- •Розв. Іст. Світогляду у період Ст. Греції
- •Іст. Праці ст. Римлян
- •Провіденціалізм і есхатологія
- •Антропологізація іст. Думки у добу Гуманізму
- •Іст. Погляди мислителів-просвітників
- •Станов. Принц. Історизму в період Романтизму
- •Позитивістські погляди на історію
- •Матеріал. Розум. Іст. Іст. Пог. К.Маркса і ф. Енгельса
- •Теорія цивілізації а.Тойнбі
- •Іст. Погляди о.Шпенглера
- •Пробл. Світ. Історії у світлі екзистенціалізму
- •Теорія «осьового часу» к.Ясперса
- •«Нова іст. Наука» у іі пол. Хх ст.
- •Неопозитивістська течія. Погляди к. Поппера
- •Теорія стадій економ. Росту та індустр. Сусп. (у.Ростоу, р.Арон)
- •Теорія «зіткнення цивілізацій» с.Хантінгтона
- •Розв. Сусп. За вченням ф.Фукуями
- •Тенденції розв. Іст. Науки на поч. Ххі ст.
- •Наук. Школи в рос. Історіогр.
- •Розв. Білорус. Історіог
- •Наук. Школи в болгарс історіог.
- •Наук. Школи в польс історіогр.
- •Наук. Школи в чеській історіогр.
- •Предмет історіог. Укр..
- •Місце «Історії Русів» в розв. Укр. Історіогр.
- •Знач. Іст. Праць д.Бантиша-Кам. Та м.Маркевича
- •Наук. Спадщина м.Максимовича
- •Укр. Пробл. В пр. М.Костомарова
- •Вплив творчості т.Г.Шевченка на
- •Внесок о.Лазаревського
- •Особл. Іст. Думки у зх. Рег. Укр. (кін. Хvііі – і пол. Хіх ст.)
- •Історичні погляди м.Драгоманова
- •Наук. Доробок в.Антоновича
- •Концепт засади праці м.Грушевського «Історія України - Русі»
- •Діялн. Наук. Школи м.Грушевського в рад. Укр.
- •Наук. Спадщ. Д.Багалія та д.Яворницького
- •Радянізація укр. Іст. Науки в 20-30 рр. Хх ст.
- •М.Яворський
- •Мет. Використ. Матер. З історіог. В шк.. Курсі іст.
- •Історіограф. Новації у наук. Доробку м.Слабченка
- •Знач. Поглядів в.Липинського
- •Внесок н.Полонської-Василенко
- •Роль та місце о.Оглобліна
- •Наук. Дослід. Д.Дорошенка
- •Заснув. Та діяльн. Істор. Наук. Тов.. За межами України
- •Становище укр.. Рад. Науки в 40-60 рр. Хх ст.
- •Пробл. Досл. Укр.. Рад. Іст. Науки в 70-90 рр. Хх ст.
- •Відрод. Нац.. Історіог. В незал Укр.
- •Предм та завд курсу «Джерелозн іст Укр».
- •Заг характер непис дж з іст Укр
- •Найдавн іноз дж з іст Укр.
- •Докумен дж з іст к. Русі.
- •«Повість минулих літ»
- •Київський літопис хіі ст.,
- •Галицько-Волинський літопис хііі ст.
- •Литовські статути 1529, 1566, 1588 рр.
- •Актові дж з іст Визвольної війни 1648-1657 рр.
- •Конституція п.Орлика
- •Архів Коша Запорізької Січі
- •«Кройніка Феодосія Софоновича»
- •Літопис Самовидця
- •Літопис г.Граб'янки
- •Літопис с.Величка
- •Заг хар статист дж з іст Укр.
- •Періодика
- •Мемуарна література хх ст.
- •Законодавчі акти цр
- •Законод акти п.Скоропадського
- •Найв. Законод дж доби Директорії
- •Документ дж рад періоду
- •Законод акти нез Укр
Позитивістські погляди на історію
Ідеї позитивізму позначились практично на всіх соціальних науках, зокрема й на історії. В європейській історіографії позитивізм став своєрідним продовженням просвітницького раціоналізму. Особливо це проявилося у творчості такого відомого філософа ХІХ ст. як Клод Анрі де Сен-Сімон (1760 – 1825 рр.). Сен-Сімон вперше в суспільній філософії визначив головним рушієм історії і змін соціальних систем суперечності між старими формами життя і новими, які тільки зароджуються в розумовій діяльності людини. Філософ доводив, що кожна нова система суспільства є прогресивною відносно попередньої. Її розвиток триває до тих пір, поки вона не розкриє увесь свій потенціал і не вступить у т.з. «критичну стадію», під час якої відбувається зародження і формування основ нового, більш досконалішого суспільного устрою.
Головні думки Сен-Сімона щодо суспільства як соціальної системи суттєво розвинув його учень і особистий секретар Огюст Конт(1798 – 1857 рр.) Насамперед, Конт обґрунтував нову класифікацію наук, у залежності від складності предмету дослідження. Оскільки найскладнішим об’єктом дослідження, на думку Конта, є суспільство, то ієрархію наук має завершувати «соціальна фізика», яку дещо пізніше автор назвав «соціологією». Зміст «соціальної фізики» Конт виклав у 6-томному «Курсі позитивної філософії», «Позитивістському катехизисі», «Заповіті Огюста Конта» та багатьох інших творах. Головним законом історії, за Контом, є три щаблі (стадії) розвитку людської здатності мислити. Головною рушійною силою історії виступають ідеї. Соціальний організм, доводив мислитель, являє собою сукупність поглядів, думок, ідей, які зазнають постійних змін, зумовлюючи зміни інших компонентів суспільства (господарства, відносин власності, політики тощо).
Позитивізм в історичній науці позначився посиленням уваги науковців до «техніки» історичного дослідження, способів роботи з історичними джерелами і підготовки історичних праць. Склався відповідний перелік вимог до історика. Історик-позитивіст повинен бути сухим інформатором без власних емоційно-забарвлених міркувань.
Позитивістський підхід у французькій історіографії набув значного розвитку у творчості історика Іполіта Тена (1828 – 1893 рр.). Теорію раси, середовища і моменту Тен системно викладає в науковій праці «Історія англійської літератури».Спираючись на багатий матеріал англійської літератури, Тен виявляв головні рушії цивілізації (расу, середовище і момент) і спробував показати внутрішній механізм, за допомогою якого варвар англо-сакс перетворився в англійця.
Протягом другої половини ХІХ ст. в Англії утверджується погляд на історію як на повноцінну науку. Чимало зусиль для цього доклав Генрі Томас Бокль(1821 – 1862 рр.). Суспільство, за Боклем, розвивається під впливом двох груп закономірностей. Природні географічно-кліматичні закономірності визначали матеріальні умови існування людських спільнот, а розумово-психічні закономірності впливають на здатність людей протистояти жорсткій обумовленості людського буття природним середовищем.
Окреме місце в англійській позитивістській історіографії займає Джон Аткінсон Гобсон (1858 – 1940 рр.).
Таким чином, позитивізм значно активізував наукові дослідження в європейській історіографії. Позитивізм остаточно поставив історію на науковий ґрунт. Всі напрями історіографічних досліджень, які зазнали впливу позитивізму, значно поповнили знання про минуле Європи і світу.
