- •Міністерство освіти і науки україни херсонський національний технічний університет Кафедра товарознавства, стандартизації та сертифікації
- •Методичні рекомендації
- •Загальні вказівки до проведення лабораторних робіт
- •Лабораторна робота № 1 класифікація текстильних виробів (волокон і ниток), їх властивості і методи розпізнавання
- •1.1. Короткі теоретичні відомості
- •1.1.1. Класифікація волокон за походженням і будовою
- •1.1.2. Хімічні властивості природних і штучних волокон
- •Порядок виконання роботи:
- •1.1.3. Розпізнавання текстильних волокон
- •1.2. Експериментальна частина
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 2 загальні методи вивчення і дослідження виробів
- •Короткі теоретичні відомості
- •2.1.1. Кліматичні умови при попередній витримці і випробуванні виробів легкої промисловості
- •2.1.2. Методи відбору проб (вибірок) для випробувань
- •2.2. Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 3 Визначення довжини волокон
- •3.1. Короткі теоретичні відомості
- •3.1.1. Визначення довжини проміром окремих волокон
- •3.1.2. Визначення довжини волокон розсортовуванням штапеля на групи
- •3.2. Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 4 Визначення лінійної щільності волокон і ниток
- •4.1. Короткі теоретичні відомості
- •Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи:
- •Довжина відрізків ниток 1 м
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 5 хімічні волокна та нитки
- •5.1. Короткі теоретичні відомості
- •5.2. Хімічні волокна на рубежі тисячоліть
- •Світове споживання текстильних волокон, прогнозоване до 2050г.
- •Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 6 методи вивчення будови і структури виробів. Мікроскопія текстильних волокон
- •6.1. Короткі теоретичні відомості
- •6.1.1. Сутність методу світлової мікроскопії
- •Коефіцієнти заломлення світлових променів деяких видів волокон і рідкого середовища
- •6.1.2. Електронна мікроскопія текстильних волокон
- •6.2. Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 7 визначення характеристик механічних властивостей текстильних волокон при розтягуванні до розриву
- •7.1. Короткі теоретичні відомості
- •7.2. Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 8 визначення напівциклових характеристик механічних властивостей текстильних ниток при розтягуванні
- •8.1. Короткі теоретичні відомості
- •8.2. Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 9 визначення компонентів деформації текстильних ниток і полотен при розтягуванні
- •9.1. Короткі теоретичні відомості
- •Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи:
- •Час відпочинку після розвантаження, хв.
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 10 визначення втомних характеристик ниток при багатократному розтягуванні
- •10.1 Короткі теоретичні відомості
- •10.1.1. Методи визначення втомних характеристик
- •10.1.2. Пристрій і принцип дії пульсаторів
- •10.2. Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №11 визначення зміни лінійних розмірів тканин після прання і замочування
- •11.1 Короткі теоретичні відомості
- •11.1.1 Будова і принцип дії приладу утш-1
- •11.2 Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 12 визначення стійкості текстильних виробів до стирання
- •12.1. Короткі теоретичні відомості
- •12.1.1. Визначення стійкості тканини до стирання на приладі ті-1м
- •12.1.2. Визначення стійкості тканини до стирання на приладі іт-3
- •12.2. Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 13 неруйнівні методи контролю текстильних виробів
- •Короткі теоретичні відомості
- •13.1.1.Існуючі методи контролю текстильних виробів
- •13.1.2. Вживання оптичних методів для контролю різних параметрів текстильних виробів
- •Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 14 визначення вологості текстильних виробів
- •14.1. Короткі теоретичні відомості
- •14.1.1. Визначення вологості матеріалів на сушильних (кондиційних) апаратах
- •14.1.2. Визначення вологості на електровологомірах
- •Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи:
- •Визначення вологості на сушильних апаратах
- •Визначення вологості на електровологомірі тев-1
- •15.1 Короткі теоретичні відомості
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота №15 вивчення оптичних властивостей текстильних виробів
- •15.1.1. Фотоколориметричний метод аналізу
- •15.2. Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи:
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 16 визначення діелектричної проникності і тангенса кута втрат ниток (волокон)
- •16.1. Короткі теоретичні відомості
- •16.2. Експериментальна частина
- •Порядок виконання роботи:
- •Контрольні питання
- •Список використаної літератури
- •Додаток а Задачі
- •Додаток б
Лабораторна робота № 3 Визначення довжини волокон
Мета роботи - вивчення основних характеристик довжини і нерівномірності волокон за довжиною та методів їх визначення.
