29. Охарактеризуйте Міжнародне законодавство у сфері освіти дітей з особливими потребами

Організація Об'єднаних Націй (ООН) понад півстоліття є визнаним міжнародним законотворцем. Засадничі законодавчі акти Організації Об'єднаних Націй визначили, що питання інвалідності стосуються сфери прав людини, а не лише реабілітації та соціального забезпечення.

Найбільш фундаментальне втілення прав людини на міжнародному рівні - Загальна Декларація ООН про Права людини, ухвалена у 1948 р. Хоча вона і не мала прямого відношення до осіб з обмеженими можливостями здоров'я, проте проголосила рівність прав «всіх людей без винятку».

Значним та дієвим кроком у визначенні прав осіб з обмеженою життєдіяльністю було прийняття 20 грудня 1971 року Генеральною Асамблеєю ООН Декларації про права розумово відсталих осіб. Згідно з цією Декларацією розумово відсталі мають ті ж самі права, що й усі інші члени суспільства. Вони мають право на медичне обслуговування, матеріальну забезпеченість, освіту та професійну підготовку відповідно до можливостей, на проживання у колі сім'ї чи перебування у спеціальних закладах, де умови оптимально наближені до звичайних умов проживання, що стверджує їхнє право на повну інтеграцію у суспільство. Декларація про права розумово відсталих осіб стала першим нормативно-правовим документом щодо визнання людей з неповносправністю суспільно повноцінною в соціальному сенсі меншиною, яка потребує правового захисту та підтримки, оскільки саме розумово відсталі найчастіше сприймалися як неповноцінна меншість серед людської спільноти.

9 грудня 1975р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила Декларацію про права інвалідів. У ній зазначено, що: «Інваліди, незважаючи на причину, характер і складність їхніх каліцтв або порушень, мають ті ж основні права, що й їхні співгромадяни того ж віку». У цьому нормативно-правовому документі заявлено, що інваліди мають отримувати необхідну підтримку, яка б дала змогу максимально виявити свої можливості й здібності та прискорила процес Їхньої інтеграції у суспільство.

У цих міжнародних документах було вперше визнано, що інвалідність є не медичною, а соціальною проблемою, проблемою прав людини

30. Охарактеризуйте освітні аспекти залучення дітей, які мають глухоту, сліпо-глухоту і порушення слуху.

Глухота-це тяжкі порушення слуху,внаслідок яких людина не здатна сприймати звукову інформацію в будь-яких або майже будь-яких формах.

Сліпо-глухота-це комбіноване враження органів зору і слуху,при якому спостерігаються тяжкі порушення розвитку.зокрема комунікативних навичок.

Порушення слуху-це постійне або тимчасове погіршення слуху.Люди з порушеним слухом звичайно здатні сприймати певні звукові сигнали,зокрема мову.

Порушення слуху і глухота не впливають на інтелектуальний,пізнавальний потенціал людини чи її здатність до навчання,однак діти з такими вадами потребують у школі спеціальної допомоги.Їм надають такі послуги:

- регулярні заняття з логопедом(отоларингологом,аудіологом);

- підбір слухового апаратачи інших підсилювальних пристроїв;

- послуги спеціального перекладача(для дітей,які користуються мовою знаків);

- вибір зручного місця в класі,щоб дитина могла читати по губах педагога і добре бачити субтитри навчальних відеофільмів;

- допомога «секретаря»,який записує слова присутніх,що дає глухій дитині можливість брати активну участь в іграх і навчальному процесі;

- оволодіння педагогом і іншими дітьми альтернативними системами спілкування,якими користується дитина з порушеним слухом (наприклад,мовою знаків);

- надання рекомендацій.

Дітям з порушеним слухом набагато важче оволодівати мовними навичками,ніж їхнім здоровим ровесником.Під час роботи з глухими дітьми або з тяжкими враженнями слухового апарата необхідне раннє і наполегливе застосування візуальних моделей спілкування(за допомогою мови знаків та інших засобів),які запобігають затримкам розвитку мови.

Люди з порушеннями слуху можуть спілкуватися за допомогою оральних чи мануальних засобів.В оральному спілкуванні використовується мова,читання по губах,а також залишковий слух.Мануальне спілкування здійснюється через знаки.Можна також використовувати обидва методи одночасно.Для людей з порушеним слухом розроблено багато корисних пристроїв і систем,зокрема,текстові телефони.Вони дають можливість глухим людям спілкуватися по телефону практично будь з ким.

У роботі з глухими дітьми та погіршеним слухом доцільно використовувати такі стратегії і підходи:

- садіть дитину так,щоб вона добре бачила педагога;

- визначте,на якій відстані можна розмовляти з дитиною з погіршеним слухом;

- розмовляйте з нормальною швидкістю,не підвищуючи голос і без надмірної артикуляції губами;

- не розмовляйте з дитиною,стоячи до нього спиною чи навпроти джерела яскравого світла.

- використовуйте широковживані слова та речення.За потреби повторюйте і перефразовуйте їх або демонструйте дитині,що від неї вимагають;

- коли ви хочете привернути увагу дитини,звертайтеся до нього на імя;

- використовуйте візуальні та тактильні наочні посібники;

- заохочуйте дитину з порушеним слухом говорити під час групових занять,давайте йому для цього достатньо часу.