100. Дитячі психотравми як Запит психоконсультування: види та особливості. Порушений стиль виховання як чинник дитячої психотравматизації та запит психоконсультування.

Психотравма - це переживання екстремального стресу, внаслідок подій, які особа сприймає як загрозу для свого життя, або стає їх свідком.

Психотравматичними подіями частіше бувають: Стихійні лиха (повені, пожежі, землетруси)

Дорожньо-транспортні катастрофи (на залізниці, в авто-, авіатранспорті) Військові події

Кримінальні дії (сексуальне насильство, фізичні тортури, викрадення, напад з метою пограбування, насильство в сім"ї, кібертероризм) Раптова втрата близьких людей

Інвазійні медичні втручання (видалення та лікування зубів, оперативне хірургічне лікування)

Важкі хвороби (СНІД, гепатит, онкологічні захворювання), госпіталізація (передчасна сепарація у немовлят) Раптова втрата соціального статусу, соціальної захищеності.

Психотравма може викликати Гостру стресову реакцію F 43.0, (МKБ - 10). При певних обставинах травматичний розлад набирає хронічний характер перебігу: посттравматичний стресовий розлад F43.1); розлади адаптації (F 43.2), депресивні епізоди, порушення емоцій поведінки, соматофорні розлади (F 45); трифожно-фобічні та компульсивні розлади (F42); узалежнену поведінку (F60.7); диссоціативні розлади (амнезія, дереалізація, деперсоналізація, множинна особистість F44). Третина осіб, що пережили психічну травму, видужують спонтанно, дві третини страждають на вищезазначені розлади психічної діяльності, 50% з усіх душевних розладів внаслідок психотравми належать посттравматичному стресовому розладу (ПТСР)- F43.

Діти та підлітки більш вразливі до психотравми і частота виникнення ПТСР внаслідок травматизації значно вища ніж в дорослих. Так, посттравматичний стресовий розлад спостерігається у всіх без виключення дітей, що стали свідками вбивства батьків, більш як 90% дітей, що перенесли сексуальне насильство в дитячому віці страждають на посттравматичні психічні розлади.

Перенесені психотравмуючі події в дитинстві, в великій мірі підвищують ризик психічних розладів в підлітків та дорослих. Частіше всього це: ПТСР, афективні та

тривожні розлади, суїциди, узалежнена поведінка (алкоголізм, наркоманія, нехімічні форми залежності), розлади харчування та сексуальної поведінки.

Важкі та тривалі травми викликають порушення особистісного розвитку низька самооцінка, порушення міжособистісних стосунків (в тому числі подружніх та батьківства) у дорослому віці. Як бачимо, отримана в дитячому віці психотравма, часто призводить до психотравматичних розладів, а жертви дитячого насильства, в майбутньому, можуть самі стати кривдниками.

Найбільш розповсюдженими формами травматизації дітей є насильство та занедбаність.

101. Стреси та учбові фобії як Запит психоконсультативно-корекційної роботи. Відставання у навчанні та інтелектуальна нерозвиненість, її психологічні відмінності як Запиту психоконсульування.

Стрес - неспецифічна реакція організму на дію екстремальних факторів, яку-небудь важко розв'язні або загрозливу ситуацію. При стресі в організмі виробляється гормон адреналін, основна функція якого - змусити організм виживати. Стрес є нормальною частиною людського життя і необхідний у певних кількостях. Якби в нашому житті не було стресових ситуацій - елементів змагання, ризику, бажання працювати на межі можливостей - життя було б набагато більш нудною. Іноді стрес виконує роль свого роду виклику або мотивації, яка необхідна, щоб відчути повноту емоцій, навіть у випадку, якщо мова йде про виживанні. Якщо ж сукупність цих викликів і складних завдань стає дуже великий, тоді здатність людини справлятися з цими завданнями поступово втрачається.

Тривожність - Стан свідомості і тіла, пов'язане із занепокоєнням, напругою і нервозністю. У житті кожної людини трапляються моменти, коли він відчуває стрес або тривожний стан. По суті стан тривоги допомагає людині справлятися із зовнішніми небезпеками, змушуючи мозок інтенсивно працювати і приводячи організм в стан готовності до дії. Коли тривоги і страхи починають придушувати людини і впливати на його повсякденне життя, можуть виникати так звані тривожні розлади. Тривожні розлади, у тому числі панічні стани, боязнь втратити роботу, специфічні страхи, посттравматичні стреси, обсесивно-компульсивні розлади і загальне стан занепокоєння, зазвичай починають проявлятися у віці після 15-20 років. Тривожні розлади розцінюються як хронічні захворювання, які можуть прогресувати без лікування. На даний момент існують ефективні методи їх лікування.

