2. Експериментальна частина

Вживані прилади і матеріали: зразки текстильних виробів, кондиційний апарат АК-2, електровологомір ТЕВ-1, нормативна документація.

Порядок виконання роботи:

1. Визначення вологості на сушильних апаратах

Від партії матеріалу відбирають проби згідно ГОСТ 6611.0-73 «Нити текстильные. Правила приемки», ГОСТ 6611.4-75 «Нити текстильне. Методы определения влажности».

Для визначення вологості ниток з кожної відібраної одиниці продукції негайно відмотують або зрізають і відкидають 10 зовнішніх шарів ниток (для шпуль і починків нитки відмотують по конусу). Потім зрізаючи або стягуючи шари ниток приблизно в рівній кількості з кожної одиниці продукції, відбирають одну пробу масою 100-125 г. Для визначення вологості в сушильній шафі відбирають дві проби масою 8-10 г кожна.

Відібрану пробу негайно зважують з відносною погрішністю 0,1% вимірюваної величини. На апараті АК-2 в корзину закладають всю пробу.

Корзину з пробою поміщають в апарат, прогрітий до температури сушіння 107 2°С для всіх ниток, окрім хлоринових і полівінілхлоридних (для них прийнята температура 68 2°С), і включають вентилятор. Через 30 хв. після виключення вентилятора на апараті проводять зважування проби із записом її маси. Подальші зважування здійснюються через кожні 20 хв. до отримання постійної маси, тобто до тих пір, поки результати двох послідовних вимірювань відрізнятимуться не більше ніж на 0,1%. Результат визначення маси при останньому зважуванні m_с приймається за постійну масу. Розрахунок фактичної вологості ведуть за відповідною формулою.

Слід враховувати, що висушування на кондиційних апаратах не може забезпечити повного видалення вологи із зразка, оскільки частина вологи, яка створює мономолекулярний шар, утримується в матеріалі з великою енергією. Крім того, повітря, хоча і нагріте до високої температури, що використовується для висушування, все ж таки містить пари води. Отримання абсолютно сухого матеріалу можливе тільки на спеціальних установках в умовах глибокого вакууму, при повній відсутності пари води. Такі установки застосовують для отримання ізотерм сорбції і десорбції при наукових дослідженнях.

2. Визначення вологості на електровологомірі тев-1

Електроємнісний вологомір ТЕВ-1 (рис. 14.2) має датчик-конденсатор 10, що складається з двох коаксіальних циліндрових обкладинок, між якими закладають випробовувану пробу волокна. На передній панелі приладу встановлені шкали вологості матеріалу 9, міліамперметр 7 для настройки і контролю приладу, кнопки і рукоятки управління. Залежність діелектричної проникності волокна, а отже, і ємності датчика від вологості волокна має нелінійний характер і різна для бавовни і віскозного штапельного волокна. Тому шкали вологості мають нелінійний характер і проградуйовані роздільно для кожного виду матеріалу. Залежність діелектричної проникності волокна, а отже, і ємності датчика від вологості волокна має нелінійний характер і різний для бавовни і віскозного штапельного волокна. Тому шкали вологості мають нелінійний характер і проградуйовані роздільно для кожного виду матеріалу.

Рис. 14.2. Електроємнісний вологомір ТЕВ - 1

Підготовка приладу до проведення випробувань проводиться таким чином. Приєднавши до клеми 1 дріт заземлення, включають вилку шнура приладу в розетку електричної мережі з напругою 220 В. При включенні тумблера 2 живлення приладу, спалахує сигнальна лампа 3. Після прогрівання приладу протягом 5-10 хв. ручкою 4 вимірювального конденсатора встановлюють стрілку 5 на нульовий розподіл вимірювальної шкали. Встановивши перемикач шкал 6 з покажчиком виду матеріалу в положення «бавовна», ручкою регулятора опору 8 слід привести стрілку мікроамперметра 7 в нульове положення. Наважку волокна слід рівномірно вкласти в датчик-конденсатор 10 пристрою, заповнивши його доверху. Стрілка 5 буде показувати вологість наважки матеріалу на відповідній шкалі 9.

При вимірюванні вологості бавовняного волокна необхідно в результат, отриманий на пристрої, вносити поправку на температуру. Цю поправку розраховують за формулою:

, (14.10)

де - фактична вологість волокна, %;

- вологість за пристроєм, %;

- температура повітря, при якій визначають вологість волокна, ⁰С.

Проба волокна, відібрана для вимірювання вологості, повинна зберігається в герметично закритій тарі. Безпосередньо перед випробуванням від проби відділяють три навішування по 500 5 г кожна. Навішування волокна рівномірно укладують в датчик конденсатор приладу. Закінчивши вимірювання, необхідно повернути стрілку 5 вимірювального конденсатора в нульове положення. Потім, вийнявши першу і заклавши друге навішування матеріалу, провести наступний вимір.

За результатами вимірів вологості трьох навішувань підраховують середню вологість проби.

Після визначення фактичної вологості проб розраховують кондиційну масу партії матеріалу . Одержані результати випробувань заносять в табл. 14.1.

Таблиця 14.1.

Вологість волокон, визначена різними методами

Найменування матеріалу	Маса зразка, г			Фактична вологість на приладах %
	При фактичній вологості	Після висушування до постійної ваги,	Кондиційна,	АК-2 або сушильний апарат	ТЕВ-1

Звіт повинен містити схеми і описи приладів, короткий виклад методик вимірювання, таблицю дослідів, розрахунок фактичної вологості і кондиційної маси матеріалу.