71.Цінності права та правові цінності

Під цінністю права розуміється його спроможність служити метою і засобом задоволення науково обгрунтованих, соціальне справедливих загальнолюдських потреб та інтересів громадян та їх об'єднань. Цінності в праві слід сприймати як шкалу виміру самого права. Цінність у праві — це те сутнісне, що дозволяє праву залишатися самим собою.

Визначення юридичних цінностей — предмет юридичної аксіології. Теорія цінностей (аксиология) знаходить відповідне вживання і в області права. Правові цінності і оцінки (у сфері правосвідомості) мають регулятивне значення. Правові норми у свою чергу набувають значення цінностей і стають об'єктом оцінки. Цінності виражають переконання і переваги, які не покояться на емпіричній основі. Цінності, на відміну від знання, не підлягають логічній, емпіричній перевірці і обгрунтуванню. Вони є деякими нерозкладними (початкові) інтелектуально і емоційно сприймані даності, які спонукали суб'єктів до їх збереження, до володіння ними і діяльності на їх основі, оскільки сприймаються як всілякі блага. Їм не можна дати точне і повне пояснення, не удаючись до понять аксиологии. Мабуть, мають рацію тут автори тих концепцій, які вважають, що смисловий центр буття людини в світі складають ті або інші цінності. Як філософська категорія цінність – це те, що відчуття і розум людей диктують визнати особливо значимим зі всього і в ім'я чого проживается життя, то, чого людина хоче ради себе самого, а не ради чогось іншого. Цінність виступає як мета сама по собі, до неї прагнуть ради неї самої, а не ради чисто матеріального інтересу, вигоди або плотського задоволення. Спрямованість установки суб'єкта і його діяльності на певну цінність називається ціннісною орієнтацією. Процедура вибору на основі цінності називається оцінкою. Між цінностями, оцінками і нормами існують зв'язок і взаємні переходи. Тому в науках, що мають предметом мораль, право, мистецтво, необхідне їх взаємозв'язане вивчення і пояснення, а разом з цим і їх розмежування. Правотворчість і реалізація права (правозастосування, виконання, використання і дотримання права) є областями людської діяльності яскраво вираженого оцінного характеру. Через це філософія права включає в свій предмет вивчення і дослідження правових цінностей, оцінки у сфері права і так далі Так у філософії права утворюється певний теоретичний напрям – аксиологическое, або правова аксиология1 . Вона, у свою чергу, спирається на поняття загальної аксиологии, на теоретичні положення про цінності взагалі. Виникнення юридическо-аксиологического підходу пов'язане з появою природно-правових переконань, з відмінністю права природного і права позитивного. Право в своєму аксиологическом вимірі виступає як строго певна форма правових цінностей, як специфічна форма правового долженствования, відмінна від всіх інших (моральних, релігійних і т. д.) форм долженствования і ціннісних форм. Завдяки цінностям право як деякий «механізм» отримує свій вміст, оскільки свідомість суб'єкта права направлена на цінності як на свій об'єкт. Завдяки ним знімається момент байдужості в поведінці правового суб'єкта і формуються дозволи, заборони і должествования. Розглянемо, які ці цінності і як вони зв'язані між собою, а також в чому полягає цінність права.