- •1. Предмет психології як науки. Основні етапи його розвитку. Місце психології в системі наук та зв’язок її з іншими науками. Характеристика методів психологічної науки.
- •4. Психологія сприймання.
- •7. Поняття про уяву. Функції уяви. Природа уяви. Види уяви. Сновидіння. Мрії. Уява і творчість. Індивідуальні відмінності уяви.
- •11. Поняття про діяльність, її відмінності від активності, реактивності та поведінки тварин. Основні етапи та структура діяльності. Засвоєння діяльності та основні види діяльності людини.
- •23. Психічний розвиток дітей молодшого шкільного віку. Учбова діяльність молодшого школяра. Новоутворення психічного розвитку учнів молодших класів.
- •25. Становлення особистості і самосвідомості підлітка. Акцентуація характеру у підлітків. Девіантність і делінквентність поведінки підлітка, їх причини і методи виховання «важких» дітей.
- •28. Психологія учіння. Психологічна характеристика учіння. Структурні компоненти в учінні.
- •29. Психологія навчання. Теорії управління навчанням. Особистісно-орієнтоване навчання. Шляхи управління навчанням.
- •31. Психологія виховання. Теорії виховання. Основні механізми і етапи формування властивостей особистості. Зовнішнє і внутрішнє управління вихованням. Моральне виховання і вимоги до спілкування.
- •35. Спілкування як взаємодія. Форми взаємодії. Педагогічне спілкування. Поняття соціальної перцепції. Механізми взаєморозуміння.
- •43. Структура, моделі, рівні та напрямки функціонування шкільної психологічної служби. Мета, завдання та форми роботи шкільної психологічної служби, вимоги до її організації.
- •47. Симптоматика особистісних розладів (шизоїдний, шизотиповий, істероїдний, нарцисичний) та способи їх корекції. Асоціальність особистості та психопатія. Аддиктивна поведінка.
- •51. Класифікація методів психологічного дослідження. Неекспериментальні методи психологічного дослідження.
- •56. Наукова проблема. Гіпотези, які перевіряються в експерименті.
- •61. Особливості психологічної реабілітації негативних наслідків розлучення, реабілітаційної допомоги потерпілим від насильства та клієнту у стані гострого горя.
- •62. Профілактика та особливості реабілітації наслідків шкільного стресу.
- •63. Профілактика та особливості психологічної реабілітації негативних наслідків незрілих статевих стосунків.
- •65. Психодинамічні напрями у психотерапії. Класичний психоаналіз. Новітні психодинамічні підходи. Інтерперсональна терапія. Погляди Боулбі на психопатологію розвитку.
- •66. Гуманістичні напрями психотерапії. Клієнтцентрований підхід к.Роджерса. Екзистенціальна психотерапія. Гештальт-терапія.
- •67. Біхевіоральні напрями у психотерапії. Поведінкова психотерапія. Когнітивно-поведінкова терапія.
- •68. Сімейна психотерапія. Позитивна, системна сімейна психотерапія.
- •70. Основні психометричні характеристики психодіагностичної методики. Конструювання психодіагностичних методик.
- •71. Технологія психодіагностичного обстеження. Психологічний діагноз.
- •72. Проведення психодіагностичного обстеження. Основні етапи психологічного обстеження. Характеристика етапу інтерпретації. Види і зміст діагнозу, прогноз як компонент діагнозу.
- •78. Психодіагностика особистісних характеристик. Психодіагностика мотивації.
- •83. Предмет, завдання та зміст профілактики і корекції відхилень у поведінці.
- •84. Критерії визначення психічного здоров’я та відхилень від нього. Класифікація та принципи діагностики відхилень у поведінці.
- •88. Розлад ідентифікації у підлітків та юнаків. Розлад статевої ідентифікації.
- •89. Дитячі депресії та суїциди: профілактика та психологічна допомога.
- •90. Розлади харчування та видільних функцій. Тіки та заїкання.
- •91. Специфіка психолого-педагогічної допомоги дітям з відхиленнями у поведінці. Використання різних методів психотерапії у роботі з дітьми з психічними відхиленнями.
- •92. Основні поняття, предмет та завдання психологічного консультування. Медична та немедична модель психоконсультування.
- •93. Принципи консультування. Етичні принципи та проблеми психоконсультування.
