- •1. Предмет психології як науки. Основні етапи його розвитку. Місце психології в системі наук та зв’язок її з іншими науками. Характеристика методів психологічної науки.
- •4. Психологія сприймання.
- •7. Поняття про уяву. Функції уяви. Природа уяви. Види уяви. Сновидіння. Мрії. Уява і творчість. Індивідуальні відмінності уяви.
- •11. Поняття про діяльність, її відмінності від активності, реактивності та поведінки тварин. Основні етапи та структура діяльності. Засвоєння діяльності та основні види діяльності людини.
- •23. Психічний розвиток дітей молодшого шкільного віку. Учбова діяльність молодшого школяра. Новоутворення психічного розвитку учнів молодших класів.
- •25. Становлення особистості і самосвідомості підлітка. Акцентуація характеру у підлітків. Девіантність і делінквентність поведінки підлітка, їх причини і методи виховання «важких» дітей.
- •28. Психологія учіння. Психологічна характеристика учіння. Структурні компоненти в учінні.
- •29. Психологія навчання. Теорії управління навчанням. Особистісно-орієнтоване навчання. Шляхи управління навчанням.
- •31. Психологія виховання. Теорії виховання. Основні механізми і етапи формування властивостей особистості. Зовнішнє і внутрішнє управління вихованням. Моральне виховання і вимоги до спілкування.
- •35. Спілкування як взаємодія. Форми взаємодії. Педагогічне спілкування. Поняття соціальної перцепції. Механізми взаєморозуміння.
- •43. Структура, моделі, рівні та напрямки функціонування шкільної психологічної служби. Мета, завдання та форми роботи шкільної психологічної служби, вимоги до її організації.
- •47. Симптоматика особистісних розладів (шизоїдний, шизотиповий, істероїдний, нарцисичний) та способи їх корекції. Асоціальність особистості та психопатія. Аддиктивна поведінка.
- •51. Класифікація методів психологічного дослідження. Неекспериментальні методи психологічного дослідження.
- •56. Наукова проблема. Гіпотези, які перевіряються в експерименті.
- •61. Особливості психологічної реабілітації негативних наслідків розлучення, реабілітаційної допомоги потерпілим від насильства та клієнту у стані гострого горя.
- •62. Профілактика та особливості реабілітації наслідків шкільного стресу.
- •63. Профілактика та особливості психологічної реабілітації негативних наслідків незрілих статевих стосунків.
- •65. Психодинамічні напрями у психотерапії. Класичний психоаналіз. Новітні психодинамічні підходи. Інтерперсональна терапія. Погляди Боулбі на психопатологію розвитку.
- •66. Гуманістичні напрями психотерапії. Клієнтцентрований підхід к.Роджерса. Екзистенціальна психотерапія. Гештальт-терапія.
- •67. Біхевіоральні напрями у психотерапії. Поведінкова психотерапія. Когнітивно-поведінкова терапія.
- •68. Сімейна психотерапія. Позитивна, системна сімейна психотерапія.
- •70. Основні психометричні характеристики психодіагностичної методики. Конструювання психодіагностичних методик.
- •71. Технологія психодіагностичного обстеження. Психологічний діагноз.
- •72. Проведення психодіагностичного обстеження. Основні етапи психологічного обстеження. Характеристика етапу інтерпретації. Види і зміст діагнозу, прогноз як компонент діагнозу.
- •78. Психодіагностика особистісних характеристик. Психодіагностика мотивації.
- •83. Предмет, завдання та зміст профілактики і корекції відхилень у поведінці.
- •84. Критерії визначення психічного здоров’я та відхилень від нього. Класифікація та принципи діагностики відхилень у поведінці.
- •88. Розлад ідентифікації у підлітків та юнаків. Розлад статевої ідентифікації.
- •89. Дитячі депресії та суїциди: профілактика та психологічна допомога.
- •90. Розлади харчування та видільних функцій. Тіки та заїкання.
- •91. Специфіка психолого-педагогічної допомоги дітям з відхиленнями у поведінці. Використання різних методів психотерапії у роботі з дітьми з психічними відхиленнями.
- •92. Основні поняття, предмет та завдання психологічного консультування. Медична та немедична модель психоконсультування.
