64. Поняття та призначення тлумачення права

Тлумачення правової норми - це діяльність суб'єктів для усвідомлення (з'ясування) і роз'яснення змісту правової норми з метою правильного її застосування і реалізації.

При тлумаченні встановлюється воля законодавця, закріплена у конкретній нормі права. Тлумачення права означає переклад його абстрактних велінь на більш зрозумілу і доступну мову конкретних понять і висновків.

Тлумачення права відбувається:

За суб'єктами:

1) Офіційне - здійснюється уповноваженими на це органами держави та має обов'язковий характер в процесі застосування права.

В свою чергу офіційне тлумачення поділяється, в залежності від суб'єктів, на:

• Аутентичне, що здійснюється органом, який прийняв акт;

• Легальне - засноване на спеціальному дозволі держави на тлумачення. Загальнообов'язкове тлумачення змісту дає орган, який дану норму не встановлював, але відповідним чином на це уповноважений;

• Нормативне, що є обов'язковим в процесів вирішення всіх справ даного виду (Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах.);

• Казуальне, що є обов'язковим при розгляді конкретної справи.

2) Неофіційне тлумачення - здійснюється посадовими та фізичними особами, які не мають права на офіційне тлумачення і є необов'язковим для органів, що застосовують норми. Існує у двох різновидах:

• Доктринальне, що визначається як науковий аналіз статей закону (науково-практичні коментарі);

• Повсякденне, що здійснюється в процесі адвокатської практики, консультування та громадянами.

65. Тлумачення як з’ясування права

Тлумачення норм права –це розумова інтелектуальна діяльність суб’єкта, пов’язана зі встановленням їх точного значення(змісту ).

Тлумачення норм складається з двох елементів:

-З’ясування - розкриття значення юридичних норм «для себе»

-Роз’яснення - розкриття значення юридичних норм «для інших»

Якщо зясуванняя не виходить за рамки свідомості самого інтерпретатора, то роз’яснення є викладом змісту державної волі і вираження її зовні.

Мета діяльності, пов’язаної з тлумаченням норм права – правильне і однакове право розуміння та правильне і однакове застосування.

Офіційне тлумачення норм права є обов’язковим для тих актів, які з погляду компетентного органу мають потребу у додатковому роз’ясненні у зв’язку з ускладненнями, що виникли, або неправильною практикою їх застосування.

Необхідність тлумачення обумовлена такими причинами:

1.Неповним охопленням юридичними нормами фактичних умов життя(наприклад, відсутність статті стосовно такого різновиду хуліганства, як радіо хуліганство, дає можливість у результаті тлумачення поширити на радіохуліганів дію ст..206 КК України)

2. Невизначенним характером норми права, наявністю спеціальних, насамперед оціночних понять і визначень, у яких нелегко розібратися юридично непідготовленої людині без спеціального тлумачення(наприклад, слід роз’яснити, що означає поняття «тяжкі наслідки»)

3.Нечіткістю, схематизмом, помилковістю нормативних положень як результат у недогляду, недбалості правотворчих органів(наприклад, у зв’язку з недостатнім переліченням усіх ознак вини їх можна встановити лише через тлумачення)

4. Необхідність тлумачення норм права іноді випливає їз змісту самого нормативного акта, коли в ньому зустрічаються «і.т.д.», «тощо»… Встановити іх дійсне значення можна лише за допомогою тлумачення.

Тлумачення норм права не містить і не може містити самостійних норм права.Воно лише встановлює зміст і сферу дій акта, що тлумачиться, права і обов’язки суб’єктів права, вказує, як зміна умов, поява нових фактів впливають на застосування норм права, та інше.

Тлумаченняя норм права, як правило, не має самостійного значення у відриві від акта, що тлумачиться, і цілком поділяє його долю: з його скасуванням(зміною), скасовується (змінюється) нормативне тлумачення.

Важливим конструктивним правилом особи, яка здійснює тлумачення,(інтерпретатора), є таке: чим не досконаліше закон, тим досконаліше, точніше, тонше має бути його роз’яснення.

Тлумачення охоплює всі рівні(ступені) юридичного аналізу:

1.аналіз буквального тексту – літери закону

2.догматичний аналіз, тобто аналіз юридичних особливостей норм, їх техніко – юридичної своєрідності, конструювання логічної структури на підставі правових розпоряджень (догма права)

3.соціально – історичний аналіз моральних, економічних та інших передумов закону, які дозволяють пізнати волю нормотворчого органу (дух закону)

Думка інтерпретатора йде від аналізу буквального, мовного тексту «літери закону» до аналізу «догми права», юридичних особливостей правових норм, а також до моральних, соціальних та інших підстав, передумов правових розпоряджень(духу права)

Тлумачення права - це переклад його абстрактних приписів на більш зрозумілу і доступну мову конкретних понять і висновків. Розрізняють такі способи тлумачення норм права: 1) За суб'єктами - офіційне, та неофіційне. Офіційне (здійснюється уповноваженим органом, має загальнообов'язкове значення і сформульоване у спеціальному акті), офіційне тлумачення поділяється на нормативне (характеризується загальнообов'язковістю і поширюється на широке коло суспільних відносин), та казуальне (є обов'язковим лише для осіб, щодо яких воно провадиться). Нормативне поділяється на: аутентичне (зміст норми роз'яснює той орган, який її установив) та легальне (зміст дає орган, який норму не встановлював, але уповноважений на це). Неофіційне - не має загальнообов'язкової сили, поділяється на: доктринальне (тлумачення науковцями, науковими закладами), компетентне (тлумачать особи, обізнані з правом, наприклад адвокат), повсякденне (тлумачать всі суб'єкти права). 2) З точки зору обсягу і змісту - буквальне (зміст правової норми розуміється у повній відповідності до її текстуального виразу), розширене (зміст норми розуміється ширше за її текстуальний вираз) і обмежене (зміст норми розуміється вужче).

Прийоми та засоби тлумачення: мовне (граматичне) - усвідомлення змісту норм з точки зору граматики та синтаксису; логічне - усвідомлення змісту норм з використанням законів логіки; систематичне - усвідомлення змісту норм в залежності від місця, яке вона займає у нормативному акті; історичне - усвідомлення змісту норм на основі дослідження історичних умов, за яких вони були прийняті.