- •94. Професійно-важливі особистісні якості психоконсультанта. Модель фахівця. Особливості міжособистісного спілкування «психоконсультант-клієнт». Роль діалогу та діалогічної інтенції.
- •95. Види і процес (фази) психоконсультативно-корекційної роботи та їх особливості.
- •96. Консультативна бесіда та інтерв’ю як основні технології психоконсультативної роботи: вимоги, стадії, методи, прийоми. Основні прийоми та труднощі психоконсультування. Психоконсультативний контакт.
- •97. Психічне здоров’я: критерії та ознаки для різних вікових груп населення. Фактори ризику у постановці психологічного діагнозу для різних вікових груп.
- •99. Дитяча нервовість як вид Запиту: види, особливості, психологічні наслідки та поведінкові ознаки. Особливості психоконсультативної та психокорекційної роботи з невротизацією дітей у школі і сім’ї.
- •100. Дитячі психотравми як Запит психоконсультування: види та особливості. Порушений стиль виховання як чинник дитячої психотравматизації та запит психоконсультування.
- •101. Стреси та учбові фобії як Запит психоконсультативно-корекційної роботи. Відставання у навчанні та інтелектуальна нерозвиненість, її психологічні відмінності як Запиту психоконсульування.
- •102. Психологічні труднощі та відмінності психоконсультування дорослих клієнтів. Психологічні особливості групових форм психоконсультативної роботи.
- •103. Структура, її основні складові, напрями та завдання психокорекційної роботи. Структура психокорекційної програми: визначення мети, об’єму та предмета і методів психокорекції.
- •104. Засоби та особливості первинної та вторинної психодіагностики у психокорекційній роботі.
- •105. Особливості стадій психокорекційної роботи (підготовчої, настановної, власне психокорекційної роботи). Стадія перевірки ефективності психокорекційної роботи.
- •106. Активні методи психокорекційної роботи. Ігрова психокорекція, її види та особливості у різних вікових групах.
- •108. Конфлікт як предмет вивчення психології конфлікту та конфліктології. Сторони, функції, сигнали, типологія та динаміка конфліктів, особливості ескалації.
- •109. Внутрішньоособистісні конфлікти. Особистісні передумови виникнення конфліктів. Конфліктність особистості. Психологічні форми спілкування людей та стиль поведінки у конфліктах.
- •110. Конфлікти у різних сферах взаємодії людей. Міжособистісна взаємодія, конфлікти у великих групах та соціальні конфлікти.
- •111. Управління конфліктами та психологія їх врегулювання: методи, стратегії, тактики.
- •112. Історія і сучасний стан розвитку організаційної психології. Сутність, роль і місце організації в організаційній психології. Методи досліджень в організаційній психології.
- •115. Поняття про «конфлікт» в організаційній психології. Основні джерела і причини виникнення конфліктів в управлінні.
- •117. Завдання діяльності психологічної служби в організації. Підвищення психологічної культури персоналу організації засобами консультування. Поняття
- •118. Чинники плинності кадрів в організації та шляхи її профілактики і подолання. Різновиди комунікаційних каналів в організації. Поняття «відданість організації» та його характеристика.
- •121. Особливості характерологічного розвитку підлітків-акцентуантів. Експертиза підлітків з розладами психіки. Трудова експертиза акцентуйованих підлітків.
- •122. Особливості проведення трудової експертизи психічно хворих. Форми перебігу психічних захворювань, які мають значення для експертизи.
- •131. Мотиваційно-потребові, когнітивно-діяльнісні, поведінкові, смислові конфлікти професійного самовизначення особистості, причини їх виникнення.
99. Дитяча нервовість як вид Запиту: види, особливості, психологічні наслідки та поведінкові ознаки. Особливості психоконсультативної та психокорекційної роботи з невротизацією дітей у школі і сім’ї.
Дитяча нервовість обумовлена як біологічними, так і мікросоціальними причинами, а частіше всього їх поєднанням. Біологічні причини - травматичні, інфекційні, токсичні і інші шкідливі впливи при зачатті, в період вагітності і родів в перші місяці і роки життя, а також несприятливі спадкові впливи. До мікросоціальних причин відносяться переживання вагітної або жінки, яка недавно стала матір’ю, неправильне виховання і несприятливі умови життя в дитинстві. Дуже часто мікросоціальні причини настільки тісно переплетені з біологічними, що їх важко розділити.
