23. Органи виконавчої влади у: загальна характеристика, види та управлінські зв’язки

Виконавча влада – одна з трьох гілок державної влади, яка складається із системи державних органів і установ, що розробляють і реалізують державну політику в політико-адміністративній, господарській та соціально-культурній сферах шляхом здійснення владно-політичних та владно-адміністративних функцій, а також надають громадянам державні послуги.

Виконавча влада – вид єдиної державної влади, що взаємодіє із законодавчою і судовою. Основною метою її діяльності та функціональним призначенням є виконання законів, інших нормативних актів держави.

Виконавчій владі притаманна низка ознак:

• відносна самостійність у системі єдиної державної влади;

• організаційний характер впливу на суспільні відносини;

• організаційна оформленість її носіїв

• системність суб'єктів характеризується функціональною взаємозалежністю, організаційно-ієрархічною підвладністю;

• професіоналізм, тобто ця влада здійснюється спеціально утвореними і підготовленими, а також офіційно визнаними державою суб'єктами;

• універсальність існування в часі та просторі, тобто виконавча влада здійснюється безперервно й на всій підпорядкованій державі території.

Виконавча влада базується на певних принципах: пріоритет прав людини, демократизм, законність, рівноправність громадян у державному управлінні, гласність.

Система органів виконавчої влади (ОВВ) включає структурні ланки трьох організаційно-правових рівнів:

• Вищий рівень –Кабінет Міністрів України (КМУ);

• Центральний рівен ь – міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ) прирівняні до державних комітетів, та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

• Місцевий, або територіальний, рівень, на якому діють:

• органи виконавчої влади загальної компетенції – Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (РМ АРК), обласні, районні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації;

• органи спеціальної — галузевої та функціональної – компетенції, які безпосередньо підпорядковані ЦОВВ або перебувають у підпорядкуванні водночас і центральному, і місцевому органу виконавчої влади.

Повноваження, притаманні главі виконавчої влади, фактично в Україні розподілені між двома суб'єктами – Президентом і Прем'єр-міністром.

Такий стан є характерним для країн зі змішаною республіканською формою правління, до яких належить Україна, на відміну

• від президентської системи, де всенародно обраний президент виконує обов'язки як глави держави, так і глави уряду;

• та парламентської, в якій реальна виконавча влада належить прем'єр-міністру при існуванні монарха чи номінального президента.

24. Організаційна побудова Верховної Ради

Верховна Рада України є однопалатним парламентом, що скла­дається з 450 народних депутатів. Згідно зі ст. 82 Конституції України, вона є повноважною за умови обрання не менш як 2/3 від її консти­туційного складу. Основними структурними елементами Українського парламенту є:

• Керівництво Верховної Ради України (Голова Верховної Ради Укра­їни, його Перший заступник і заступник) — посадові особи, що ор­ганізовують роботу парламенту, координують роботу його структурних підрозділів, здійснюють представницькі функції.

• Депутатські об'єднання — фракції і групи та Погоджувальна рада фракцій і депутатських груп — колегіальний координаційний орган парламенту, покликаний забезпечити компроміс чи консенсус між де­путатськими об'єднаннями з основних питань порядку денного.

• Комітети Верховної Ради України — постійно діючі допоміжні органи парламенту, які складаються з народних депутатів і здійснюють попередню підготовку питань до розгляду в пленарному засіданні.

• Тимчасові (спеціальні та слідчі) комісії Верховної Ради України — допоміжні органи парламенту, що складаються з народних депутатів і створюються «ad hoc» з конкретного питання, на визначений термін.

• Апарат Верховної Ради України — допоміжний орган, що скла­дається з державних службовців (посадових і службових осіб) та тех­нічного персоналу і здійснює організаційне, правове, інформаційне, соціально-побутове, аналітичне, матеріально-технічне та інше забезпе­чення діяльності парламенту.

Правову основу організації та діяльності ВРУ становлять норми Конституції України, законів «Про вибори народних депутатів України», «Про статус народного депутата України», «Про регламент ВРУ», «Про комітети ВРУ», «Про Уповноваженого ВРУ з прав людини», постанов ВРУ «Про структуру апарату ВРУ», «Про газету ВРУ «Голос України» та інших Парламенти — це виборні і колегіальні загальнодержавні органи, які функціонують в умовах демократичного правління і компетентні здійснювати законотворчу діяльність.