19.Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Важливою ланкою у системі органів виконавчої влади є підвідомчі КМУ міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ).

Головне значення мають міністерства – це ЦОВВ покликані формувати та реалізовувати державну політику у відповідних сферах суспільного життя. На сьогоднішній день діє 17 міністерств.

Між міністерствами розподіляється весь спектр урядової політики, а діяльність ЦОВВ, керівники яких не входять до складу КМУ спрямовується і координується міністерствами. Міністерства є єдиноначальними органами. Кожне з них є головним (провідним) у системі органів виконавчої влади у визначеній сфері його діяльності. Міністерство очолює міністр, який входить до складу КМУ і несе персональну відповідальність за роботу міністерства. Він здійснює управління у сврїй сфері, спрямовує і координує діяльність інших органів виконавчої влади. Частину своїх урядових повноважень міністр доручає своїм заступникам.

ЦОВВ відповідно до КУ видає нормативно-правові акти у вигляді наказів. Вони підписуються керівником і реєстуються Міністерством Юстиції.

Апарат міністерст складається з державних службовців і фінансується з державного бюджету. Усі вони немають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, творчої, наукової в позаробочий час.

Міністерства: Мін внутрішніх справ У, Мін доходів і зборів У, Мін екології і природних ресурсів, Мін економічного розвитку і торгово-промислової політики, Мін енергетики і вугільної промисловості, Мін закордонних справ, Мін інфраструктури, Мін культури, Мін молоді і спорту, Мін оборони, Мін освіти і науки, Мін охорони здоров’я, Мін регіонального розвитку, Мін будівництва та житлово-комунального господарства, Мін соціальної політики, Мін фінансів, Мін юстиції.

20. Місцеве самоврядування: поняття, основні ознаки, принцими, моделі управління.

Місцеве самоврядування – це гарантоване державою право та реальна можливість територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого

Основними принципами місцевого самоврядування є народовладдя, законність, гласність, колегіальність в прийняті рішень, поєднання місцевих і державних інтересів, виборність, правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність в межах визначених законодавством.

Таким чином, можна виділити декілька ознак місцевого самоврядування:

- Місцеве самоврядування займає особливе місце в механізмі управління суспільством і державою, воно не є складовою частиною механізму державної влади;

- Місцеве самоврядування має особливий об’єкт управління – питання місцевого значення.

- Одним із специфічних суб’єктів місцевого самоврядування є територіальна громада. Специфіка полягає в тому, що на місцевому рівні можна розглядати перетворення територіальної громади з учасника управління в його первинного суб’єкта;

- Самостійність місцевого самоврядування, яка знаходить свій вияв у організаційній і матеріально-фінансовій відокремленості, самостійному вирішенні місцевих справ у рамках компетенції, самостійній відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Моделі місцевого самоврядування:

Англосаксонська модель (Великобританія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія):

Відсутність на місцях повноважних представників центрального уряду; функціонування органів місцевого самоврядування здійснюється тільки у межах компетенції, закріпленої у законі; здійснення непрямим шляхом контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування через центральні міністерства; забезпечують автономність місцевих органів;

Континентальна модель (країни Європи, франкомовна Африка, більшість країн Латинської Америки, Близький Схід): поєднання прямого державного управління і місцевого самоврядування;

усі дії можна здійснювати, які прямо незаборонені законом.

Змішана (гібридна) модель (Німеччина, Австрія, Японія, Індія, деякі постсоціалістичні країни). Характерною ознакою змішаної моделі можна вважати сполучення достатньо автономного місцевого самоврядування на низовому територіальному рівні з державним управлінням на більш високому рівні.

Іберійська модель місцевого самоврядування (Бразилія, іспаномовні країни Латинської Америки), ця система має свої особливості в різних країнах, в деяких країнах має певні схожості із романо-германською системою, але має і свої особливості. Наприклад, в країнах Латинської Америки, система місцевого самоврядування яких подібна із романо-германською, роль представників з центру є дуже великою.

Радянська модель (СРСР, Китай, Корейська Народно-Демократична Республіка, Куба): Для цієї моделі характерна ієрархічна підпорядкованість усіх її елементів, відсутність будь-якої самостійності місцевих рад, виборність на безальтернативній основі.