33.Механізм дії права та його складові

Механізм дії права на поведінку особи – самостійний предмет загальнотеоретичної юридичної науки. Різноманіття наукових підходів до поняття "механізм" дозволяє розглядати цей соціально-правової інститут з кількох точок зору.

В юридичній літературі запропоновано близько двадцяти значень поняття "механізм": "соціальний механізм дії права", "механізм правового регулювання", "механізм правотворчості", "механізм формування правомірної поведінки", На думку М. Кельмана і О. Мурашина, механізм права – це взята в єдності система правових засобів, за допомогою яких здійснюється упорядкування суспільних відносин і подолання перешкод, що стоять на шляху задоволення інтересів суб'єктів права

Дія права – це змістовно динамічна складова права, яка характеризує фактичну реалізацію його властивостей надавати регулятивне (спеціально-юридичне), інформаційно-психологічний (мотиваційний), виховний (ідеологічний), і соціальний вплив на учасників правовідносин .

Механізм дії права впливає на свідомість і поводження учасників правовідносин. Така дія має кілька аспектів: інформаційний, ціннісний, стимулюючий, примусовий.

Ціннісний (аксіологічний) аспект дії права полягає в його впливі на переконання особи, на його світоглядні орієнтації та установки, почуття і емоції. Отже, цінність, яка виражається в праві, не здатна підказати, юридичну тактику поведінки, але вона вказує на його стратегію.

Доповнюючи інформаційний і ціннісний аспекти дії права, стимулюючий і примусовий, у свою чергу, впливають не тільки на інтелект і емоції, але і на волю виконавця. .

Отже, механізм дії права є одним з ключових його аспектів, що одночасно відображає його функцію, динаміку, і сутність, яка залишається незмінною в тому, що право завжди було, є і буде владним нормативним регулятором суспільних відносин і поведінки людей.

Як і правова система суспільства, механізм дії права являє собою цілісність правової дійсності, визначається закономірностями еволюції суспільства, рівнем розвитку економіки і культури.

Таким чином, призначення права полягає у приведенні в дію необхідних елементів правової системи конкретної держави. Від механізму дії права залежать ефективність правового регулювання, відповідність поведінки учасників суспільних відносин вимогам юридичних норм, їх рух до задоволення інтересів суспільства й особистості.

34.Юридичний процес та юридична процедура

Юридичний процес — це врегульований процесуальними нормами порядок діяльності компетентних державних органів і посадовців, що полягає в підготовці, ухваленні і документальному закріпленні юридичних рішень загального або індивідуального характеру.

Ознаки юридичного процесу:

1)владний характер. Юридичний процес є владною діяльністю компетентних органів держави, її посадових осіб, а також, в обумовлених законом випадках, діяльність недержавних суб'єктів, уповноважених на те державою (адміністрація підприємства, орган місцевого самоврядування, керівник ВНЗ тощо);

2)нормативний характер. Юридичний процес врегульований процесуальними нормами і здійснюється за наперед встановленим шаблоном;

3)документально виражений (актний) характер. Це діяльність, спрямована на ухвалення юридичних рішень загального (нормативно-правові акти) або індивідуального (правозастосовчі акти) характеру;

4)службовий характер. Юридичний процес є вторинним щодо матеріального права, похідним від нього, є формою його життя;

5)стадіальний характер. Юридичний процес складається із відносно самостійних стадій.

Поняття «юридична процедура» і «юридичний процес» нерідко використовують як синоніми. Але правильніше розглядати юридичну процедуру як порядок здійснення конкретної юридичної дії, а юридичний процес — як сукупність юридичних процедур.

Юридичний процес — це складна, триваюча в часі діяльність, що складається з процесуальних стадій, які мають строго певну послідовність. За змістом він є ланцюгом взаємозв'язаних процесуальних дій [рішень, що фіксуються у відповідних документах. Наприклад, у ході розслідування кримінальної справи слідчий виконує такі процесуальні дії, як огляд місця події, обшук, допит свідка, вилучення речових доказів тощо, і виносить різні процесуальні рішення — постанови про порушення кримінальної справи, про провадження обшуку в квартирі підозрюваного, про притягнення особи як обвинуваченого тощо.

Кожен вид юридичного процесу має свої стадії, проте в кожній зі стадій будь-якого юридичного процесу обов'язковими є такі компоненти:

1)відносно самостійне завдання, на розв'язання якого спрямовані дії, що об'єднуються в тій або іншій стадії;

2)специфічний склад дій, що включає встановлення або аналіз фактичних обставин, реалізацію відповідної юридичної норми для розв'язання питання, справи;

3)створення юридичних документів, у яких відображаються і закріплюються підсумки здійснених на даній стадії юридичних дій.

Юридична процедура і юридичний процес мають перш за все службове значення в процесі реалізації права. Реалізація права потребує застосування процедурних форм у таких випадках

1) для регламентації процесу правового примусу, здійснюваного в рамках охоронних правовідносин. Відсутність процедурного забезпечення цих відносин таїть у собі небезпеку, з одного боку, порушення законності, істотного утиску прав громадян, а з іншого — небезпеку бездіяльності санкцій;

2)для процедурного опосередковування тих регулятивних норм, які взагалі не можуть бути реалізовані без допомоги належної процедури (наприклад, укладення шлюбу, реєстрація юридичної особи);

3)для оптимізації процесу реалізації регулятивних норм. Останні в цьому випадку можуть у принципі обійтися без процедури, проте процедурні норми покликані встановити найбільш ефективний для досягнення правового результату варіант поведінки учасників регулятивного відношення. Наприклад, процедура оформлення банківського кредиту покликана полегшити його надання і повернення. Хоча слід визнати, що нерідко через бюрократизм державно-правової системи процедура «працює» проти призначення права, не полегшуючи, а навпаки, ускладнюючи процес його реалізації.

Юридичний процес відіграє важливу роль у механізмі правового регулювання, оскільки він практично й є механізмом реалізації закону, про відсутність якого так часто говорять юристи і політики