- •1. Предмет психології як науки. Основні етапи його розвитку. Місце психології в системі наук та зв’язок її з іншими науками. Характеристика методів психологічної науки.
- •4. Психологія сприймання.
- •7. Поняття про уяву. Функції уяви. Природа уяви. Види уяви. Сновидіння. Мрії. Уява і творчість. Індивідуальні відмінності уяви.
- •11. Поняття про діяльність, її відмінності від активності, реактивності та поведінки тварин. Основні етапи та структура діяльності. Засвоєння діяльності та основні види діяльності людини.
- •23. Психічний розвиток дітей молодшого шкільного віку. Учбова діяльність молодшого школяра. Новоутворення психічного розвитку учнів молодших класів.
- •25. Становлення особистості і самосвідомості підлітка. Акцентуація характеру у підлітків. Девіантність і делінквентність поведінки підлітка, їх причини і методи виховання «важких» дітей.
- •28. Психологія учіння. Психологічна характеристика учіння. Структурні компоненти в учінні.
- •29. Психологія навчання. Теорії управління навчанням. Особистісно-орієнтоване навчання. Шляхи управління навчанням.
- •31. Психологія виховання. Теорії виховання. Основні механізми і етапи формування властивостей особистості. Зовнішнє і внутрішнє управління вихованням. Моральне виховання і вимоги до спілкування.
- •35. Спілкування як взаємодія. Форми взаємодії. Педагогічне спілкування. Поняття соціальної перцепції. Механізми взаєморозуміння.
- •43. Структура, моделі, рівні та напрямки функціонування шкільної психологічної служби. Мета, завдання та форми роботи шкільної психологічної служби, вимоги до її організації.
- •47. Симптоматика особистісних розладів (шизоїдний, шизотиповий, істероїдний, нарцисичний) та способи їх корекції. Асоціальність особистості та психопатія. Аддиктивна поведінка.
- •51. Класифікація методів психологічного дослідження. Неекспериментальні методи психологічного дослідження.
- •56. Наукова проблема. Гіпотези, які перевіряються в експерименті.
- •61. Особливості психологічної реабілітації негативних наслідків розлучення, реабілітаційної допомоги потерпілим від насильства та клієнту у стані гострого горя.
- •62. Профілактика та особливості реабілітації наслідків шкільного стресу.
- •63. Профілактика та особливості психологічної реабілітації негативних наслідків незрілих статевих стосунків.
- •65. Психодинамічні напрями у психотерапії. Класичний психоаналіз. Новітні психодинамічні підходи. Інтерперсональна терапія. Погляди Боулбі на психопатологію розвитку.
- •66. Гуманістичні напрями психотерапії. Клієнтцентрований підхід к.Роджерса. Екзистенціальна психотерапія. Гештальт-терапія.
- •67. Біхевіоральні напрями у психотерапії. Поведінкова психотерапія. Когнітивно-поведінкова терапія.
- •68. Сімейна психотерапія. Позитивна, системна сімейна психотерапія.
- •70. Основні психометричні характеристики психодіагностичної методики. Конструювання психодіагностичних методик.
- •71. Технологія психодіагностичного обстеження. Психологічний діагноз.
- •72. Проведення психодіагностичного обстеження. Основні етапи психологічного обстеження. Характеристика етапу інтерпретації. Види і зміст діагнозу, прогноз як компонент діагнозу.
- •78. Психодіагностика особистісних характеристик. Психодіагностика мотивації.
- •83. Предмет, завдання та зміст профілактики і корекції відхилень у поведінці.
- •84. Критерії визначення психічного здоров’я та відхилень від нього. Класифікація та принципи діагностики відхилень у поведінці.
- •88. Розлад ідентифікації у підлітків та юнаків. Розлад статевої ідентифікації.
- •89. Дитячі депресії та суїциди: профілактика та психологічна допомога.
- •90. Розлади харчування та видільних функцій. Тіки та заїкання.
- •91. Специфіка психолого-педагогічної допомоги дітям з відхиленнями у поведінці. Використання різних методів психотерапії у роботі з дітьми з психічними відхиленнями.
- •92. Основні поняття, предмет та завдання психологічного консультування. Медична та немедична модель психоконсультування.
- •93. Принципи консультування. Етичні принципи та проблеми психоконсультування.
- •94. Професійно-важливі особистісні якості психоконсультанта. Модель фахівця. Особливості міжособистісного спілкування «психоконсультант-клієнт». Роль діалогу та діалогічної інтенції.
