5.2. Хімічні волокна на рубежі тисячоліть

На початку ХХІ століття відбулася кардинальна зміна сировинного балансу текстильної промисловості. Приріст виробництва текстильної сировини здійснюватиметься за рахунок хімічних волоконних матеріалів (ХВМ), частка яких досягла 75 % від світового виробництва всіх видів текстильних волоконних матеріалів (ТВМ).

З розчинів або розплавів полімерів формуватимуться: комплексні нитки, що складаються з обмеженої кількості елементарних ниток (від 3 до 200); джгути, що складаються з дуже великої кількості елементарних ниток (сотні тисяч); плівкові матеріали; штамповані вироби (деталі взуття і одягу).

Проте співвідношення між цими видами продукції значно зміниться. Виробництво хімічних комплексних ниток збільшиться, а вироблення джгутів - зменшиться. Це доцільно технологічно і вигідно економічно. Комплексна нитка може бути використана для вироблення тканин або трикотажних виробів, а джгут призначений для отримання волокон певної довжини (від 30 до 200 мм), з яких виробляється пряжа із застосуванням багатоперехідної технології прядіння.

В даний час вже розроблені способи вироблення з комплексних ниток пряжеподібних ниток, що мають підвищену об'ємність, пористість і ворсистість, одержуваних методом пневмотекстурування або за допомогою прийомів фізичної і хімічної модифікації.

Хімічні волокна в основному застосовуватимуться для вироблення пряжі в суміші з іншими волокнами. Різко зросте виробництво пряжеподібних комплексних ниток.

Продовжується бурхливе зростання світового виробництва поліолефінових, зокрема поліпропіленових (ПП), волокон і ниток. Основними споживачами ПП волокон залишаються килимова промисловість (ворс і грунт) - 25 %, одяг і домашнє господарство - 10%, геотекстиль - 7 %, канати, вірьовки і мережі - 7 %, мішки - 4 %, гігієнічні і медичні вироби - 14 %, інші готові матеріали - 22 %. В США, зокрема, більше половини (55 %) нетканих матеріалів в минулому сторіччі були виготовлені з поліолефінів, 37 % з поліефірних волокон і лише 8 % з віскозних.

Виробництво і споживання поліамідних (ПА) волокон, випробовуючи невеликі спади і підйоми, останніми роками знаходиться приблизно на одному рівні (близько 4 млн. т в рік), що пояснюється також різкими перепадами цін на цю продукцію.

З синтетичних волокон все більше упроваджується в текстильний сектор і багато в чому визначає моду готових виробів високоеластичне поліуретанове волокно типу спандекс. Потужності нитки спандекс безперервно ростуть. Найкрупніші виробництва цієї нитки зосереджені в республіці Корея (55 тис. т в рік), США (36 тис. т в рік), Китаї (12 тис. т в рік), Англії (7,5 тис. т в рік) ін.

На фоні порівняно стійкого розвитку синтетичних волокон продовжується очевидний спад світового виробництва волокон і ниток целюлозного походження, яке сьогодні складає близько 2,5 млн. т в рік. Картина може різко змінитися з розвитком дослідницьких і промислових досліджень в області отримання нового (альтернативного віскозному) гідратцелюлозного волокна типу ліоцел, об'єми виробництва якого в Європі безперервно ростуть.

В таблиці 5.4 показано як майже за століття змінюється світове споживання натуральних і хімічних волокон. Ці дані підтверджують розвиток асортименту хімічних ниток, в першу чергу синтетичних пряжеподібних, ринкова частка яких до середини ХХI століття буде значно вище (53%), ніж будь-якого з волокон, включаючи хімічні (24%) і бавовну (21%).

Таблиця 5.4