4.Питання до вивчення на семінарських заняттях

1. У яких формах відбувається процес інтеграції економіки України у світову те європейську економічні системи?

2. Яку роль відіграють зовнішньоекономічні зв’язки в розвитку економіки України?

3. Якими є основні напрямки інтеграції економіки України до світової економічної системи?

4. Розкрийте сутність зони вільної торгівлі як форми міжнаціональної економічної інтеграції.

5. Розкрийте сутність митного союзу як форми міжнаціональної економічної інтеграції.

6. Розкрийте сутність економічного союзу як форми міжнаціональної економічної інтеграції.

7. Які інституції уособлюють інтеграційний процес в Європі?

8. Яким має бути початковий етап євроінтеграції України?

Тема 12 сутність, мета і завдання регіональної економічної політики

1. Сутність і передумови здійснення регіональної політики.

2. Об’єкти і суб’єкти регіональної політики.

3. Мета і завдання регіональної економічної політики.

4. Питання до вивчення на семінарських заняттях.

1. Сутність і передумови здійснення регіональної політики

Регіональна політика держави є важливою і невід’ємною складовою загальнодержавної політики. Її призначення полягає в забез­печенні збалансованого у територіальному вимірі розвитку країни на основі економічної самостійності регіонів. Сутністю регіональної політики є ефективне управління регіональним роз­витком країни з урахуванням об’єктивних процесів, що відбува­ються в регіонах, та реалізація інтересів держави відносно регіонів. Поняття регіональної політики можна розглядати у ши­рокому і вузькому розумінні слова. У широкому розумінні регіональна політика є сферою діяльності по управлінню еко­номічним, соціальним і політичним розвитком країни у регіональному аспекті. Вона є складовою частиною національної стратегії соціально-економічного розвитку. У вузькому ро­зумінні регіональна політика розглядається як сукупність ор­ганізаційних, правових та економічних заходів, які здійснюють­ся суб'єктами регіональної політики у сфері регіонального роз­витку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей.

«Регіональна політика» та «регіональна економічна політи­ка» не є синонімами. Вони різняться як ціле та його складова. Регіональна економічна політика не охоплює всього спектра можливої управлінської діяльності держави (спрямована насам­перед на регулювання суспільного виробництва, обміну, роз­поділу і споживання товарів і послуг у регіональному вимірі). Використання ж терміну «соціально-економічна регіональна політика» розширює діапазон управлінських дій і майже відповідає терміну «регіональна політика».

Передумовою здійснення регіональної політики України є наявність територіальних диспропорцій у соціально-економічно­му розвитку. Суттєва регіональна диференціація за економічни­ми та соціальними параметрами розвитку формувалася в Україні протягом трипалого часу внаслідок сукупної дії основних груп чинників: природно-ресурсного, демографічного, науково-інте­лектуального потенціалу, спеціалізації й територіальної структу­ри господарство, розселення населення і ступеню урбанізації території, географічного та геополітичного розташування регі­онів, їх інфраструктурного забезпечення. Значення кожного з чинників для окремого регіону і на певному відрізку часу може змінюватися.

Основними причинами загострення регіональних диспро­порцій є:

• по-перше, тривала соціально-економічна криза, яка виявила різний ступінь адаптованості окремих регіонів до нових еко­номічних умов;

• по-друге, нерівномірність розміщення підприємств базових галузей (електроенергетики, металургії і металообробки, хімічної промисловості та ін.), які за останні роки характеризу­валися більш стабільними показниками розвитку;

• по-третє, невідповідність галузевої структури економіки регіонів сучасним тенденціям, унаслідок чого у частині регіонів сільське господарство у валовій доданій вартості переважає над промисловістю і регіони є аграрно-індустріальними (Волинська, Кіровоградська, Тернопільська та ін.); це є важливою причиною низьких темпів економічного зростання на фоні глибокої кризи в агропромисловому комплексі;

• по-четверте, незавершеність правового оформлення ме­ханізму бюджетного регулювання, яке і до сьогоднішнього дня не дає можливостей місцевим бюджетам сформувати фінансові ре­сурси для розвитку територій.

Структура промислового комплексу регіонів за останні роки не зазнала вагомих змін, тому для більшості регіонів вирішальне значення продовжує відігравати одна-дві галузі. Так, пріоритет­ною галуззю промислового виробництва для 16 регіонів є харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських про­дуктів; для Дніпропетровської, Запорізької та Донецької облас­тей - металургія та оброблення металу; для Закарпатської та Сумської областей - машинобудування; для Івано-Франківської, Миколаївської, Рівненської областей та м. Севастополь - виробництво та розподілення електроенергії, газу та води.

Найбільш розвиненими промисловими регіонами є Дніпропет­ровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Полтавська, Харківсь­ка області та м. Київ, сумарна частка яких становить понад 60% загальнодержавного промислового виробництва (табл. 12.1).

Таблиця 12.1.

Питома вага регіонів України за основними економічними

показниками (2003 р.)

Регіони України	Валова додана вартість, 2003 р.		Продукція промисловості		Продукція сільського господарства
	млн. грн.	від за­гального обсягу по Ук­раїні, %	млн. грн.	від за­гального обсягу по Ук­раїні, %	млн. грн.	від за­гального обсягу по Ук­раїні, %
1	2	3	4	5	6	7
АР Крим	7309	3,0	3983,4	1,6	1856	3,4
Вінницька	6167	2,5	3594	1,4	3111	5,6
Волинська	3512	1,4	1935,1	0,8	1813	3,3
Дніпропетровська	21311	8,7	36615	14,4	3226	5,9
Донецька	30316	12,4	54915,8	21,6	2730	4,9
Житомирська	4201	1,7	2493,4	1,0	2011	3,6
Закарпатська	4016	1,6	1746	0,7	1426	2,5
Запорізька	10177	4,2	21166	8,3	1752	3,2
1	2	3	4	5	6	7
Івано-Франківська	5544	2,3	3893,8	1,5	1609	2,9
Київська	8129	3,3	8459,6	3,3	3586	6,5
Кіровоградська	4023	1,6	2187,7	0,9	2215	4,0
Луганська	9954	4,1	19109,6	7,5	1525	2,8
Львівська	10547	4,3	7372,3	2,9	2776	5,0
Миколаївська	5337	2,2	5610	2,2	1499	2,7
Одеська	12792	5,2	6894	2,7	2713	4,9
Полтавська	8853	3,6	13679,3	5,4	2652	4,8
Рівненська	4053	1,7	3072,8	1,2	1725	3,1
Сумська	4822	2,0	5056	2,0	1993	3,6
Тернопільська	3098	1,3	1363	0,5	1768	3,2
Харківська	14515	5,9	13529,9	5,3	3098	5,6
Херсонська	3799	1,6	1672,0	0,7	1614	2,9
Хмельницька	4698	1,9	2900,0	1,1	2320	4,2
Черкаська	4565	1,9	4006	1,6	2692	5,0
Чернівецька	2539	1,0	953,7	0,4	1131	2,0
Чернігівська	4576	1,9	4238	1.7	2426	4,4
Київ	43920	18,0	23685	9,3
Севастополь	1724	0,7	662,6	0,3
Україна	244497	100,0	289117,3	100,0	55267	100,0

Разом з тим, питома вага Волинської, Закарпатської, Кіровоградської, Тернопільської, Херсонської, Чернівецької областей та м. Севастополь не досягає 10% від загального промислового виробництва по країні. В Україні зберігаються суттєві регіональні диспропорції за обсягом промислового виробництва на одну особу - ко­ефіцієнт варіації за цим показником упродовж останніх років становить понад 10 разів.