Зовнішні джерела стресу і занепокоєння: переїзд на нове місце проживання, зміна роботи, смерть близької людини, розлучення, щоденні неприємності, пов'язані з грошовими проблемами, виконанням зобов'язань до певного терміну, спорами, сімейними відносинами, невисипанія. p> Внутрішні джерела стресу і занепокоєння: життєві цінності і переконання, вірність даному слову, самооцінка.

Симптоми можуть поступово наростати або з'являтися раптово, протягом декількох хвилин. Напади паніки зазвичай тривають недовго, протікають у вигляді емоційних вибухів, супроводжуються почуттям жаху і такими реакціями організму, як посилене серцебиття і потіння. Генералізований тривожний стан зазвичай розвивається поступово і зазвичай не є прямим наслідком якого-небудь певного безпричинного страху (фобії). Дві головні ознаки стресу і тривожного стану - це неконтрольована тривога і неспокій. До симптомів також можна віднести м'язову напругу, втому, дратівливість, нетерплячість, безсоння або розлади сну, труднощі з концентрацією уваги. Стреси і тривожності можуть

призводити до нападів паніки, для яких характерні біль або відчуття дискомфорту в грудній клітці, прискорене серцебиття, утруднене, поверхневе дихання, відчуття браку повітря, задухи, озноб або різке підвищення температури, тремтіння, нудота, біль у животі, оніміння або відчуття поколювання в кінцівках.

Фобія - це нав'язливий, а іноді навіть панічний страх перед чим-небудь. Список фобій людини налічує 500 різновидів, починаючи з таких поширених фобій, як боязнь відкритого простору або, наприклад, боязнь комах, і закінчуючи такими рідкісними фобіями, як боязнь п'ятниці 13 і боязнь довгих слів. При цьому психологи наполягають на чіткому розмежуванні простих страхів, які є захисною реакцією організму, і фобій, що виникають у свідомості людини незалежно від ситуації.

Крім того, лікарі виявили характер схильності людей до появи фобій. Виявляється, що в 75-80% випадків необгрунтовані панічні страхи виникають у дітей тривожних батьків. Дорослі на генетичному рівні передають дитині негативне сприйняття навколишнього світу. І крім цього, в процесі виховання батьки, які самі схильні до фобій, вкладають у свідомість малюка панічні уявлення про навколишні предмети і явища. Такі діти, яких постійно чимось залякували, починають сприймати світ з недовірою і набувають особливі риси характеру. У них спостерігаються підозрілість, недовірливість, нерішучість і гостра потреба постійно контролювати ситуацію, що, зрештою, виливається

певну фобію.Ще один частий джерело фобій - події з минулого. Сильний переляк, що виник у дитини при контакті з певним предметом в ранньому дитинстві, може проникнути

його пам'ять і відкластися у свідомості настільки глибоко, що у людини залишається фобія на все життя.

Загалом приблизно 12,5% учнів мають труднощі у навчанні.

На означення цього явища вживають поняття “неуспішність” і “відставання”. Неуспішність — невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, що фіксується через значний проміжок часу навчання (вивчення розділу, наприкінці чверті, півріччя).Відставання — невиконання учнями вимог або однієї з них, наявне на одному з проміжних етапів навчального процесу.

Неуспішність і відставання взаємозв'язані. В неуспішності синтезовані окремі відставання, вона є результатом процесу відставання. Загалом неуспішність може виявлятися у загальному і глибокому відставанні з багатьох предметів і тривалий час, частковому або стійкому відставанні з кількох складних предметів чи епізодичному відставанні з одного або кількох предметів.

Причини відставання у навчанні зводять до таких груп:

— біопсихічні (спадкові особливості, задатки, здібності, особливості характеру);

— недоліки фізичного ma психічного розвитку (слабке здоров'я, нерозвинута пам'ять і мислення, нерозвинуті навички навчальної праці);

— недостатній рівень вихованості (немає інтересу до навчання, почуття обов'язку, слабка сила волі, недисциплінованість);

— недоліки в діяльності школи (відсутність у класі атмосфери поваги до знань, недоліки в методиці викладання, недостатня організація індивідуальної і самостійної роботи учнів, байдужість і слабка підготовка вчителя);

— негативний вплив сім'ї (погані матеріальні умови життя сім'ї, негативне ставлення батьків до школи і навчальної діяльності дітей, відрив дітей від навчальної праці та ін.).

Серед загальних причин неуспішності навчання виділяють: уніфікованість системи навчання, однаковий для всіх зміст освіти, що не задовольняє потреби дітей;

стереотипність у методах і формах навчання, вербалізм, недооцінка емоцій у навчанні; невміння визначити мету навчання, налагодити ефективний контроль за його результатами; зневажливе ставлення до розвитку учнів, практицизм, орієнтація на зубрячку. Загалом ці причини можна охарактеризувати як дидактичну, психологічну, методичну некомпетентність.