3.1. Короткі теоретичні відомості
Довжина волокон має велике технологічне значення: визначає вибір системи їх прядіння (гребенева, кардна, апаратна), відстані (розводки) між робочими органами машин прядильного виробництва. Із збільшенням довжини волокон підвищуються міцність пряжі її зносостійкість і інші властивості. Крім того, при більшій довжині волокон можна одержати максимальну міцність пряжі при меншому суканні і, отже, при більш високій продуктивності прядильних машин.
Для визначення довжини різних видів волокон існує безліч методів. Розглянемо деякі з них.
3.1.1. Визначення довжини проміром окремих волокон
Довжина волокна L визначається по найбільшій відстані між його кінцями в розпрямленому, але не розтягненому вигляді. Оскільки в масі волокон довжина їх неоднакова, для її оцінки використовують різні зведені характеристики довжини і нерівномірності за довжиною.
Середня
арифметична довжина
підраховується за формулою:
(3.1)
де
- число волокон завдовжки Li.
Значення
визначають
після підрахунку
групи заміряних волокон однакової
довжини або волокон, що відносяться до
певного інтервалу довжин. В цьому випадку
відповідає середній довжині кожної
групи волокон.
Модальна
довжина
відповідає середній довжині найчисленнішої
групи волокон.
Середнє квадратичне відхилення S і коефіцієнт варіації С (характеристики нерівномірності за довжиною) підраховують за формулами:
, (3.2)
, (3.3)
Діаграма розподілу волокон за довжиною і штапельна діаграма дають наочне уявлення про довжину волокон і їх нерівномірність за довжиною.
Припустимо, що в результаті угрупування волокон за довжиною (рис. 3.1, б) з інтервалом
одержані
групи з середніми довжинами,.L
1 ,L
2,
.......
L5,
і числом волокон в кожній групі, n1
,n2
,…..n5.
Перед побудовою діаграм значення
виражають у відсотках від сумарного
числа волокон. Діаграму розподілу
волокон за довжиною будують, приймаючи
значення Lі
за абсциси, а значення nі
за відповідні ординати точок цієї
діаграми (рис. 3.1, б).
Штапельну
діаграму будують в осях
і
таким чином (рис. 3.1, а). Намічають точки
діаграми
m,
b, e, f, g і h
по відповідних координатах: (0 і
);
(
і
);
(
+
і
);
(n1+n2+n3
і L3+0,5k)
і т.д. Намічені точки з’єднують прямими
лініями і отримують штапельну діаграму
mbefgh.
Вона відповідає натуральній штапельній
діаграмі, яку одержують при розкладанні
волокон у порядку їх довжини та розміщенні
їх кінців з одного боку на прямій лінії.
3.1.2. Визначення довжини волокон розсортовуванням штапеля на групи
Кожну групу розсортованого волокна характеризують її масою або масовою часткою у відсотках від загальної маси розсортованих волокон. Звичайно визначають середню масодовжину, модальну масодовжину, штапельну довжину.
Середня масодовжина Lg - це відношення суми добутків середніх довжин кожної групи волокон на їх масу до загальної маси волокон всіх груп:
, (3.4)
де
- середня довжина групи волокон, мм;
- маса групи волокон, мг.
Модальна
масодовжина
-
це середня довжина групи волокон з
найбільшою масою. Вона завжди дещо
більше за модальну довжину
,
яка відповідає довжині найчисленніших
волокон, оскільки масова частка більш
довгих волокон завжди перевищує числову
, (3.5)
де
- середня довжина групи волокон з
максимальною масою, мм;
k - різниця за довжиною між суміжними групами волокон, мм;
- максимальна маса групи волокон, мг;
,
- маси суміжних груп волокон, мг.
Штапельна массодовжина Lш - це середня масодовжина волокон, довжина яких більше модальної. Для підрахунку Lш знаходять середню довжину групи волокон, в якій знаходиться значення модальної довжини, і визначають частку маси групи волокон, довжина яких перевищує модальну довжину:
, (3.6)
Потім підраховують штапельну довжину за формулою
, (3.7)
де i
-
коефіцієнт, значення якого для маси
,
для маси
,
для маси
і т. д.;
- маса групи волокон з довжиною, більшою
модальної, мг.