- •95. Види і процес (фази) психоконсультативно-корекційної роботи та їх особливості.
- •96. Консультативна бесіда та інтерв’ю як основні технології психоконсультативної роботи: вимоги, стадії, методи, прийоми. Основні прийоми та труднощі психоконсультування. Психоконсультативний контакт.
- •97. Психічне здоров’я: критерії та ознаки для різних вікових груп населення. Фактори ризику у постановці психологічного діагнозу для різних вікових груп.
- •99. Дитяча нервовість як вид Запиту: види, особливості, психологічні наслідки та поведінкові ознаки. Особливості психоконсультативної та психокорекційної роботи з невротизацією дітей у школі і сім’ї.
- •100. Дитячі психотравми як Запит психоконсультування: види та особливості. Порушений стиль виховання як чинник дитячої психотравматизації та запит психоконсультування.
- •101. Стреси та учбові фобії як Запит психоконсультативно-корекційної роботи. Відставання у навчанні та інтелектуальна нерозвиненість, її психологічні відмінності як Запиту психоконсульування.
- •102. Психологічні труднощі та відмінності психоконсультування дорослих клієнтів. Психологічні особливості групових форм психоконсультативної роботи.
- •103. Структура, її основні складові, напрями та завдання психокорекційної роботи. Структура психокорекційної програми: визначення мети, об’єму та предмета і методів психокорекції.
- •104. Засоби та особливості первинної та вторинної психодіагностики у психокорекційній роботі.
- •105. Особливості стадій психокорекційної роботи (підготовчої, настановної, власне психокорекційної роботи). Стадія перевірки ефективності психокорекційної роботи.
- •106. Активні методи психокорекційної роботи. Ігрова психокорекція, її види та особливості у різних вікових групах.
- •108. Конфлікт як предмет вивчення психології конфлікту та конфліктології. Сторони, функції, сигнали, типологія та динаміка конфліктів, особливості ескалації.
- •109. Внутрішньоособистісні конфлікти. Особистісні передумови виникнення конфліктів. Конфліктність особистості. Психологічні форми спілкування людей та стиль поведінки у конфліктах.
- •110. Конфлікти у різних сферах взаємодії людей. Міжособистісна взаємодія, конфлікти у великих групах та соціальні конфлікти.
- •111. Управління конфліктами та психологія їх врегулювання: методи, стратегії, тактики.
- •112. Історія і сучасний стан розвитку організаційної психології. Сутність, роль і місце організації в організаційній психології. Методи досліджень в організаційній психології.
- •115. Поняття про «конфлікт» в організаційній психології. Основні джерела і причини виникнення конфліктів в управлінні.
- •117. Завдання діяльності психологічної служби в організації. Підвищення психологічної культури персоналу організації засобами консультування. Поняття
- •118. Чинники плинності кадрів в організації та шляхи її профілактики і подолання. Різновиди комунікаційних каналів в організації. Поняття «відданість організації» та його характеристика.
- •121. Особливості характерологічного розвитку підлітків-акцентуантів. Експертиза підлітків з розладами психіки. Трудова експертиза акцентуйованих підлітків.
- •122. Особливості проведення трудової експертизи психічно хворих. Форми перебігу психічних захворювань, які мають значення для експертизи.
- •131. Мотиваційно-потребові, когнітивно-діяльнісні, поведінкові, смислові конфлікти професійного самовизначення особистості, причини їх виникнення.
61. Особливості психологічної реабілітації негативних наслідків розлучення, реабілітаційної допомоги потерпілим від насильства та клієнту у стані гострого горя.
Психолог Альошина Ю.Є. розглядає цілий клас проблем, пов'язаних з переживанням розставання з партнером. До них можна віднести випадки охолодження у відносинах, аж до їхнього припинення або розлучення, проблеми і переживання, пов'язані з самим процесом розлучення.
За будь-яких проблемах клієнта природний початок роботи-докладна розповідь про те, що його турбує. Людям, які відчувають себе покинутими, скривдженими, самотніми, болісно переживають розлуку з партнером, така розповідь часто він супроводжується сльозами, тривалими паузами, неадекватними претензіями та вимогами до консультанта. У зв'язку з цимпсихолог повинен бути особливо терплячий і уважний. Складність ситуації розлучення призводить до необхідності обговорення пов'язаних з ним
специфічних проблем: як ділити майно, як контактувати з загальними друзями, що і як говорити дітям і т.д.
