- •1. Предмет психології як науки. Основні етапи його розвитку. Місце психології в системі наук та зв’язок її з іншими науками. Характеристика методів психологічної науки.
- •4. Психологія сприймання.
- •7. Поняття про уяву. Функції уяви. Природа уяви. Види уяви. Сновидіння. Мрії. Уява і творчість. Індивідуальні відмінності уяви.
- •11. Поняття про діяльність, її відмінності від активності, реактивності та поведінки тварин. Основні етапи та структура діяльності. Засвоєння діяльності та основні види діяльності людини.
- •23. Психічний розвиток дітей молодшого шкільного віку. Учбова діяльність молодшого школяра. Новоутворення психічного розвитку учнів молодших класів.
- •25. Становлення особистості і самосвідомості підлітка. Акцентуація характеру у підлітків. Девіантність і делінквентність поведінки підлітка, їх причини і методи виховання «важких» дітей.
- •28. Психологія учіння. Психологічна характеристика учіння. Структурні компоненти в учінні.
- •29. Психологія навчання. Теорії управління навчанням. Особистісно-орієнтоване навчання. Шляхи управління навчанням.
- •31. Психологія виховання. Теорії виховання. Основні механізми і етапи формування властивостей особистості. Зовнішнє і внутрішнє управління вихованням. Моральне виховання і вимоги до спілкування.
- •35. Спілкування як взаємодія. Форми взаємодії. Педагогічне спілкування. Поняття соціальної перцепції. Механізми взаєморозуміння.
- •43. Структура, моделі, рівні та напрямки функціонування шкільної психологічної служби. Мета, завдання та форми роботи шкільної психологічної служби, вимоги до її організації.
- •47. Симптоматика особистісних розладів (шизоїдний, шизотиповий, істероїдний, нарцисичний) та способи їх корекції. Асоціальність особистості та психопатія. Аддиктивна поведінка.
- •51. Класифікація методів психологічного дослідження. Неекспериментальні методи психологічного дослідження.
- •56. Наукова проблема. Гіпотези, які перевіряються в експерименті.
- •61. Особливості психологічної реабілітації негативних наслідків розлучення, реабілітаційної допомоги потерпілим від насильства та клієнту у стані гострого горя.
- •62. Профілактика та особливості реабілітації наслідків шкільного стресу.
- •63. Профілактика та особливості психологічної реабілітації негативних наслідків незрілих статевих стосунків.
- •65. Психодинамічні напрями у психотерапії. Класичний психоаналіз. Новітні психодинамічні підходи. Інтерперсональна терапія. Погляди Боулбі на психопатологію розвитку.
- •66. Гуманістичні напрями психотерапії. Клієнтцентрований підхід к.Роджерса. Екзистенціальна психотерапія. Гештальт-терапія.
- •67. Біхевіоральні напрями у психотерапії. Поведінкова психотерапія. Когнітивно-поведінкова терапія.
- •68. Сімейна психотерапія. Позитивна, системна сімейна психотерапія.
- •70. Основні психометричні характеристики психодіагностичної методики. Конструювання психодіагностичних методик.
- •71. Технологія психодіагностичного обстеження. Психологічний діагноз.
- •72. Проведення психодіагностичного обстеження. Основні етапи психологічного обстеження. Характеристика етапу інтерпретації. Види і зміст діагнозу, прогноз як компонент діагнозу.
- •78. Психодіагностика особистісних характеристик. Психодіагностика мотивації.
- •83. Предмет, завдання та зміст профілактики і корекції відхилень у поведінці.
- •84. Критерії визначення психічного здоров’я та відхилень від нього. Класифікація та принципи діагностики відхилень у поведінці.
- •88. Розлад ідентифікації у підлітків та юнаків. Розлад статевої ідентифікації.
- •89. Дитячі депресії та суїциди: профілактика та психологічна допомога.
- •90. Розлади харчування та видільних функцій. Тіки та заїкання.
- •91. Специфіка психолого-педагогічної допомоги дітям з відхиленнями у поведінці. Використання різних методів психотерапії у роботі з дітьми з психічними відхиленнями.
- •92. Основні поняття, предмет та завдання психологічного консультування. Медична та немедична модель психоконсультування.
- •93. Принципи консультування. Етичні принципи та проблеми психоконсультування.