- •93. Принципи консультування. Етичні принципи та проблеми психоконсультування.
- •94. Професійно-важливі особистісні якості психоконсультанта. Модель фахівця. Особливості міжособистісного спілкування «психоконсультант-клієнт». Роль діалогу та діалогічної інтенції.
- •95. Види і процес (фази) психоконсультативно-корекційної роботи та їх особливості.
- •96. Консультативна бесіда та інтерв’ю як основні технології психоконсультативної роботи: вимоги, стадії, методи, прийоми. Основні прийоми та труднощі психоконсультування. Психоконсультативний контакт.
- •97. Психічне здоров’я: критерії та ознаки для різних вікових груп населення. Фактори ризику у постановці психологічного діагнозу для різних вікових груп.
- •99. Дитяча нервовість як вид Запиту: види, особливості, психологічні наслідки та поведінкові ознаки. Особливості психоконсультативної та психокорекційної роботи з невротизацією дітей у школі і сім’ї.
- •100. Дитячі психотравми як Запит психоконсультування: види та особливості. Порушений стиль виховання як чинник дитячої психотравматизації та запит психоконсультування.
- •101. Стреси та учбові фобії як Запит психоконсультативно-корекційної роботи. Відставання у навчанні та інтелектуальна нерозвиненість, її психологічні відмінності як Запиту психоконсульування.
- •102. Психологічні труднощі та відмінності психоконсультування дорослих клієнтів. Психологічні особливості групових форм психоконсультативної роботи.
- •103. Структура, її основні складові, напрями та завдання психокорекційної роботи. Структура психокорекційної програми: визначення мети, об’єму та предмета і методів психокорекції.
- •104. Засоби та особливості первинної та вторинної психодіагностики у психокорекційній роботі.
- •105. Особливості стадій психокорекційної роботи (підготовчої, настановної, власне психокорекційної роботи). Стадія перевірки ефективності психокорекційної роботи.
- •106. Активні методи психокорекційної роботи. Ігрова психокорекція, її види та особливості у різних вікових групах.
- •108. Конфлікт як предмет вивчення психології конфлікту та конфліктології. Сторони, функції, сигнали, типологія та динаміка конфліктів, особливості ескалації.
- •109. Внутрішньоособистісні конфлікти. Особистісні передумови виникнення конфліктів. Конфліктність особистості. Психологічні форми спілкування людей та стиль поведінки у конфліктах.
- •110. Конфлікти у різних сферах взаємодії людей. Міжособистісна взаємодія, конфлікти у великих групах та соціальні конфлікти.
- •111. Управління конфліктами та психологія їх врегулювання: методи, стратегії, тактики.
- •112. Історія і сучасний стан розвитку організаційної психології. Сутність, роль і місце організації в організаційній психології. Методи досліджень в організаційній психології.
- •115. Поняття про «конфлікт» в організаційній психології. Основні джерела і причини виникнення конфліктів в управлінні.
- •117. Завдання діяльності психологічної служби в організації. Підвищення психологічної культури персоналу організації засобами консультування. Поняття
- •118. Чинники плинності кадрів в організації та шляхи її профілактики і подолання. Різновиди комунікаційних каналів в організації. Поняття «відданість організації» та його характеристика.
- •121. Особливості характерологічного розвитку підлітків-акцентуантів. Експертиза підлітків з розладами психіки. Трудова експертиза акцентуйованих підлітків.
- •122. Особливості проведення трудової експертизи психічно хворих. Форми перебігу психічних захворювань, які мають значення для експертизи.
- •131. Мотиваційно-потребові, когнітивно-діяльнісні, поведінкові, смислові конфлікти професійного самовизначення особистості, причини їх виникнення.
88. Розлад ідентифікації у підлітків та юнаків. Розлад статевої ідентифікації.
Поняття ідентифікації, введене в науковий оберт З. Фрейдом, розглядалося вченим переважно як емоційний феномен і пов’язувалося з любов’ю дочки до батька, із співпереживаннями, з обмеженням агресивності. Погляди основоположника психоаналізу стали відправними для виникнення напрямку в психології, який вивчає емоційно-мотиваційний бік ідентифікації.
