47.Система органів публічної влади

Система органів публічної влади в Україні – це сукупність установлених Конституцією України органів державної влади і місцевого самоврядування, що забезпечують захист прав, свобод і законних інтересів громадян, безпеку держави й суспільства, вирішують питання соціально-економічного та культурного будівництва.

Відповідно до положень Конституції України, ця система поділяється на наступні ланки:

І. Система органів державної влади – складова частина державного апарату, що бере участь у здійсненні функцій держави, діє від його імені і за дорученням, має державно-владні повноваження, відповідну компетенцію і структуру, застосовує властиві їй організаційно-правові форми діяльності. В Україні це: Президент; ВРУ; КабМін, міністерства, державні комітети, центральні органи зі спеціальним статусом; місцеві державні адміністрації; державні органи судової влади.

ІІ. Система органів місцевого самоврядування – це органи самоврядного територіального співтовариства (територіальної громади), якими він формується і перед яким відповідає за належне здійснення своїх повноважень: представницькі органи місцевого самоврядування; виконавчі органи місцевого самоврядування; органи самоорганізації населення

Органи публічної влади можуть бути класифіковані за різними критеріями:

- за належністю до однієї з підсистем публічної влади – органи державної влади і органи місцевого самоврядування;

- за порядком формування – виборні й призначувані;

- за порядком прийняття рішень – одноосібні та колегіальні;

- за предметною підвідомчістю – органи загальної й спеціальної компетенції;

- за територіальною підвідомчістю – загальнодержавні й місцеві;

- за внутрішньою структурою – централізовані й децентралізовані;

- за часом існування – постійні та тимчасові.

48.Системні характеристики державного управління

Система державного управління – це система, яка організаційно поєднує в собі суб’єкт управління (це система наділена компетенцією і державними владними повноваженнями, що дозволяють втілювати свою волю у формі керівних команд або рішень), об’єкт управління ( система, яка підпорядковується владній волі суб’єкта і виконує його рішення), сукупність різноманітних зв’язків, які при цьому здійснюються (система управлінських відносин).

В результаті взаємодії суб’єкта і об’єкта виникають державні управлінські відносини. Вони реалізуються через прямі і зворотні зв’язки:

• Субординація

• Координація

• Реординація

Субординація – підпорядкування одного інтересам іншого (пряме, непряме, подвійне). Види субординації:

• Загальне підпорядкування за якого повноваження вищого органу не орієнтовані на конкретні питання керівництва об’єктом, що перебуває в такому підпорядкуванні.

• Безпосереднє виражається, насамперед, у відсутності між суб’єктом і об’єктом управління проміжних ланок

• Оперативне означає юридичну залежність суб’єкта управлінських відносин від іншого тільки у певних питаннях та не підпорядкованість йому в інших формах.

• Співпідпорядкування виражається в одночасному підпорядкуванні суб’єкта управління двом і більше вищим органам, застосовується по вертикалі.

Координація – взаємодія сторін, коли вони виступають рівноправними учасниками відносин, для досягнення кращого результату. Види:

• Горизонтальна виникає між двома або більше органами, що перебувають на одному організаційному рівні системи органів.

• Вертикальна - це управлінські відносини, які виникають між вищим і нижчим органами виконавчої влади.

Реординація – відносини, які виникають у результаті реалізації повноважень управління від нижчого рівня до вищого.