22. Загальні проблеми конституційно-правового статусу Верховної Ради – парламенту України.

Верховна Рада, за Конституцією, остаточно втратила колишній статус найвищого органу державної влади та вперше набула всіх основних рис парламенту України – єдиного, загальнонаціонального, представницького, колегіального, виборного, однопалатного, постійно діючого органу законодавчої влади України.

Верховна Рада є загальнонаціональним представницьким органом державної влади, оскільки вона представляє увесь український народ – громадян України всіх національностей і виступає від імені всього народу. Це випливає як з Преамбули Конституції та її змісту, так і назви парламенту – “Верховна Рада України”.

Колегіальний характер Верховної Ради як парламенту України полягає насамперед у її складі та порядку роботи. Верховна Рада складається з 450 народних депутатів (ст. 76 Конституції) і є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу (ст. 82 Конституції).

Конституційно-правовий статус Верховної Ради України обумовлений визначеною Конституцією України змішаною (президентсько-парламентською або квазіпрезидентською) формою правління і характеризується такими суттєвими рисами:

1) підзвітністю і підконтрольністю уряду (Кабінету Міністрів України) парламенту;

2) наявністю у глави держави (Президента України) досить широких повноважень, пов'язаних з діяльністю парламенту (законодавча ініціатива, право розпуску Верховної Ради України, право вето тощо).

Це дозволяє віднести Верховну Раду України до парламентів змішаного типу.

Верховна Рада України є загальнонаціональним, представницьким органом державної влади, оскільки вона представляє весь Український народ громадян України всіх національностей і виступає від імені всього народу. Це випливає з Преамбули Конституції України, її змісту та з назви українського парламенту Верховна Рада України.

Колегіальний характер Верховної Ради України проявляється в її складі та порядку роботи і виражається у тому, що:

1 ) Верховна Рада України складається із чотирьохсот п'ятдесяти народних депутатів України (ч. 1 ст. 76 Конституції України);

2) Верховна Рада України є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу (тобто трьохсот народних депутатів України) (ч. 2 ст. 82 Конституції України). Відповідно до Рішення Конституційного Суду України віл 17.10.2002 р. № 17-рп/2002 Верховна Рада України є повноважною, тобто правомочною приймати закони і реалізовувати інші конституційно визначені повноваження за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу і складення новообраними народними депутатами України присяги. Ця конституційна вимога є умовою повно-важності Верховної Ради України протягом усього періоду скликання і не може розглядатися лише як підстава для відкриття її першого засідання першої сесії. Водночас Конституція України не передбачає постійної фізичної присутності на засіданнях Верховної Ради України такої ж кількості народних депутатів України, яка є необхідною для набуття Верховною Радою України якості повноваженого органу державної влади. Верховна Рада України правомочна приймати закони і реалізовувати інші конституційно визначені повноваження за умови присутності на її пленарних засіданнях на момент голосування не менше тієї кількості народних депутатів України, яка згідно з Конституцією України необхідна для прийняття відповідного рішення (ч. 4 ст. 89, ст. 91, ч. 4 ст. 94, частини 2,5, 6 ст. 111, ч. 1 ст. 135, ст. 155, ч. 1 ст. 156);

3) рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування (ч. 2 ст. 84 Конституції України);

4) Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 91 Конституції України).

Однопалатність українського парламенту зумовлена насамперед тим, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Конституції України Україна є унітарною державою. Крім того, становлення парламентаризму в Україні перебуває на початковому етапі, українське суспільство і парламент є лише відносно структурованими, організація державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову утвердилася в Україні ще не в усіх відношеннях.

Разом із тим, серед недоліків однопалатного парламенту, які на сьогодні вже проявилися в Україні, можна назвати:

низькі темпи законотворчості і якості законодавчих актів;

нівелювання законодавчої функції у системі функцій парламенту;

проблеми щодо відносин парламенту з іншими органами державної влади, зв'язків парламентарів з виборцями, із парламентарями інших країн.

Постійно діючий характер українського парламенту полягає у тому, що:

1) строк повноважень Верховної Ради України становить п'ять років (ч. 1 ст. 76 Конституції України);

2) народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі (ч. 1 ст. 78 Конституції України);

3) Верховна Рада України працює сесійно (ч. 1 ст. 82 Конституції України);

4) чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року (ч. 1 ст. 83 Конституції України);

5) Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів (ч. З ст. 82 Конституції України). Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання (ч. 1 ст. 90 Конституції України).