8.2. Експериментальна частина
Вживані прилади і матеріали: розривна машина маятникового типа РМ-3-1, терези торсіонні, набір ниток і полотен для визначення розривних напівциклових характеристик.
Порядок виконання роботи:
1. Вивчення стандартного методу випробування ниток на розрив мотками (пасмами).
Лінійна щільність ниток визначається за ГОСТ 6611.1-73 «Нитки текстильные. Метод метод определения толщины». Випробування проводять шляхом зважування елементарних проб у вигляді пасм, що мають довжину нитки 200, 100, 50, 25, 20, 10 і 5 м або відрізків ниток довжиною 1 і 0,5 м.
Вид елементарних проб (пасма або відрізків), їх довжина і якість встановлені для кожного виду ниток у відповідній нормативно-технічній документації.
Для намотування в пасма застосовують автоматизоване мотовило МПА-1М (рис. 8.2).
Р
ис.
8.2. Загальний вигляд мотовила МПА-1М
Відмотування пасм здійснюють на мотовилі (рис. 8.2), яке складається з шести лопатей 4, що утворюють крону приладу розміром (1000 ± 2) мм, електродвигуна 7 з приводом до лічильного механізму 3, ниткорозкладчіків 2 і ниткопровідників 1, укріплених на стійках 8. На втулці 6 посаджений блок 5, пов'язаний ремінною передачею з блоком електродвигуна.
Паковки пряжі або ниток встановлюють на шпильки 9, які розміщені на підставці приладу 10. Кінці ниток з паковок заправляють у вічки ниткопровідників 1, в ниткорозкладчіки 2 і закріплюють затискними пружинами, наявними на одній з лопатей 4 крони мотовила. Одна з лопатей 4 має також складні спиці, які перед заправкою ниток розпрямлюють і, в такому положенні, закріплюють насадженими на них муфтами. Потім встановлюють в потрібне положення кулачки механізму зупину, які знаходяться на задній стороні черв'ячного колеса лічильного механізму 3. У робочому положенні кулачки розташовуються по радіусу черв'ячного колеса, в неробочому - перпендикулярно радіусу. При намотуванні 100 м ниток в робоче положення встановлюють один кулачок, при намотування 50 м - два кулачки, розташовуючи їх під кутом 1800, при намотуванні 25 м – всі чотири кулачки. Включення мотовила здійснюється пусковою ручкою 11.
Частота обертання крони мотовила повинна знаходитися в межах 100-200 хв- 1 з похибкою установки ± 5 хв-1.
По закінченні намотування ниток необхідної довжини мотовило автоматично зупиняється. Для знімання пасм з мотовила зменшують периметр крони, зсовуючи муфти складних спиць. Відмотування пасм текстурованих розтяжних ниток проводять, застосовуючи ненатяжні пристрої, що забезпечують при намотуванні попереднє навантаження (ДСТУ ГОСТ 23362-2003).
Для
розриву пасем важіль 14
(рис. 8.1)
повертають на себе. Після розриву пасми
за шкалою визначають її фактичне розривне
навантаження
.
Визначення
міцності пасм на розрив звичайно
поєднують з визначенням лінійної густини
ниток. Для цього після розриву пасму
знімають з гачків машини і визначають
її масу з погрішністю не більш 0,5%
маси пасми. Після зважування всіх пасм
розраховують їх загальну масу
.
Число випробовуваних пасм регламентується
нормативним документом.
За результатами випробувань розраховують зведені характеристики:
Фактичну лінійну щільність нитки (текс):
,
(8.7)
де - загальна маса всіх пасм, г;
- довжина
нитки в пасмі, м;
- число
пасм.
Питоме розривне навантаження нитки (гс/текс):
, (8.8)
де 
- розривне навантаження пасм, кгс;
2 - число гілок ниток в пасмі;
n - число витків ниток в пасмі.
2. Визначення напівциклових характеристик при розриві одиночних ниток.
При випробуванні встановлюють затискну відстань (звичайно 500 або 200 мм) і таку швидкість руху нижнього затиску, щоб розтягування пряжі до розриву проходило за 10 1 с а комплексних ниток - за 20 2 с.
Перед випробуваннями пакування з нитками витримують в нормальних кліматичних умовах. Число пакувань і число випробувань з кожного пакування регламентується стандартом ГОСТ 6611.0-73 - ГОСТ 6611.4-73. Перед випробуванням кожного пакування відмотують і відкидають 1-10 м нитки, а між випробуваннями відмотують 10-15 м льняної пряжі і шовку сирцю або 1-3 м всіх інших ниток. При випробуванні бавовняної пряжі такого відмотування не роблять.
Нитку заправляють в затиски розривної машини під попереднім навантаженням з розрахунку 0,5±0,1 гс/текс.
Щоб уникнути прослизання або перекушування ниток в затисках допускається застосовувати прокладки або користуватися затисками-равликами. При цьому кінці прокладок повинні бути встановлені урівень з торцями щічок-затисків. Випробування не враховується, якщо нитка обірвалася на відстані менше 5 мм від затиску. При заправці нитки в затиск не допускається дотик руками до робочої ділянки нитки. Необхідно також стежити, щоб при заправці нитка не розкручувалася.
Після розриву нитки в таблицю відліку записують значення розривного навантаження Рр. Для розрахунку лінійної щільності і нерівноти нитки по лінійній щільності і питомому розривному навантаженню Рп лезом зрізають у затисків обидва кінці розірваної нитки і визначають їх масу m, яку також заносять в таблицю відліку для розрахунку по ній лінійній щільності ділянок нитки:
, (8.9)
де m - маса проби, мг;
L - затискна довжина, м.
Для визначення розривних характеристик текстильних полотен звичайно застосовують розривні машини з маятниковим силовимірювачем (РТ-250), а також безінерційні розривні машини з постійною швидкістю деформації одиничної проби.
Для оцінки сорту полотен визначають Рр, Т, Рв, lр, εр.
В таблицю для реєстрації вимірювань повинні бути занесені наступні показники:Рр, m, Т, Рп - з вказівкою одиниць вимірювання. Число рядків повинне бути дорівнювати числу випробувань плюс два рядки.
Статистична обробка результатів випробувань ведеться за наступними формулами:
Вибіркове середнє:
(8.10)
де n - число вимірювань;
-
окремі результати вимірювань.
Середнє квадратичне відхилення :
(8.11)
Коефіцієнт варіації:
(8.12)
Розмах варіювання визначають для m вибірок по n≤10 в кожній
(8.13)
Yерівномірність матеріалу оцінюють за середнім розмахом:
(8.14)