57.Ринок робочої сили: зміст, суб’єкти, структура та принципи функціонування.

Плани підприємців стосовно купівлі та плани най­маних працівників щодо продажу трудових послуг зіставляються саме на ринку праці. І міра відповідності чи невідповідності цих планів визначає рівень зайня­тості та безробіття в економіці.

Ринок праці — це система соціально-економічних відносин між роботодавцями та найманими праців­никами з приводу купівлі-продажу трудових послуг за цінами, що складаються під впливом співвідно­шення попиту і пропозиції.

Отже, об'єктом купівлі-продажу на ринку праці є трудові послуги.

Суб'єктами на цьому ринку є:

продавці, тобто ті, хто шукає роботу за наймом, та ті, хто уже надає трудові послуги;

покупці, тобто ті, хто пропонує робочі місця най­маним працівникам (роботодавці).

Мотиви поведінки обох суб'єктів ринку праці (най­маних працівників і роботодавців) зумовлені одним параметром — ставкою заробітної плати.

Через ринок праці певна частина населення залу­чається до процесу суспільної праці. Залучених до процесу виробництва людей називають зайнятим на­селенням. Все населення розділяють на дві групи: інституціональне та неінституціональне.

До інституціонального населення належать ті особи, які ще не досягли працездатного віку, та ті, які уже вибули зі складу робочої сили у зв'язку з вихо­дом на пенсію, знаходженням у тривалій ізоляції чи іншими причинами.

Неінституціональне населення поділяють на еко­номічно активне та економічно неактивне.

До економічно неактивного населення належать особи, які не працюють і не шукають роботу за най­мом. Економічно активним населенням є зайняті наймані працівники та безробітні.

Отже, визначальним критерієм активності населен­ня, за концепцією МОП, є здатність саме до найма­ної праці та вільне волевиявлення активного пошу­ку роботи за наймом. Саме тому підприємці, люди вільних професій і т. ін. не належать до економічно активного населення, бо вони здатні до праці, але не до найманої, а до вільної Структура населення за класифікацією МОП пода­на на рис. 9.1

Частка економічно активного населення в за­гальній його чисельності визначає рівень економіч­ної активності:

Або

де R — рівень економічної активності; L — чисельність працюючих за наймом; F — чисельність безробітних;

F + L — чисельність економічно активного населен­ня (робочої сили);

Т — загальна чисельність населення;

Т_ін — чисельність інституціонального населення;

Тнеін — чисельність неінституціонального населення.

Чисельність зайнятих і безробітних утворює еконо­мічно активне населення або чисельність робо­чої сили.

Осіб, які не мають роботи за наймом, але активно її шукають і готові приступити до роботи в будь-який момент, називають безробітними. Осіб, що мають роботу зі стандартним навантаженням, а також осіб, зайнятих неповний робочий день, як і самозайнятих, відносять до категорії зайнятих. Осіб, що не мають роботи і не шукають її активно, вважають вибулими зі складу робочої сили. До них належать особи працездатного віку, здатні до праці, але такі, що не працюють з певних причин. Це пенсіонери, учні, студенти, домогосподарки, ті, хто втратив надію знайти роботу і припинив її пошук, особи, що перебувають у психіатричних лікарнях, тюрмах і т. ін. Зайнятість може бути пов­ною або неповною (випадковою, частковою, тимчасо­вою) та набувати форми самозайняпгості

Билет20