Невропатія - це вроджена дитяча нервовість. Причини невропатії складні. Судячи з того, що для дитини з невропатією характерні:
фізичний інфантилізм;
схильність до алергічних реакцій;
недорозвинутість ряду систем і функцій організму;
наявність ексудативно- катарального діатезу (у 88,3% дітей) причини її заключаються в порушеннях внутрішньоутробного розвитку. Про це непрямо свідчить те,
що у 56% матерів, у яких народились діти з невропатією, був токсикоз другої половини вагітності, а у 36% з них спостерігалась загроза її мимовільного переривання.
Відомий радянський психіатр Г.Є.Сухарєва виділила 2 варіанти невропатії - збудливий і астенічний.
При збудливому варіанті дитина імпульсивна, запальна, егоїстична, рухливо розгальмована і надто рухлива, шумна, невгамовна.
При астенічному варіанті вона вразлива, ранима, підвищено образлива. Вона швидко втомлюється, виснажується і тоді стає капризною, плаксивою. У неї часто бувають із-за формальної недостатності порушення травлення, запори або рідкий стілець. Характерний для дітей з невропатією ексудативно-катаральний діатез виявляється при астенічному варіанті в схильності до стоматиту, захворювань верхніх дихальних шляхів, в порушеннях травлення. Батьки більше скаржаться на хворобливість такої дитини, ніж на її капризність і вимогливість.
Осоюливості невропатії: - порушення сну; - порушення годування;
- порушення дефекації і сечовиділення; - контрастність поведінки; - емоційна нестабільність; - надзвичайна рухливість;
- прискорений психорозумовий розвиток; - перезбудженість вегетативної нервової системи і алергічна схильність; - надчутливість; - часте порушення терморегуляції.
Виховання дитини з невропатією:
Основні вимоги - не випещувати її, не воювати з нею, хоча вона безперервно провокує на це, але й не капітулювати перед нею. Якщо батьки починають кричати на неї, вона буде кричати ще сильніше, доходячи до шаленства. Слід пам’ятати, що поріг збудливості у неї знижений. Те, що дорослі не сприймають, таку дитину дратує, є нестерпним для неї. Працюючий з приглушеним звуком телевізор, для неї, що спить в сусідній кімнаті, - те ж саме, що для батьків бульдозер, що працює під вікном спальні.
тому тиша, спокійна, стримана поведінка дорослих - умова для її спокою, стриманості. В шумній стихії така дитина знаходиться в стані постійного перезбудження. Отже, всі спокійні поряд з невропатичною дитиною, ніхто не підвищує голос. Її не смикають щохвилини заборонами, зауваженнями, докорами.
батьки повинні багато дрібниць “не помічати”, оскільки життя такої дитини стане нестерпним, якщо кожен проступок (все її життя до 7 років - суцільний проступок в очах суворих батьків) буде викликати реакцію оточуючих.
У випадках дійсно серйозного проступку не повинно бути місця ваганням. Йому серйозно і суворо вказують на недопустимість подібних дій. Дитина з невропатією схильна до істеричного типу реагування. Якщо потакання всім забаганкам дитини взагалі неможливе при вихованні, то тим більше недопустиме воно при вихованні дитини з невропатією.
Таку дитину ні в якому разі не можна виховувати егоцентрично, як кумира, “єдину радість”.
В дитячий садок йому краще піти в 5 або 6 років - в старшу чи підготовчу до школи групу. Але одного-двох товаришів-ровесників, спокійних і покладистих, для нього слід знайти до того, як він піде в дитячий садок.
Дитина з невропатією швидко втомлюється, тому не слід її водити на дитячі ранки, в цирк. Там вона швидко виснажиться від вражень, буде перезбуджена і це закінчиться безсонною ніччю, або вона на декілька діб вийде з ладу, буде капризнішою ніж звичайно. По телевізору можна дозволити дивитися мультики і, мабуть, все.
Дитина з невропатією швидко розвивається психічно, але цю тенденцію не слід заохочувати. Батьки розказують їй казки, дарують іграшки по віку, даючи інформацію її допитливому розуму, але не форсують розумовий розвиток, а приділяють більше уваги моральному вихованню. Її невтомно готують до безконфліктного спілкування з ровесниками, зміцнюють фізично.
