Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
all.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

43. Взаємодія виробничої функції та функції споживання. Кейнсіанський хрест.

ц е модель визначення доходів, яка виявляє механізм виникнення мультиплікативного ефекту збільшення сукупного доходу при зміні витрат Заплановані витрати (E) являють собою суму, яку домогосподарства, фірми і уряд планують заплатити за товари і послуги. Якщо ек-ка закрита, то заплановані витрати будуть сумою споживання, запланованих інвестицій та витрат держави. При цьому споживання є ф-цією від доходу кінцевого використання(У-Т). Рівень запланованих інвестицій фіксований і бюджетна політика (рівень держ. витрат і податків) залишається незмінною.

В цілому кейнсіанський хрест показує яним чином визначається доход при заданому рівні витрат.

Виробнича функція - функція, яка відображає зв'язок між ресурсами (факторами) виробництва та реальним продуктом, тобто сукупною пропозицією (Y=f(K,L,E)).

Споживання (С) – платоспроможний попит домогосподарств на товари повсякденного і довгострокового користування, послуги тощо.

Ф ункція споживання: С=С0 + MPC∙Yd, де С0 – автономне споживання (базове споживання, minimum). При низькому рівні доходу – споживання може перевищувати доход, а при високому – навпаки.

С=С0 + MPC∙Yd

N – фіксує розмір використованого доходу, за якого домогосподарства покривають свої витрати за рахунок свого доходу не позичаючи і не використовуючи свої попередні заощадження (точка нульових заощаджень). Праворуч – доход > споживання чисті додаткові заощадження, ліворуч – доход<споживання  боргова ситуація.

44. Фіскальна політика держави: зміст, суб’єкти, функції, методи.

Фіскальна політика — це урядовий вплив на еко­номіку через оподаткування, формування обсягу і структури державних витрат з метою забезпечен­ня належного рівня зайнятості, запобігання й об­меження інфляції та згубного впливу циклічних ко­ливань.

Вона є головною складовою фінансової політики та дуже важливою ланкою економічної політики. Термін "фіскальна" походить від латинського фізсиз, що в пере­кладі означає "державна казна".

Фіскальну політику ще називають бюджетно-по­датковою. Пояснюється така назва тим, що цей вид державного впливу на економіку здійснюється шляхом формування доходів держбюджету та понесення витрат у формі державних закупівель, видатків у формі трансфертних виплат та процентних ви­плат за борговими зобов'язаннями. Сказане потре­бує певного пояснення у зв'язку з тим, що у вітчизняній літературі терміни "витрати" і "видатки" або ототожню­ються, або розмежовуються, але для державного бю­джету використовують термін "видатки", а для приват­ного сектору — "витрати". І, зрештою, для мікроекономічного рівня використовують поняття "витрати", а для макрорівня — "видатки". Ми виходимо з того, що дійсно поняття "видатки" і "витрати" не тотожні. Поняття "витрати" ширше, воно включає і поняття "видатки", тобто видатки є формою витрат. Витрати передбачають еквівалентність через операції купівлі-продажу. Видатки здійснюються на безеквівалентній та безповоротній основі. Тому, здійснюючи купівлю товарів і послуг, держава несе витрати, а ви­плачуючи трансферти — здійснює видатки, які водно­час є і її витратами (але в особливий спосіб).

Таким чином використання терміну "видатки" для фіскальної політики може вважатись прийнятним з огляду на те, що значна частка витрат державного бюд­жету набуває форми трансфертів (власне видатків), хоча, приміром, придбання для органів державного управлін­ня будівель, меблів, комп'ютерів, канцтоварів, оплата по­слуг зв'язку, охорони, освітлення, опалення тощо, — це витрати, а не видатки. Отже, податки, державні закупівлі та трансферти є головними засобами впливу (інструментами) фіскальної політики.

Залежно від економічної кон'юнктури фіскальна політика як складова стабілізаційної політики спря­мовується на стимулювання сукупного попиту шляхом збільшення державних витрат на закупівлю товарів та послуг (G) і/або зменшення податків (T) в період кризи або обмежує сукупний попит шляхом зменшення державних витрат та/або збільшення по­датків в умовах піднесення та зростання.

Види фіскальної політики

Залежно від фази ділового циклу, фіскальна політи­ка виявляється як стимулююча або обмежувальна.

Стимулюючу фіскальну політику називають фіскальною експансією. У короткостроковому пері­оді вона спрямовується на подолання кризи в економіці, а у довгостроковому політика послаблення податково­го тиску може спричинити розширення пропозиції фак­торів виробництва і зростання економічного потенціалу.

Обмежувальну (стримуючу) фіскальну політи­ку називають фіскальною рестрикцією. В коротко­строковому періоді заходи стримуючої фіскальної політики дають змогу уповільнити темпи інфляції (р) ціною зростання рівня безробіття (17) і скорочення обсягу виробництва. В довгостроковому періоді збільшення податкового тиску може викликати стійке скорочення сукупної пропозиції (АS) й активізацію елементів механізму стагфляції, особливо за умов про­порційного скорочення державних витрат за всіма стат­тями бюджету, що призводить до значного скорочення державних інвестицій в інфраструктуру ринку праці.

Залежно від того, як (через свідомі дії уряду чи автоматично) впливають бюджетно-податкові інструменти на стан макроекономіки, розрізняють ще дис­креційну та недискреційну (автоматичну) фіскаль­ну політику.

Недискреційна (автоматична) фіскальна полі­тика базується на дії вмонтованих стабілізаторів, які забезпечують природне пристосування економіки до фаз ділової кон'юнктури.

Автоматичні (вмонтовані) стабілізатори — це такі механізми в економіці, дія яких зменшує реакцію ВВП на зміни сукупного попиту.

а) автоматична зміна податкових надходжень при прогресивній системі оподаткування: система податків прогресивно залежить від осо­бистих доходів та доходів підприємств. Якщо обсяг виробництва зменшується, то автоматично зменшують­ся податкові ставки. Це приводить до того, що з мен­ших доходів домашні господарства і підприємницькийсектор сплачують менші податки. Таким чином, темпи падіння сукупного попиту (АD) нижчі за темпи падін­ня обсягу виробництва, що уповільнює його різке ско­рочення через скорочення сукупного попиту. У такому випадку випуск продукції зменшується не так відчутно;

у період буму і, відповідно, в період інфляції збільшення ставок оподаткування за умов прогресив­ної системи оподаткування через зростання доходів домашніх господарств і підприємницького сектору зменшує особисті доходи, стримує споживчі витрати, скорочує сукупний попит і уповільнює зростання цін та заробітної плати (вплив на доходи підприємницько­го сектору і, відповідно, на інвестиційний попит анало­гічний);

б) допомога па випадок безробіття, соціальна допомога та інші соціальні трансферти.

У разі надання допомоги на випадок безробіття кошти спрямовуються в економіку (в період кризи) або вилучаються з неї (в період буму) і, як результат, стабі­лізуються та згладжуються наслідки ділових циклів. Дія інших трансфертів аналогічна.

При недискреційній фіскальній політиці бюджет­ний дефіцит (або надлишок) утворюється в результаті дії автоматичних стабілізаторів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]