Ідентифікація визначається як процес, за допомогою якого людина присвоює собі характеристики іншої людини, її морально-етичні вартості, думки тощо. Під час процесу ідентифікації суб’єкт персоніфікує свій об’єкт наслідування, тобто визначається для себе, що в ньому є значимим і що відрізняє його від інших. Однак без розуміння внутрішніх переживань іншої людини, без емоційного проникнення у її внутрішній світ, без емпатійності суб’єкта процес ідентифікації є неможливим.
Процес ідентифікації має цілісну природу. Емоційний компонент є однією із складових процесу ідентифікації, поряд з інформаційною, мотиваційною, операційною, які взаємопов'язані між собою і мають свої підструктури.
Емоційна складова включає такі підструктури, як встановлення емоційного зв’язку з людиною, симпатія, переживання почуттів, емпатія, співчуття як вища форма емпатії.
На рівні сутності ідентифікація розуміється як явище, яке виникає в процесі спілкування, а її зміст пов’язується перш за все з емоціями. Встановлення емоційного зв’язку між суб’єктом спілкування і об’єктом є необхідною умовою і початком протікання процесу ідентифікації. Емоції, які виникають, мають прямий вплив на встановлення емоційного зв’язку між учасниками процесу ідентифікації.
На виникнення позитивного емоційного зв’язку суб’єкта ідентифікації з іншою людиною впливає виникнення симпатії між ними. На думку Л. Я. Гозман, Н. І. Ажгіхіної, симпатія виникає спочатку при оцінці зовнішності об’єкта ідентифікації. Однак це є не єдиним фактором. Відмічаються й інші риси, які або посилюють, або навпаки - послаблюють відчуття, викликані зовнішністю. Увага звертається на смаки, звички, розумові здібності, особистісні якості. У суспільстві існують певні сталі уявлення - стереотипи - про те, якою повинна бути позитивна людина. Саме до об’єкта, який має позитивні якості, виникає симпатія. Коли ми запитували підлітків та юнаків, які риси друга чи людини, на яку вони хотіли б бути схожими, їм подобаються, майже всі респонденти (за невеликим виключеням тих, хто утримався від відповіді) відзначили, що їм імпонують такі позитивні риси, як доброта, хоробрість, поміркованість, покладистість в дружбі і т.ін.
Розлади статевої ідентифікації у дітей. Ці розлади виникають у дитячому віці задовго до початку пубертатного періоду і характеризуються постійною незадоволеністю своєю статтю, з наполегливим бажанням і заявами про належність до іншої статі. Розлад частіше починається у дошкільному віці та спостерігається, як правило, серед хлопчиків. Поведінка характеризується потягом до вбрання, гри та звичок, притаманних протилежній статі, з ігноруванням своєї. Розлад супроводжується глибокою зміною відчуття статевої належності, що можливо розглядати як рудиментарні деперсоналізаційні розлади. Діагностика розладів статевої ідентифікації передбачає відсутність ознак розладу статевого дозрівання.
Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10:
А. Дитина демонструє стан дистресу і наполегливо висловлює бажання бути хлопчиком (дівчинкою) чи стверджує, що вона є хлопчиком (дівчинкою). Ці висловлювання у дівчаток не пов’язані з уявою про переваги чоловічої статі.
Б.1. У дівчаток спостерігається одна з таких ознак:
1. Дівчинка не сприймає жіноче вбрання і прагне носити чоловічий одяг.
2. Дівчинка постійно заперечує жіночі анатомічні структури, про що свідчить одна з таких
ознак:
твердження про існування статевого члена або заяви про те, що він «виросте» у майбутньому;
відмова від сечовипускання у сидячому положенні;
негативне ставлення до перспективи появи у майбутньому грудних залоз чи менструацій.
Б.2. У хлопчиків спостерігається одна з таких ознак:
Переодягання у жіноче вбрання, імітування жіночої поведінки, участь у дівочих типах гри та відмовляння від хлопчачого типу поведінки.
Хлопчик постійно заперечує чоловічі анатомічні структури, про що свідчить один з наведених висловів:
коли він стане дорослим, то буде жінкою (а не гратиме роль жінки);
його статеві органи жахливі й у майбутньому зникнуть;
що краще не мати статевих органів.
В. Дитина ще не досягла пубертатного віку.
Г. Розлад спостерігається протягом не менше шести місяців.
