6. Державна регіональна політика: поняття, цілі та завдання

Регіональна політика – це система цілей і дій, що спрямовані на реалізацію інтересів держави щодо регіонів та внутрішніх інтересів самих регіонів, яка реалізується за допомогою методів, що враховують історичну, етнічну, соціальну, економічну та екологічну специфіку територій.

Об’єктивними передумовами регіональної політики є структурна неоднорідність простору країни в природно-географічному, ресурсному, економічному, соціальному, етнічному і політичному аспектах.

Державна регіональна політика має спрямовуватися насамперед на розв’язання таких проблем:

 низька інвестиційна привабливість регіонів та інноваційна активність в них;

 нерозвинута виробнича та соціальна інфраструктура;

 зростання регіональних диспропорцій у сфері соціально-економічного розвитку регіонів;

 слабкі міжрегіональні зв’язки;

 нераціональне використання людського потенціалу.

Об’єктом регіональної політики є весь спектр соціально-економічних процесів, що відбуваються на конкретній території. Суб’єктами регіональної політики можуть бути:

 окремі посадові особи (наприклад, Президент України);

 Верховна Рада України як найвищий у державі законодавчий орган;

 органи державної виконавчої влади всіх рівнів (зокрема, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України);

 органи місцевого самоврядування;

 окремі юридичні особи (установи, організації і підприємства);

 громадські організації.

Регіональна політика держави має будуватися на відповідних принципах, які відтворюють як тактичні, так і стратегічні орієнтири регіональної політики. На сучасному етапі політика регіонального розвитку в Україні базуватиметься на таких основних принципах:

 Програмування. Політика регіонального розвитку здійснюється на основі взаємозв’язаних довгострокових стратегій, планів та програм розвитку як на державному, так і на адміністративно-територіальному рівні.

 Концентрації.

 Синхронізації дій («синергії»). Передбачається синхронне проведення ряду реформ, що впливають на соціально-економічний розвиток регіонів

 Поляризованого розвитку. Передбачається формування «опорних регіонів» (полюсів, локомотивів зростання), в яких концентруються фінансові, адміністративно-управлінські, людські та інші ресурси, з подальшим посиленням інноваційної активності в інших регіонах.

 Додатковості. Фінансова підтримка регіонального розвитку здійснюватиметься за рахунок державного та місцевих бюджетів.

 Субсидіарності

 Збалансованого розвитку.

 Партнерства. Тісна співпраця між центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування

 Єдності.

6. Державна служба:поняття, риси, функції, принципи, види , організація.

Державна служба - це професійна діяльність осіб, які займають  посади  в  державних  органах  та  їх  апараті  щодо практичного  виконання  завдань  і  функцій  держави  та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

До ознак державної служби можна зарахувати такі:- це різновид державної, суспільно-корисної діяльності;- здійснюється на професійній основі особами, які обіймають посади в державних органах;- спрямована на практичне виконання завдань та функцій держави;- за виконану роботу особи отримують державну платню.

До головних функцій державної служби належать, зокрема:- забезпечення реалізації державної політики в управлінні суспільними процесами;- залучення до державної служби та утримання на ній найбільш компетентних і відданих справі кадрів;- побудову кар´єри та просування по службі на основі особистих якостей, заслуг і результатів роботи державних службовців;- професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації персоналу державної служби;- здійснення ефективного управління державною службою;- забезпечення зв´язків з громадськістю.

Принципи державної служби:- служіння народу України;- гуманізму і соціальної справедливості;- професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;- дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;- демократизму і законності;- пріоритету прав людину і громадянина;- персональної відповідальності за виконання службових обов´язків і дисципліни;- дотримання прав підприємств, установ і організацій та об´єднань громадян;- загальнодоступність державної служби;- рівність прав громадян на державну службу;- змінюваність державних службовців.

Види державної служби:- службу в органах законодавчої, виконавчої та судової влади;- цивільну та мілітаризовану (воєнну) службу;- цивільну (в органах законодавчої, виконавчої влади) та спеціалізовану (військову, дипломатичну, митну, в правоохоронних органах та ін.).