88. Розлад ідентифікації у підлітків та юнаків. Розлад статевої ідентифікації.

Поняття ідентифікації, введене в науковий оберт З. Фрейдом, розглядалося вченим переважно як емоційний феномен і пов’язувалося з любов’ю дочки до батька, із співпереживаннями, з обмеженням агресивності. Погляди основоположника психоаналізу стали відправними для виникнення напрямку в психології, який вивчає емоційно-мотиваційний бік ідентифікації.

Ідентифікація визначається як процес, за допомогою якого людина присвоює собі характеристики іншої людини, її морально-етичні вартості, думки тощо. Під час процесу ідентифікації суб’єкт персоніфікує свій об’єкт наслідування, тобто визначається для себе, що в ньому є значимим і що відрізняє його від інших. Однак без розуміння внутрішніх переживань іншої людини, без емоційного проникнення у її внутрішній світ, без емпатійності суб’єкта процес ідентифікації є неможливим.

Процес ідентифікації має цілісну природу. Емоційний компонент є однією із складових процесу ідентифікації, поряд з інформаційною, мотиваційною, операційною, які взаємопов'язані між собою і мають свої підструктури.

Емоційна складова включає такі підструктури, як встановлення емоційного зв’язку з людиною, симпатія, переживання почуттів, емпатія, співчуття як вища форма емпатії.

На рівні сутності ідентифікація розуміється як явище, яке виникає в процесі спілкування, а її зміст пов’язується перш за все з емоціями. Встановлення емоційного зв’язку між суб’єктом спілкування і об’єктом є необхідною умовою і початком протікання процесу ідентифікації. Емоції, які виникають, мають прямий вплив на встановлення емоційного зв’язку між учасниками процесу ідентифікації.

На виникнення позитивного емоційного зв’язку суб’єкта ідентифікації з іншою людиною впливає виникнення симпатії між ними. На думку Л. Я. Гозман, Н. І. Ажгіхіної, симпатія виникає спочатку при оцінці зовнішності об’єкта ідентифікації. Однак це є не єдиним фактором. Відмічаються й інші риси, які або посилюють, або навпаки - послаблюють відчуття, викликані зовнішністю. Увага звертається на смаки, звички, розумові здібності, особистісні якості. У суспільстві існують певні сталі уявлення - стереотипи - про те, якою повинна бути позитивна людина. Саме до об’єкта, який має позитивні якості, виникає симпатія. Коли ми запитували підлітків та юнаків, які риси друга чи людини, на яку вони хотіли б бути схожими, їм подобаються, майже всі респонденти (за невеликим виключеням тих, хто утримався від відповіді) відзначили, що їм імпонують такі позитивні риси, як доброта, хоробрість, поміркованість, покладистість в дружбі і т.ін.

Розлади статевої ідентифікації у дітей. Ці розлади виникають у дитячому віці задовго до початку пубертатного періоду і характеризуються постійною незадоволеністю своєю статтю, з наполегливим бажанням і заявами про належність до іншої статі. Розлад частіше починається у дошкільному віці та спостерігається, як правило, серед хлопчиків. Поведінка характеризується потягом до вбрання, гри та звичок, притаманних протилежній статі, з ігноруванням своєї. Розлад супроводжується глибокою зміною відчуття статевої належності, що можливо розглядати як рудиментарні деперсоналізаційні розлади. Діагностика розладів статевої ідентифікації передбачає відсутність ознак розладу статевого дозрівання.

Клінічні діагностичні критерії, згідно з МКХ-10:

А. Дитина демонструє стан дистресу і наполегливо висловлює бажання бути хлопчиком (дівчинкою) чи стверджує, що вона є хлопчиком (дівчинкою). Ці висловлювання у дівчаток не пов’язані з уявою про переваги чоловічої статі.

Б.1. У дівчаток спостерігається одна з таких ознак:

1. Дівчинка не сприймає жіноче вбрання і прагне носити чоловічий одяг.

2. Дівчинка постійно заперечує жіночі анатомічні структури, про що свідчить одна з таких

ознак:

твердження про існування статевого члена або заяви про те, що він «виросте» у майбутньому;

відмова від сечовипускання у сидячому положенні;

негативне ставлення до перспективи появи у майбутньому грудних залоз чи менструацій.

Б.2. У хлопчиків спостерігається одна з таких ознак:

Переодягання у жіноче вбрання, імітування жіночої поведінки, участь у дівочих типах гри та відмовляння від хлопчачого типу поведінки.

Хлопчик постійно заперечує чоловічі анатомічні структури, про що свідчить один з наведених висловів:

коли він стане дорослим, то буде жінкою (а не гратиме роль жінки);

його статеві органи жахливі й у майбутньому зникнуть;

що краще не мати статевих органів.

В. Дитина ще не досягла пубертатного віку.

Г. Розлад спостерігається протягом не менше шести місяців.