.
- •6. Проблеми поняття, системи і принципів конституційного ладу України.
- •7. Актуальні проблеми державного ладу України.
- •8. Актуальні проблеми суспільного ладу України.
- •9. Гарантії конституційного ладу України.
- •10. Актуальні проблеми визначення поняття правового статусу людини і громадянина.
- •11. Актуальні проблеми визначення понять прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні. Проблеми класифікації прав, свобод та обов’язків людини і громадянина в Україні.
- •12. Механізм забезпечення прав та свобод людини і громадянина в Україні.
- •13. Гарантії прав та свобод людини і громадянина в Україні.
- •14. Актуальні проблеми інституту громадянства в Україні.
- •15. Актуальні проблеми правового статусу іноземців, осіб без громадянства, біженців в Україні.
- •16. Актуальні проблеми поняття безпосереднього народовладдя (безпосередньої демократії) та її конституційно-правових основ.
- •17. Принципи та функції безпосереднього народовладдя.
- •18. Механізм безпосереднього народовладдя.
- •19. Актуальні проблеми форм безпосереднього народовладдя.
- •20. Акти безпосереднього народовладдя.
- •21. Гарантії безпосереднього народовладдя.
- •22. Загальні проблеми конституційно-правового статусу Верховної Ради – парламенту України.
- •23. Проблеми структури і складу парламенту. Проблеми становлення правового статусу парламентської більшості та парламентської опозиції в Україні.
- •Проблеми становлення правового статусу парламентської більшості та парламентської опозиції в Україні.
- •24. Проблеми функцій і повноважень Верховної Ради України.
- •25. Проблеми загальних форм роботи парламенту і парламентських процедур.
- •26. Актуальні проблеми конституційно-правового статусу Президента України.
- •27. Актуальні проблеми правового регулювання відносин між Президентом України та органами виконавчої влади у зв’язку зі зміною в Україні форми правління.
- •28. Проблеми конституційно-правового статусу Кабінету Міністрів України.
- •29. Проблеми конституційно-правового статусу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
- •30. Проблеми конституційно-правового статусу місцевих органів виконавчої влади.
- •31. Актуальні проблеми системи судів загальної юрисдикції в Україні.
- •32. Актуальні проблеми конституційно-правового статусу Конституційного Суду України.
- •33. Актуальні проблеми судово-правової реформи в Україні.
- •34. Актуальні проблеми територіального устрою України та його реформи.
- •35. Проблеми конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим.
- •36. Актуальні проблеми місцевого самоврядування в Україні.
29. Проблеми конституційно-правового статусу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
Міністерства діють за принципом єдиноначальності. Інші центральні органи виконавчої влади діють за принципом єдиноначальності, якщо інше не передбачено законом. Говорячи про систему центральних органів виконавчої влади, слід зазначити, що ці органи є переважно єдиноначальними. Однак у Законі України "Про Кабінет Міністрів України" (п. 2 ч. 9 ст. 22, п. 4 ч. 1 ст. 44) згадуються колегіальні центральні органи виконавчої влади, прикладом яких можна назвати Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України, статус якої встановлений Законом від 09.07.2010 р.
Підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, не можуть здійснювати владні повноваження, крім випадків, визначених законом.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України та законами України.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади набувають статусу юридичної особи з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про їх державну реєстрацію як юридичної особи.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади припиняються як юридичні особи з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про державну реєстрацію їх припинення.
Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.
Утворення, реорганізація та ліквідація міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади здійснюються з урахуванням завдань Кабінету Міністрів України, а також з урахуванням необхідності забезпечення здійснення повноважень органів виконавчої влади і недопущення дублювання повноважень.
Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом формування нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади.
Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Президентом України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України.
Міністерство очолює міністр України (далі міністр), який є членом Кабінету Міністрів України. Основними завданнями міністерства як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах, є:
1) забезпечення нормативно-правового регулювання;
2) визначення пріоритетних напрямів розвитку;
3) інформування та надання роз'яснень щодо здійснення державної політики;
4) узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України;
5) здійснення інших завдань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.
Міністр має першого заступника, який здійснює визначені міністром обов'язки. У разі необхідності для забезпечення здійснення міністерством окремих завдань рішенням Президента України у структурі міністерства може бути введено посаду заступника міністра.
Перший заступник міністра та заступник міністра (у разі введення) призначаються на посади за поданням Прем'єр-міністра України та звільняються з посад Президентом України.
Прем'єр-міністр України вносить на розгляд Президента України подання про призначення на посади першого заступника міністра та заступника міністра (у разі введення) згідно з пропозиціями відповідного міністра.
У разі звільнення міністра перший заступник міністра та заступник міністра (у разі введення) звільняються з посад Президентом України.
Особа, яка призначається на посаду першого заступника міністра чи заступника міністра (у разі введення), повинна відповідати вимогам до членів Кабінету Міністрів України, передбаченим Законом України "Про Кабінет Міністрів України".
Посади першого заступника міністра та заступника міністра (у разі введення) належать до політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство та законодавство про державну службу.
Заступник міністра керівник апарату призначається на посаду за поданням Прем'єр-міністра України та звільняється з посади Президентом України.
Прем'єр-міністр України вносить на розгляд Президента України подання про призначення на посаду заступника міністра керівника апарату відповідно до пропозиції відповідного міністра. Заступник міністра керівник апарату є державним службовцем.