Проблема формулювання відповідальності клієнта за те, що відбувається є основним завданням консультанта в більшості вказаних вище випадків. Нерідко в консультацію звертаються по допомогу люди, яких хвилює проблема - як жити далі, як "розлюбити", як пристосуватися без всякої надії на взаємність. Наслідки втрати партнера бувають досить серйозними - клієнти скаржаться не тільки на постійне погане самопочуття, але і на переслідування думки про самогубство. Якщо такийбукет симптомів наявності, доцільно підключити до роботи психіатра чи невропатолога. Але головне, що потрібно людям з подібними проблемами-це раціональна підтримка та участь, які найкраще може забезпечити психолог. Кожна людина, страждаючи, відчуває себе знедоленим і кинутим. Клієнту важливо відчути, що його переживання в цій ситуації не безглузді, в них немає нічого принизливого і невиправданого, і варто спеціально поговорити про це. У подібній ситуації переживання клієнта часто багато в чому визначають те, як організована її життя. Почуття втрати і досади, пов'язані з доглядом коханого, нерідко призводять до того, що людина не хоче нікого бачити, усамітнюється, зосереджуючись на своїх спогадах і думках про минуле. Іноді життя таких клієнтів повністю рітуалізіруется, вони починають, як за соломинку, триматися за речі і дії, пов'язані з минулим. Клієнт повинен однозначно відповісти на принципове питання, чи хоче він дійсно забути іншого або ж готовий чекати і сподіватися, що щось зміниться, щоб раціонально оцінити свою ситуацію. Рішення, що сподіватися нема чого може допомогти людині вийти з депресії, переорієнтуватися з минулого на сьогодення.
Велику допомогу в консультуванні в подібних випадках може надати:
1) реорганізація життя клієнта, переорієнтація її на те, що може відволікти від
переживань і переключити на щось нове;
2)
зміна
відносин
з
партнером.
[1,
с.
170]
Реорганізація життя. У цьому питанні необхідно докладне обговорення і вибір того, що може бути цікавим і відволікаючим саме для цієї людини. Величезне значення при цьому має коло спілкування. Необхідно згадати друзів і знайомих, де і як завжди клієнт зустрічається з ними, в ході прийому буває корисно намітити, з ким і як варто зустрітися найближчим часом, що цікавого і приємного можна зробити.
Відчуття покинутості улюбленим часто призводить до того, що людині починає здаватися, що він взагалі нікому не потрібен, нецікавий, нудний. У такому випадку має сенс спеціально обговорити з клієнтом, що взагалі йому подобається і цікаво в житті, а
потім спробувати
підібрати
підходящу форму активності і зорієнтувати його
на існування різних
клубних,
громадських, розважальних організацій, які можуть
зацікавити людину і стати джерелом нових друзів і знайомств .
Велику роль у процесі "повернення до життя" може зіграти наявність у клієнта дітей або улюбленої роботи. Так, психолог може висловити свою впевненість в тому, що "така цікава" робота не залишає часу для переживань, тим самим підтримуючи і орієнтуючи його на заглибленість у власне життя і справи.
Для того щоб дитина легше пережив травму розлучення, у нього повинні зберегтися максимально хороші відносини як з батьком, так і з матір'ю. Організація контактів дитини з обома батьками після розлучення представляє особливе завдання.
Працюючи з hjpkextyyzvb, потрібно намагатися всіляко підвищувати самооцінку клієнта, використовуючи для цього найменшу можливість: "У вас така цікава робота", "Ви така приваблива жінка", "Ви, напевно, дуже сильна людина, раз змогли винести таке" і т.п.
Буденна мораль являє розлучення перш за все як жіночу проблему. Але це далеко не так. Швидше, над чоловіками в більшій мірі тяжіє стереотип, що не можна проявляти свої почуття і переживання, не можна розкисати, необхідно стримувати себе і т.д.
Результати емпіричних досліджень показують, що розлучення часто переживається чоловіками важче, ніж жінками, просто вони намагаються це приховати З цієї точки зору, консультанту слід особливо уважно розмовляти з клієнтами-чоловіками, проявляючи терпіння і доброзичливість і всіляко демонструючи, що в переживаннях з приводу розлучення немає нічого принизливого і, тільки повністю прийнявши і усвідомивши свої почуття, можна братися за будівництво власного майбутнього.
