- •1. Бюрократія і бюрократизм у державному управлінні
- •2. Громадянин в державному управлінні
- •3.Держава як суб’єкт управління суспільними процесами
- •4. Державна влада та політика
- •5. Державна кадрова політика
- •Державна регіональна політика: поняття, цілі та завдання
- •Державна служба:поняття, риси, функції, принципи, види , організація.
- •8.Державне та регіональне управління у системі суспільних наук.
- •9. Державні та адміністративні послуги з боку органів виконавчої влади та їх правове регулюваня.
- •12.Забезпечення законності в державному управлінні.
- •13. Закони, закономірності та принципи державного управління
- •14.Законодавча влада в системі державного управління
- •16. Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади
- •17. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування в Україні
- •18.Механізми реалізації регіональної політики держави
- •19.Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.
- •20. Місцеве самоврядування: поняття, основні ознаки, принцими, моделі управління.
- •21. Місцеві державні адміністрації в системі ду.
- •22. Орган влади як об'єкт організації.
- •23. Органи виконавчої влади у: загальна характеристика, види та управлінські зв’язки
- •24. Організаційна побудова Верховної Ради
- •25.Організаційні форми і методи роботи вру
- •26.Організація взаємодії Президента України з одв
- •27.Організація діяльності і повноваження Уповноваженого вру з прав людини.
- •28.Організація роботи Адміністрації Президента України
- •29.Організація роботи виконавчих органів місцевих рад
- •30.Організація роботи депутатів місцевих рад
- •31.Організація роботи із зверненнями громадян
- •32.Організація роботи Кабінету Міністрів України.
- •33.Організація роботи народних депутатів України.
- •34.Організація роботи органів і посадових осів вру
- •35.Організація роботи представницьких органів і посадових осіб місцевого самоврядування
- •36.Основні підходи до визначення поняття «державне управління»
- •37. Основні теорії державного управління.
- •38.Поняття та види функцій державного управління.
- •39.Поняття та види контролю в державному управлінні
- •40. Поняття та класифікація методів державного управління, їх переваги та недоліки.
- •41.Правовий статус державного службовця
- •42.Правовий статус Президента України в системі органів державної влади
- •43. Правовий та організаційний статус рахункової палати
- •44.Проходження державної служби та управління державною службою
- •45. Світові моделі місцевого самоврядування як форми реального народовладдя.
- •46.Система контролю державного управління
- •47.Система органів публічної влади
- •48.Системні характеристики державного управління
- •49.Склад та структура Ради національної безпеки і оборони України
- •50. Структура місцевих державних адміністрацій, їх діяльність.
- •51.Сутність і особливості менеджменту органу держ влади,регламент його діяльності
- •52. Сутність лідерства в державному управлінні
- •53. Суть, цілі, специфіка та напрями регіонального управління
- •54.Територіальні органи центральних органів виконавчої влади України.
- •55. Управління факультативними територіальними одиницями
- •56. Форми і методи роботи місцевих державних адміністрацій
- •57. Формування дерева цілей державного управління та його забезпечення
- •58. Характеристика організаційної структури ду.
- •59. Централізація та децентралізація.
- •60.Центральні органи виконавчої влади у системі ду.
51.Сутність і особливості менеджменту органу держ влади,регламент його діяльності
Менеджмент можна визначити як інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовані спеціалісти формують організації та управляють ними шляхом постановки цілей і розробки методів їх досягнення.
У ХХ столітті менеджмент виділився у самостійну галузь знань, науку, яка має свій предмет вивчення, свої специфічні проблеми і підходи до їх вирішення. Наукову основу цієї дисципліни становить сукупність знань про управління, яка накопичилася за сотні, тисячі років практики і представлена у вигляді концепцій, теорій, принципів, способів, форм управління.
Головним завданням менеджменту є встановлення цілей, для досягнення яких формується, функціонує і розвивається організація як цілісна система.
Стратегічне управління в органі державної влади
Стратегічне управління – діяльність з управління, що пов’язана з постановкою цілей завдань організації та з підтримкою ряду взаємовідносин між нею й оточенням, що надає можливість їй досягти своїх цілей, відповідає її внутрішнім можливостям та дозволяє залишатись сприймаючою до зовнішніх потреб.
Функціональний аналіз і контролінг діяльності органу влади
Система контролінгу широко втілюється в державній службі Німмечини. Той, хто вперше чує слово «контролінг», звичайно ототожнює його з поняттям контролю. Однак ці поняття відмінні. Контролінг являє собою спосіб мислення, орієнтований у майбутнє та пов’язаний із процесами. Саме цим контролінг відрізняється від контролю, який спрямований в минуле – на виявлення вже зроблених помилок, відхилень, прорахунків і проблем.
Контролінг – це управлінська концепція процесу прийняття рішень і управління за допомогою цілеспрямованого забезпечення інформацією з метою досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності. За такої організації управління не констатуються факти, а проводяться консультації з метою досягнення поставлених цілей та запобігання помилок.
У завдання контролінгу входять збір, систематизація, опрацювання даних для вироблення рішень. Основне завдання контролінгу – дати в руки керівництву інформацію, якими новими якісними методами можна досягти поставлених цілей. Контролінг має своїм завданням координацію системи планування, контролю та інформаційного забезпечення адміністративного менеджменту.
Управлінська інформація – це частина соціальної інформації, яка виділена із загального масиву за критеріями придатності та обслуговування державно-правових процесів формування й реалізації управляючих впливів. Така інформація повинна бути орієнтована, по-перше, на місце й роль держави в системі приватної і суспільної життєдіяльності людей і, відповідно, на компетенцію конкретних державних органів (обсяги й зміст управлінської інформації повинні коригуватися з урахуванням компетенції державних органів); по-друге, на характер та ієрархію законів, інших нормативно-правових актів, які підлягають обов’язковій реалізації в управлінських процесах; по-третє, на властивості, форми й закономірності об’єктів, що управляються, які диференціюють і конкретизують управляючі впливи різних державних органів, а також формують специфічні види правовідносин.
Управлінське рішення – творча, вольова дія суб`єкта управління на основі знання об`єктивних законів функціонування керованої системи і аналізу інформації про її функціонування, яка полягає у виборі цілі, програми і способів діяльності по вирішенню проблеми або зміні цілі.
Зв’язки з громадськістю (public relations) – одна із конкретних функцій управління, яка сприяє встановленню та підтриманню спілкування для виявлення спільних інтересів та досягнення взаєморозуміння та співробітництва між організацією й громадськістю.
