3. Концепція природного рівня безробіття Фрідмена. Закон Оукена.

Безробіття –такий стан на ринку, коли пропозиція праці перевищує попит на неї. Безробіття має різноманітні види та форми. Одної з цих форм є природне безробіття. Більшість зарубіжних і вітчизняних авторів відносять до природного безробіття структурне та фрикційне. М. Фрідмен під природнім безробіттям розуміє такий рівень безробіття за якого ринок праці «розчищається», а реальний рівень ЗП сприяє рівновазі на всіх ринках.

Природний рівень безробіття визначають 2 групи факторів: 1) частота безробіття(визначається мінливістю попиту на трудові послуги, спричинене мінливістю сукупного попиту та інтенсивністю, з якою ринок праці задовольняє підприємницький сектор новими працівниками);2) тривалість безробіття(визначається демографічним складом робочої сили; здатністю та бажанням безробітних постійно шукати кращу роботу; організацією ринку (праці). Визначити природний рівень безробіття досить складно.

Фактичне безробіття зазвичай перевищує рівень природного(природне + циклічне). Це приносить сус-ву значні втрати. Математичний зв'язок між втратами ВВП та перевищенням фактичного рівня безробіття його природного рівня обґрунтував Артур Оукен. Він розрахував, що для США кожний процент перевищення фактичного рівня безробіття над природним зменшує обсяг ВВП порівняно з потенційним його рівнем на 2.5 %. Закон Оукена можна зобразити за допомогою формули:

- коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття; U^ - фактичний рівень безробіття; U^* природний рівень безробіття; Y* потенційний обсяг нац вир-ва в умовах повної зайнятості; Y фактичний обсяг національного вир-ва; U^-U^* рівень циклічного безробіття; Y*-Y кон’юнктурний розрив між потенційним і фактичним обсягами національного безробіття.

Билет2

4. Модель кругообороту ресурсів, благ, доходів в закритій приватній економіці.

Без втручання держави. Умови:

1)В моделі 2 суб’єкти: домогосподарства і підприємці;2) економіка є замкнутою системою, все що виробляється споживається;3) відсутність державного втручання в економіку;4) немає зв’язку із зовнішнім світом;

5) доходи під-в це витрати домогосподарств, витрати домогосподарств це доходи підприємств; 6) сума доходів 2-х секторів = сумі витрат

Saver фінансова сис-ма позичальник

В цій моделі з’являються потоки, які можуть порушувати рівновагу кругообороту: це вилучення з потоку та ін’єкція(інвестиції).

S I – не рівноважна сис-ма. Мовою рівноваги є S=I.

З державою. Умови:

1) наявність 3-х макроекономічних суб’єктів; 2) ; 3) G –державні витрати(формуються державою на ринку економічних благ); 4) держава позичає гроші на фінансовому ринку.

Вилучення: S+Tr Ін’єкція: I+G Умова рівноваги: S+Tr= I+G

5. Заощадження і інвестиції, класична та кейнсіанська теорія взаємодії. Класичний підхід

1) крива S описує функцію заощадження S=S(r) висхідна;крива I –спадна I=I(r); 2) т. N –т. рівноваги заощаджень та інвестицій при r=r0; 3) при підвищенні r=r1, S1>I1 стимулювання заощаджень 4) при зменшенні r=r2, то I2>S2 стимулювання інвестицій.

Кейнсіанський підхід

Заперечують автоматичне регування ставки (r) вважаючи її не гнучкою. Заощадження функція від доходу S=S( ), інвестиції функція від ставки I=I(r);

Чинники: - ціни протягом інвестиц проекту; - можливість здійснення інновацій; - зростання економічно активного населення.

Використовується 2 методи: 1) витрати – обсяги виробництва;2) вилучення – ін’єкції

1) витрати – обсяги виробництва

Випадок рівноваги економіки: C+I=Y; можливі не рівноважні стани: C+I<Y - прецесійний розрив, C+I>Y - інфляційний розрив.

т. N (C+I=Y) макроекономічна рівновага; перевищення планованих витрат над обсягом вир-ва провокує підвищення цін, отже І частка інфляційного розриву; вище т. N Y>C+I обсяг вир-ва перевищує сукупні витрати не весь вироблений продукт буде спожитий, провокує зниження виробництва.

2) вилучення – ін’єкції

т. N – т. економічної рівноваги; нижче т. N S<I0, означає заощадження направлені не в банківську сис-му, а у вир-во як інвестиції, що буде збільшувати обсяг виробництва; вище т. N S>I0, вир-во буде зменшуватись.