- •94. Професійно-важливі особистісні якості психоконсультанта. Модель фахівця. Особливості міжособистісного спілкування «психоконсультант-клієнт». Роль діалогу та діалогічної інтенції.
- •95. Види і процес (фази) психоконсультативно-корекційної роботи та їх особливості.
- •96. Консультативна бесіда та інтерв’ю як основні технології психоконсультативної роботи: вимоги, стадії, методи, прийоми. Основні прийоми та труднощі психоконсультування. Психоконсультативний контакт.
- •97. Психічне здоров’я: критерії та ознаки для різних вікових груп населення. Фактори ризику у постановці психологічного діагнозу для різних вікових груп.
- •99. Дитяча нервовість як вид Запиту: види, особливості, психологічні наслідки та поведінкові ознаки. Особливості психоконсультативної та психокорекційної роботи з невротизацією дітей у школі і сім’ї.
- •100. Дитячі психотравми як Запит психоконсультування: види та особливості. Порушений стиль виховання як чинник дитячої психотравматизації та запит психоконсультування.
- •101. Стреси та учбові фобії як Запит психоконсультативно-корекційної роботи. Відставання у навчанні та інтелектуальна нерозвиненість, її психологічні відмінності як Запиту психоконсульування.
- •102. Психологічні труднощі та відмінності психоконсультування дорослих клієнтів. Психологічні особливості групових форм психоконсультативної роботи.
- •103. Структура, її основні складові, напрями та завдання психокорекційної роботи. Структура психокорекційної програми: визначення мети, об’єму та предмета і методів психокорекції.
- •104. Засоби та особливості первинної та вторинної психодіагностики у психокорекційній роботі.
- •105. Особливості стадій психокорекційної роботи (підготовчої, настановної, власне психокорекційної роботи). Стадія перевірки ефективності психокорекційної роботи.
- •106. Активні методи психокорекційної роботи. Ігрова психокорекція, її види та особливості у різних вікових групах.
- •108. Конфлікт як предмет вивчення психології конфлікту та конфліктології. Сторони, функції, сигнали, типологія та динаміка конфліктів, особливості ескалації.
- •109. Внутрішньоособистісні конфлікти. Особистісні передумови виникнення конфліктів. Конфліктність особистості. Психологічні форми спілкування людей та стиль поведінки у конфліктах.
- •110. Конфлікти у різних сферах взаємодії людей. Міжособистісна взаємодія, конфлікти у великих групах та соціальні конфлікти.
- •111. Управління конфліктами та психологія їх врегулювання: методи, стратегії, тактики.
- •112. Історія і сучасний стан розвитку організаційної психології. Сутність, роль і місце організації в організаційній психології. Методи досліджень в організаційній психології.
- •115. Поняття про «конфлікт» в організаційній психології. Основні джерела і причини виникнення конфліктів в управлінні.
- •117. Завдання діяльності психологічної служби в організації. Підвищення психологічної культури персоналу організації засобами консультування. Поняття
- •118. Чинники плинності кадрів в організації та шляхи її профілактики і подолання. Різновиди комунікаційних каналів в організації. Поняття «відданість організації» та його характеристика.
- •121. Особливості характерологічного розвитку підлітків-акцентуантів. Експертиза підлітків з розладами психіки. Трудова експертиза акцентуйованих підлітків.
- •122. Особливості проведення трудової експертизи психічно хворих. Форми перебігу психічних захворювань, які мають значення для експертизи.
- •131. Мотиваційно-потребові, когнітивно-діяльнісні, поведінкові, смислові конфлікти професійного самовизначення особистості, причини їх виникнення.
121. Особливості характерологічного розвитку підлітків-акцентуантів. Експертиза підлітків з розладами психіки. Трудова експертиза акцентуйованих підлітків.
Вивчаючи особливості особистісного розвитку підлітків-акцентуантів, А.Є.Лічко зазначав, що вони особливо вразливі у ситуаціях, які «пред’являють завищені вимоги до їхніх місць найменшого опору», сприймають пов’язані з цими ситуаціями труднощі як нездоланні перешкоди, тобто відчувають інтенсивну фрустрацію. Результати наукових досліджень О.І.Кузьміної засвідчують, що у фрустраційних ситуаціях акцентуації характеру особистості проявляються виразніше і більшість з них перешкоджають доланню стану фрустрації. Зокрема, сензитивні, епілептоїдні, циклоїдні (у субдепресивній фазі) акцентуації сприяють прояву негативних емоцій, перешкодно-домінантним та захисним типам реакцій, тому заважають приймати конструктивні рішення. Водночас гіпертимні, циклоїдні (у фазі підйому) та лабільні акцентуації, навпаки, допомагають долати фрустрацію, хоча рідко коли сприяють ефективному вирішенню проблем.
