2. Заг характер непис дж з іст Укр

Типи історичних джерел: Письмові (зафіксовані на папіруси, пергаменти, папери, літописи); Речові (залишки жител, знаряддя праці, посуд, одяг); Усні (фольклорні джерела — казки, анекдоти, народні пісні); Етнографічні (народні повір'я, обряди); Мовні явища; Кіно-фотодокументи та фонодокументи

До неписемних джерел можна віднести: 1) речові – зберігають інформацію в предметній формі(археологічні, пам’ятки архітектури, зброя, нумізматика(1898р-знайдено найбільший скарб на території Києво-Печ лаври), одяг). Для них використовують назву «пам’ятки матеріальної к-ри».2) зображальні – в них інформація міститься в художніх образах. Портрети: фреска Софії, на якій зображ родина Я.Мудрого, портрет Б. Хмельницького; Рєпін «Запорожці пишуть листа турецькому султану»; картографічні – перша карта Певтінгерова таблиця 4 ст; фотоджерела-винайшов у 30-х рр 19 ст. Тагер; кіно- винайшли брати Люмьєри у 1895. 3) лінгвістичні – пам’ятки мови (аномастика-наука про власні назви. Види власних назв: гідроніми-річки, озера; топоніми-назви населених пунктів; антропоніми-проімена, прізнища). 4) усні – міфологія, казки, легенди, перекази, оповідання, пісні.

3. Найдавн іноз дж з іст Укр.

1) Гіпократ – 5-4 ст до н.е. «Про повітря, воду і місцевість»; 2) Полібій – 2-1ст до н.е. «Загальна історія»; 3) Страбон – 1 ст до н.е.-1 ст н.е. «Географія»; 4) Пліній Старший – 1 ст. його праці містять перші писемні згадки про слов’ян «Природнича історія»; 5) Птолемей Клавдій – 1-2 ст містить інформацію про Сарматію «Географія»; 6) Корнелій Таціт 1-2 ст «Аннали» або «Літописи». Візантійці писали з 6 ст: 1) Прокопій кесарійський «Історія війн з готами» є свідчення про суспільний устрій слов’ян; 2) «Стратегікон» 6-7 ст – візантійський військовий документ. Описує військове мистецтво слов’ян; 3) Костянтин Багрянородний «Про управління імперією». Західноєвроп джерела: 1) Бруно (німецький мандрівник) – у 1008 році відвідав Київ; 2) Адам Бременський – 11ст, хроніст «Діяння гамбурзьких єпископів». Арабські джерела: Аль Масуді- 9-11 ст, опис слов’ян, побут, військова майстерність.

Давньогрецький історик, названий Цицероном «батьком історії» ( цей титул тепер неодмінно додається до імені великого грека), один із перших відомих географів і вчених-мандрівників. Він створив перший загальний опис тогочасного світу. Автор «Історії» в дев’яти книгах, присвячених викладу греко-перських воєн, історії держави Ахеменідів, Єгипту та інших держав, містить перший систематичний опис життя і побуту скіфів.

Скіфію – „країну на північному узбережжі Чорного моря і прилеглих до нього землях” – найдетальнішим чином описав давньогрецький учений і мандрівник Геродот у IV книзі своєї "Історії", відомої як "Скіфський логос". Тому він по праву може вважатися "батьком української історії". Учений грек, який побував у Північному Причорномор’ї, визначив протяжність узбережжя всього Чорного моря, розповів про річки, що в нього впадають, поміряв відстані між окремими населеними пунктами. У ХХ ст. вийшов перший переклад українською мовою IV книжки "Геродот із Галікарнасу. Скіфія. Найдавніший опис України з V століття перед Христом" (1937), а згодом побачили світ перекладені “Історії в дев‘яти книгах” (1996). В 4-й книзі твору подано систематичний опис життя і побуту скіфів, а також кіммерійців, таврів та інших племен, що заселяли південно-українські степи.