12.2. Експериментальна частина

Вживані прилади і матеріали: прилади ТІ-1М, ІТ-3М, абразивні матеріали, зразки тканин.

Порядок виконання роботи:

1. Для проведення випробувань з тканини за шаблоном вирізують кружечки діаметром 80 мм. При використовуванні як абразивів сіро-шинельного сукна з нього викроюють кільце із зовнішнім діаметром 250 мм і внутрішнім діаметром 80 мм, яке потім закріплюють в абразивному диску (абразиви з сіро-шинельного сукна використовують для одного випробування, але не більше ніж на 25000 оборотів стираючого диска). Проби 2 (рис. 12.1) закріплюють в обоймі лицьовою стороною вгору, заздалегідь підклавши під тканину металеву сіточку. Після цього обойму встановлюють на робочій головці 5, а абразивний диск жорстко закріплюють на осі 6 за шаблоном, на відстані 3 мм від головки.

2. Рукояткою, розташованою з правої сторони пульта управління, включають прилад в електромережу. Ручкою насоса 13 створюють тиск 26,6 кПа (200 мм рт. ст.), яке фіксується на манометрі, після чого тумблери 10 переводяться в положення «відкрито» і стисле повітря поступає в робочі головки. Якщо після перемикання тиск падає, операцію повторюють до установки необхідного тиску. Якщо тиск виявляється більше необхідного, за допомогою рукоятки 6 його скидають до нормованого.

3. Потім встановлюють лічильник 3 в нульове положення і включають контактну систему робочих головок тумблерами 5. Після включення тумблером 8 вентилятора, натискуючи на кнопку 9 «пуск», включають прилад. При повному стиранні однієї з проб (утворення діри) прилад автоматично зупиняється. При цьому на пульті загоряється відповідна лампочка 7, яка вказує, на якій головці відбулося руйнування проби. Після цього по лічильнику 3 визначають число циклів, відключають відповідний даній головці тумблер 10 подачі стислого повітря, а тумблер 5 – контакт головки. Прилад знову включають в роботу кнопкою 9 «пуск».

Для кожної точкової проби тканини проводять по 3 випробування, і за кінцевий результат, що визначає стійкість тканини до стирання, приймають середнє арифметичне трьох випробувань.

За кінцевий результат, що визначає стійкість тканини до стирання, приймають середнє арифметичне число циклів стирання із заданої кількості випробувань. Для отримання графіка залежності витривалості тканини до стирання від тиску випробовують по 3 проби при навантаженнях на важелі тиску 100; 200; 300; 500; і 1000 сН. Тиск, що у разі потреби задається, може бути змінений.

Контрольні питання

1. Розкрити основні поняття по зношуванню і зносостійкості текстильних полотен.

2. Які чинники визначають стійкість текстильних полотен до стирання?

3. Які прилади застосовують для визначення стійкості текстильних полотен до стирання?

4. Які методи використовують при вивченні зносу текстильних виробів?

Лабораторна робота № 13 неруйнівні методи контролю текстильних виробів

Мета роботи - вивчення принципу дії приладів для здійснення контролю якості текстильних виробів з використанням оптичних властивостей волокон і методики визначення засміченості, лінійної щільності, розщіпленності і процентного складу суміші волокон на приладі з використанням оптоелектронних перетворювачів.