Традиційні вітчизняні діагностичні підходи до оцін- ки розладів поведінки неповнолітніх докорінно відріз- няються від класифікаційних парадигм міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду, які базуються не тільки і не стільки на клінічних ознаках, як на соціаль- но-психологічних поведінкових характеристиках під- літків («підпалює», «б’ється», «обманює», «лається», «тікає з дому» і т. ін.) та проявах протиправної поведінки (крадіжки, пограбування, угони автомобілів, сексуальні домагання). Закономірно, що найбільші труднощі з викорис- танням на практиці діагностичних категорій МКХ-10 «Розлади поведінки» F91 виникають при проведенні судово-психіатричної експертизи неповнолітніх, оскіль- ки, по-перше, психопатичний синдром у різноманіт- них проявах та модифікаціях («психопатоподібний», «псевдопсихопатичний», «патохарактерологічний» тощо) є наскрізним ізоморфним синдромом у підлітко- вому віці, та, по-друге, контингент неповнолітніх при судово-психіатричній експертизі, як правило, апріорі включає підлітків із тими чи іншими формами поруше- ної поведінки, оскільки саме правопорушення, навіть одноразове (крадіжка, пограбування, бійка, нанесення тілесних ушкоджень), згідно з МКХ-10 розглядається як один із дослідницьких діагностичних критеріїв
Судово-психіатрична експертиза неповнолітніх (СПЕН) здійснюється за загальними нормами судово-психіатричної експертизи (СПЕ), установленими процесуальним законом і відповідними підзаконними актами (інструкціями, положеннями). Водночас експертиза неповнолітніх має специфічні для підліткового віку правила, які пов' язані з деякими особливостями законодавства, методологією обстеження, клінікою психічних розладів, діагностикою та експертною кваліфікацією окремих станів.
Трудова експертиза - це визначення фахівцями придатності людини до праці за конкретною професією.
Придатність до того чи іншого виду праці (профпридатність) обумовлюється: віком; станом здоров'я; рівнем підготовленості; наявністю необхідних знань, навичок і вмінь; покликанням як сукупністю потрібних професійних здібностей і бажання працювати за даною професією. Але залежить він і від соціальних умов, і від статі засвідчуваних.
У кожній професії всі перераховані умови своєрідні, тому цілі і форми трудової експертизи різні. Для експертизи залучаються різні фахівці і організації: лікарі, психологи, педагоги, інженери та інші фахівці, приймальні комісії, відділи кадрів, вербувальники робочої сили, військкомати, лікарсько-трудові експертні комісії (МСЕК), військово-лікарські комісії (ВЛК), комісії з відбору машиністів локомотивів, шоферів, шахтарів і т. д.
Трудова експертиза незалежно від її організаційних форм вирішує наступні загальні питання:
чи може дана людина починати виконання певної роботи;
чи може він продовжувати працювати на займаній ним посаді;
на якій роботі даної людини краще використовувати;
якщо стався нещасний випадок, то в якій мірі він залежав від особливостей працівника і чи не була, зокрема, зроблена помилка при допуску його до роботи.
Ці питання визначають завдання трудової експертизи з даної професії та методи їх вирішення.
Основні завдання трудової експертизи у всіх видах трудової діяльності: 1. Запобігти надходження людину на роботу, до якої він не здатний за віком, станом здоров'я, освіти, психологічної нездатності або з будь-яких інших причин.
2. Відібрати для роботи з даної професії найбільш працездатних людей, які можуть успішно виконувати трудові обов'язки по спеціальності без шкоди для свого здоров'я і з належною продуктивністю праці.
3. Своєчасно усувати від роботи осіб, чому-небудь виявилися нездатними до виконуваного ними виду праці, для відпочинку, лікування або переведення на іншу, більш посильну ним роботу.
4. Визначати, до якого виду праці та чи інша людина найбільш здатний, з тим щоб рекомендувати йому той чи інший вид трудової діяльності в порядку професійної консультації.
