69.Класифікація правових систем

Пропонуємо класифікацію правових систем за такими типами*:

1. Романо-германський тип правової системи (країни континентальної Європи: Італія, Франція, Іспанія, Португалія, Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін.). Усередині романо-германсько-го типу правової системи виділяють два підтипи, або дві правові групи:

- романську (Франція, Бельгія, Люксембург, Голландія, Італія, Португалія, Іспанія. Провідною у цій групі є національна правова система Франції);

- германську (Німеччина, Австрія, Швейцарія та ін. Провідною у цій групі є національна правова система Німеччини).

2. Англо-американський тип правової системи (Англія, Північна Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, деякою мірою - колишні колонії Британської імперії (нині 36 країн є членами Співдружності) та ін.). Усередині англо-американського типу правової системи розрізняють два підтипи, або дві групи:

- англійське загальне право (Англія);

- американське право (США).

Крім того, поділ англо-американського типу правової системи можливий на дві групи:

- європейське загальне право (Англія, Ірландія);

- позаєвропейське загальне право (США, Канада).

Право кожної країни поза Європи набуло широкої автономії в рамках англо-американського типу правової системи.

3. Змішаний тип правової системи виник на стику двох класичних типів правової системи: романс-германської та англо-аме-риканської і має специфічні риси.

У рамках цього типу можна виділити дві групи:

- північноєвропейські (скандинавські) правові системи (Данія, Швеція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія);

- латиноамериканські правові системи (Аргентина, Парагвай, Уругвай, Чилі та ін.).

4. Релігійно-традиційний тип правової системи має декілька підтипів:

- релігійно-общинний (мусульманська, індуська, іудейська, християнська групи);

Соціалістичні правові системи в основному стали історією (їх можна вивчати в ретроспективному плані), проте й сьогодні є низка правових систем (Куба, В'єтнам, КНДР), які зберегли соціалістичне забарвлення з внесенням до них більших чи менших - залежно від держави - новацій. Проте це не означає, що з урахуванням "соціалістичного" забарвлення їх не можна віднести до класично усталених типів правової системи.

70. Поняття правового стилю. Правові сімї сучасного світу

Відмінності між правом різних країн значно зменшуються, якщо виходити не зі змісту конкретних норм, а з їх більш постійних елементів, використаних для створення, тлумачення, оцінки норм. Самі норми можуть бути нескінченно різноманітні, але способи їхнього вироблення, систематизації, тлумачення показують наявність деяких типів, яких не так вже й багато. Тому виникла групування правових систем у "сім'ї". Категорія "правова сім'я" служить для позначення групи правових систем, що мають подібні юридичні ознаки, що дозволяють говорити про відносне єдності цих систем. Ця схожість є результатом їх конкретно-історичного і логічного розвитку. Заслуговує підхід західних компратівістов, які заперечують типологію правових систем єдино за ознакою їх класової сутності. При класифікації вони використовують різноманітні фактори, починаючи з етичних, расових, географічних, релігійних і закінчуючи юридичною технікою і стилем права. Звідси безліч класифікацій. Одна з найпопулярніших - класифікація правових сімей, дана Рене Давидом. Вона заснована на поєднанні двох критеріїв: ідеології, яка включає релігію, філософію, економічні і соціальні структури, і юридичної техніки, що включають в якості основної складової джерела права. Р. Давид висунув ідею трихотомії - виділення трьох основних сімей: романо-германської, англо-саксонської та соціалістичної. До них примикає інший юридичний світ, який отримав назву "релігійні та традиційні системи". Інша класифікація була запропонована К. Цвайгертом і Г. Котцем в книзі "Введення в правові порівняння в приватне право", що вийшла в 1971 році. В основу цієї класифікації покладено критерій "правового стилю". "Стиль права" на думку авторів, складається з п'яти факторів: походження і еволюція правових систем, своєрідність юридичного мислення, специфічні правові інститути, природа джерел права і способи їх тлумачення, ідеологічні фактори. На основі цього розрізняють такі "правові кола": романський, германський, скандинавський, англо - американський, соціалістичний, право ісламу, індуїстська право. По суті, отриманий той же результат, що і у Р. Давида. При цьому, у всіх випадках, не враховується марксистко - ленінська типологія права, в основі якої лежить критерій суспільно-економічної формації (рабовласницьке право, феодальне право, буржуазне право, соціалістичне право). А. Х. Саїдов вважає, що тільки єдність глобальної марксистко - ленінської типології та внутритиповой класифікації правових систем, дає можливість скласти цілісне уявлення про правову карті світу. Він виділяє всередині буржуазного типу права, вісім правових сімей: романо - німецьку, скандинавську, латино-американську, правову сім'ю "загального права", і далекосхідну правову сім'ю. Вони розглядаються поряд з сім'єю соціалістичного права. У межах соціалістичної правової сім'ї, тепер вже в історичному аспекті, існували відносно самостійні групи: радянська правова система, правові системи соцкраїн Європи, правові системи соцкраїн Азії, і правова система республіки Куба.