24. Проблеми функцій і повноважень Верховної Ради України.

Х.В. Приходько виокремлює специфічні ознаки, які висвітлюють особливі риси функцій Верховної Ради України як законодавчого органу державної влади в системі органів держави та висловлює ряд міркувань про те, що закріплення повноважень Верховної Ради України на конституційно-правовому рівні забезпечує легалізацію функцій парламенту та гарантує виконання їх у режимі законності і тим самим зумовлює зміст функцій Верховної Ради України [8]. А з огляду на те, що автор розрізняє функції парламенту у внутрішній та зовнійшній сферах, то його думка набуває принципового значення.

Таким чином, закріплення в Конституції України повноважень парламенту щодо легалізації зовнішніх функцій забезпечило би певну універсальність, загальність і рівність підходу до правового закліплення функцій і повноважень органів всіх гілок влади (в даному разі – законодавчої і виконавчої) і належність на конституційно-правовому рівні парламенту до системи органів зовнішніх зносин.

Верховна Рада України (як зазначалося вище) є єдиним органом законодавчої влади в державі, що підкреслює особливий статус цього органу в державному механізмі. В ст. 85 Конституції України дається розгорнутий перелік повноважень Верховної Ради і в тому числі щодо зовнішньополітичної діяльності. Характерною особливістю ст. 85 Конституції України є те, що перелік цих повноважень Верховної Ради України не є вичерпним, а деякі повноваження отримують свій розвиток в інших положеннях основного закону, законодавстві України, а також у правових позиціях Конституційного Суду України [9, 588]. Зазначеними повноваженнями Верховна Рада України наділяється, зокрема, для реалізації зовнішніх функцій держави.

Отже, виходячи із статусу парламенту України і обсягу визначених у конституції і законодавстві України повноважень розгляд зовнішньополітичних функцій цього органу ми почнемо із законодавчої функції. Перш за все, саме Верховною Радою України 28 червня 1996 р. була прийнята Конституція України, яка є першоджерелом національного законодавства держави і фундаментом законодавчої основи діяльності всього державного механізму. Вносити зміни в Основний закон може тільки цей орган (п. 1 ст. 85 Конституції України). Крім цього, парламент на основі ст. 85 Конституції України: призначає всеукраїнський референдум з вирішення питання про зміну території України (п. 2 ст. 73 ); розглядає і приймає рі-шення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України (п.11), неодмінною складовою якої є положення, що стосується зовнішньої політики держави (наприклад, відповідно до абз.3 Розділу 4 «Україна і світ» Програми діяльності Кабінету Міністрів України від 16.01.2008р., а також згідно до п.2.1. «Вступ до Світової організації торгівлі та спрямування на європейську інтеграцію» Програми від 05.06.2002р. стратегічною метою є набуття членства в Європейському Союзі та забезпечення енергетичної незалежності України); надання у встановлений законом строк згоди на обов’язковість міжнародних договорів України та денонсація договорів України (п. 32 ).

Установча функція, згідно ст.85 Конституції України, матеріалізується через: участь парламенту у формуванні органів державної влади, а саме: призначення виборів Президента України (п. 7); усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури – імпічменту – з огляду на ключову роль особи, яка виконує повноваження глави держави для здійснення зовнішньої політики держави (п. 10); надання згоди на призначення Президентом України Прем’єр-Міністра України (п.12); дає згоду на призначення і звільнення з посад (п. 15, п. 18 – Президентом України Міністра закордонних справ України і Міністра оборони України, Голови Національного банку України); призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженного Верховної Ради України з прав людини (п. 17); затвердженнязагальної структури, чисельності, визначення функцій Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших військових формувань (п.22). Разом з тим, І.Й.Снігур, наприклад, зазначає, що спільною рисою майже всіх наукових досліджень установчого напрямку діяльності парламенту є те, що часто вчені досить вузько трактують зміст установчої функції, обмежуючись лише участю Верховної Ради України у формуванні органів державної влади, та залишають поза межами комплексних наукових досліджень цілу низку повноважень установчого характеру.

До даної функції слід також віднести: призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати, адже, відповідно до п.2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Рахункову палату» до завдань Рахункової палати належить, зокрема: здійснення контролю за утворенням і погашенням зовнішнього боргу України; контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбаченим у Державному бюджеті України; регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій.

Фінансова функція здійснюється у напрямку: затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього (п. 4 ст. 85 Конституції України). Ця функція пов’язується із зовнішніми функціями держави, оскільки в законі про бюджет держави містяться норми, що передбачають кредитування іноземними установами.

Надзвичайні функції Верховної Ради України реалізуються, зокрема, шляхом здійснення наступних повноважень: оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру (п. 9 ст. 85 Конституції України); схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України (п. 9); схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України (п.23); затвердження протягом двох днів з моменту звернення глави держави указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях (п. 31). З аналізу положень статей 85 та 92 Конституції України і ряду законів можемо зробити висновок, що деякі із зовнішніх функцій реалізуються парламентом через здійснення, перш за все, законодавчої функції. Разом з тим, в результаті виконання окремих повноважень у сфері зовнішніх зносин парламент забезпечує реалізацію не однієї, а декількох відповідних функцій. Зокрема, відповідно до ч. 1 і 2 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються: засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; засади регулювання демографічних та міграційних процесів; правовий режим воєнного і надзвичайного стану; правовий режим державного кордону; статус іноземців та осіб без громадянства; правовий режим воєнного і надзвичайного стану, державний бюджет.

Верховна Рада України є одним з ключових, визначальних органів в системі органів зовнішніх зносин нашої держави. Це єдиний орган з існуючих в державі, до повноважень якого віднесено не тільки визначення засад зовнішньої політики України, а й безпосередньо поряд з іншими органами зовнішніх зносин втілювати в життя зовнішньополітичний курс і контролювати зовнішньополітичну діяльність всього державного механізму. І хоча у порівнянні, наприклад, із Президентом України, Кабінетом Міністрів України чи Міністерством закордонних справ України Верховна Рада Україні лише частково є учасником міжнародно-правового спілкування, тим не менше її значущість у такому спілкуванні і впливовість на авторитет держави на міжнародній арені важко переоцінити.