7. Питання до вивчення на семінарських заняттях

1. Розкрийте сутність механізму реалізації державної регіональ­ної економічної політики.

2. Охарактеризуйте основні складові механізму реалізації дер­жавної регіональної економічної політики.

3. Які основні напрями зміцнення фінансової бази територій?

4. Охарактеризуйте важливі для розвитку регіону напрями інвестиційної політики держави.

5. Яка різниця між прогнозом регіонального розвитку і регіональною програмою?

6. Охарактеризуйте систему управління комунальним сектором економіки.

7. Яке значення для регіонального розвитку має міжрегіональне співробітництво?

8. Яке значення для регіонального розвитку має прикордонне співробітництво?

Тема 14 наукові засади раціонального природокористування

1. Сучасний стан наукових досліджень у сфері природокористування.

2. Характеристика об’єктів природокористування.

3. Шляхи раціоналізації природокористування.

4. Питання до вивчення на семінарських заняттях.

1. Сучасний стан наукових досліджень у сфері природокористування

Однією з форм взаємодії системи «людина-природа» є природокористування як сфера господарської діяльності людини. Тоб­то природокористування є об’єктивною передумовою здійснен­ня виробничих процесів, оскільки без видобутку, освоєння тих чи інших видів ресурсів неможливо здійснити будь-який процес виробництва. Предметом взаємовідносин системи «людина-природа» є:

• атмосферне повітря;

• водні ресурси;

• земельні ре­сурси;

• надра;

• біоресурси;

• відходи.

Результатом цих відно­син є стан названих речовин природи і території загалом.

Природокористування - система виробничих відносин люди­ни і природи, яка мас на меті використання речовини природи для задоволення потреб відтворення виробництва і життя.

Кожна економічна діяльність у широкому розумінні слова - це діяльність природокористування, позаяк залучає деякі сиро­винні, матеріальні чи енергетичні ресурси на вході виробничого процесу. У вузькому ж розумінні слова природокористуванням слід вважати діяльність, спрямовану на присвоєння природних елементів довкілля, їхні використання та відтворення. Проблеми природокористування були і залишаються предметом дослідження учених України в минулому і сьогодні. Відома «теорія енерге­тичної економіки» С. Подолинського, в якій він обґрунтовує пра­цю людини та її ставлення до розподілу і використання сонячної енергії, ноосферне вчення В. Вернадського, в якому він обґрун­товує особливості еволюції біосфери та важливість ноосфери, тобто сфери розуму, мислення людини у відносинах з природою загалом. Серед сучасних теорій відома «теорія екологічно зба­лансованої економіки» та ін. Багато концепцій приро­докористування розвинуто у країнах Заходу.

В економічній літературі сформувалося декілька напрямів дослідження економічних питань природокористування:

• аналізуються особливості сучасних взаємозв’язків між при­родою та економікою, роль людини і природи в цих зв’язках;

• проводиться пошук оптимальних економічних механізмів раціонального природокористування.

Підсумовуючи розвиток відповідних наукових досліджень на початок XXI ст., можна сказати, що попередні дослідження та економічні механізми раціонального природокористування не дали вагомого результату. Про це свідчать практика сучасного природокористування та бурхливе зростання природних криз і катастроф.

Такий стан значною мірою є наслідком відсутності деяких тео­ретичних розробок та «білих плям» у теорії економіки екології. Здебільшого еколого-економічна теорія розглядала:

• економічну структуру природокористування як сукупність виробничих відносин суспільства (комуністична економічна тео­рія);

• форму дармових благ природи та повне абстрагування від їх економічної, а отже, вартісної сутності (комуністична еко­лого-економічна теорія);

• аналіз економічних оцінок природних ресурсів (еколого-економічна теорія епохи розвинутого соціалізму);

• рентний підхід до економічної оцінки природних ресурсів, що дає змогу враховувати відносну цінність дефіцитних природних ресурсів (еколого-економічна теорія розвинутих країн Заходу).

Що ж стосується сучасних поглядів еколого-економічної науки на Заході в теорії ціноутворення на природний капітал, то тут важ­ливі два аспекти:

• по-перше, ціноутворення на природні ресурси, які мають свої ринки і механізми утворення цін;

• по-друге, ціноутворення на природні ресурси, які не мають своїх ринків і механізмів формування ціни.

Отже, у сучасній теоретичній економіці проблема адекватно­го ціноутворення на природні ресурси наразі не розв’язана. Тра­диційні ринкові ціни не можуть врахувати чинника зростаючої рідкісності та дефіцитності природних ресурсів. Тому вони спря­мовані на зниження вартості майбутніх витрат, пов’язаних з цим. Що ж стосується суто товарних видів природних ресурсів, то нерозв’язаним залишається питання про збільшення пропозиції природних ресурсів через відповідне зростання його оборотної функції і зменшення частки матеріальних ресурсів у вартості створеного продукту, оскільки природ­на продуктивність залежна від природних чинників.