26.Охарактеризуйте досвід інклюзивної освіти у країнах снд.

В основу сучасної державної освітньої політики країн СНД щодо дітей з особливими освітніми потребами, як визначе­но в оновленому у 2003 році „Законі про освіту", покладено ідею їх повного інтегрування у соціум через здобуття освіти в інклюзивному середовищі. Здобуття освіти неповносправними регламентує ухвалений Сеймом Литви у 1998 році "Закон про спеціальну освіту", який був розроблений завдяки громадсь­ким і батьківським ініціативам, незадовго до вступу країни до Європейського Союзу. Ухвалення „Закону про спеціальну освіту" уможливило переорієнтування коштів державного бюджету, виділених на спеціальну освіту й дало змогу фінансово забезпечити заклади інклюзивного навчання.

Сучасна державна освітня політика в Республіці Білорусь спрямована на інтеграцію дітей з особливостями психофізич­ного розвитку у суспільство. Правову основу інтеграційних процесів становлять Закон Республіки Білорусь „Про права дитини" (ст. 8 „Право на гідний рівень життя", ст. 15 „Право на проживання в сім'ї", ст. 21 „Соціальний захист сім'ї державою", ст. 23 „Право на освіту", ст. 29 „Захист прав дитини, які зали­шилися без піклування батьків", ст. 31 „Права дітей-інвалідів і дітей з особливостями психофізичного розвитку"), "Концепція реформування спеціальної освіти", „Програма реформування спеціальної освіти"Цікаві зміни в контексті інтегрованого (інклюзивного) нав­чання дітей з порушеннями розвитку відбуваються і в інших країнах пострадянського простору.

Певний позитивний досвід має ще одна країна - Грузія.У Конституції Грузії визначено, що всі громадяни мають право на одержання і на вибір форми освіти. Держава гарантує узгодженість навчальних програм і відповідність міжнародним нормам і стандартам.

 Національні освітні системи країн пострадянського простору внаслідок глобаль­них соціально-політичних та економічних перетворень відчули необхідність принципових змін і модернізації насамперед ос­вітньої законодавчої бази, узгодження її з ратифікованими між­народно-правовими актами щодо дотримання прав всіх людей без обмежень. У всіх країнах були ухвалені освітні закони, які стверджували право на здобуття освіти всіх громадян та нада­вали право вибору навчального закладу.

Втім, в останні роки у всіх країнах, окрім Литви, відзна­чається тенденція до збереження інфраструктури спеціальних закладів. На сьогодні в системі спеціальних інтернатних за­кладів перебуває значна частина дітей з обмеженнями. Сприя­ють цьому незадовільний матеріально-економічний стан сімей, зокрема, незначна фінансова допомога, яку надають батькам дітей-інвалідів; низький соціальний статус, відсутність альтер­натив щодо надання спеціальної допомоги та підтримки дітям з обмеженими можливостями, суспільні дискримінаційні уста­новки, негативна громадська думка, індивідуальне ставлення тощо.

27.Охарактеризуйте досвід інклюзивної освіти у країнах Центральної Європи.

 Західноєвропейські системи загальної середньої освіти, незважаючи на різноманітність типів і рівнів навчальних закладів, які опікуються освітою, в тому числі й школярів з особливими освітніми потребами, є ключовими елементами сучасної європейської моделі соціального устрою, яка виявляється привабливою для країн, що позбулися тоталітарних режимів, наразі й для України, з огляду на завдання та перспективи розв’язання назрілих педагогічних і соціальних проблем.

В передових країнах Західної Європи, починаючи з 70-х років ХХ ст. відбувалася перебудова спеціальної освіти. Зокрема, інтегроване та інклюзивне навчання дітей з особливостями розвитку визначено як основну форму здобуття освіти неповносправними.

Аналіз досвіду навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку у країнах Європи свідчить, що у переважній більшості з них інклюзивне навчання є основною формою здобуття освіти людьми з обмеженими можливостями. Однак, варто зазначити, що діти з особливими освітніми потребами мають змогу здобувати освіту і в спеціальних навчальних закладах, і в закладах масового типу.

У європейських країнах спеціальні заклади функціонують і надають допомогу дітям з обмеженими можливостями здоров’я, однак, вони не є сегрегативними осередками. «Кордони» між спеціальною та загальною освітою прозорі, оскільки країни з демократичним устроєм пропагують цінності громадянського суспільства, яке базується на ідеях рівноправності, толерантності та інклюзії.