64. Іноземний капітал, як фактор економічного розвитку

Іноземний капітал потрібний як джерело доходів бюджету, джерело капіталу; як суб'єкт господарювання, що може передати управлінський досвід, технологію тощо. Але слід враховувати й умови господарювання. У перехідній економіці невизначеність різко підвищує потребу в класичному капіталістові, у якого акціонерний і оперативний контроль збігаються. Сутність внутрішніх проблем полягає в зніманні невизначеності і "перехідності" контролю над підприємствами. Інвестиції на рівні підприємств ідуть і в спільні підприємства, і в національні проекти, однак переважно туди, де є явний господар. Тому стрибок прямих інвестицій (за даних політичних і макроекономічних умов) можливий у міру наближення до стійкого контролю в післяприватизаційній економіці.

Інша справа портфельні інвестиції. На першому етапі вони переважно являють собою спекулятивний капітал, що сподівається взяти на свою користь різницю між початковою "ваучерною" ціною акції і прогнозованою ринковою. Інші інвестори приходять на наступному етапі - у міру завершення підготовки депозитаріїв, досягнення чіткості в угодах і загалом створення правового й інституційного середовища в корпоративній економіці.

Портфельні інвестиції необхідні скоріше центральному банку і міністерству фінансів, оскільки це далеко не виробничі інвестиції.

Іноземні вкладення в акції прискорюють нагромадження капіталу в новому фінансовому секторі з допомогою брокерів, фондів і банків. Це також нормальний процес в економіці, оскільки мати сучасну, складну, експортну економіку без відповідних внутрішніх кредитних установ, включаючи банки, інвестиційні компанії, страхові й пенсійні інституції, просто нереально. Ці вкладення стають частиною великої внутрішньої гри за контроль над приватизаційною власністю, після завершення якої можливе пожвавлення і реальне нагромадження.

І все ж проблема прямих іноземних інвестицій є головною, оскільки саме вони істотно впливають на трансформацію економіки країн, у яких відбувається перехід до ринкових відносин. Залучення іноземних інвестицій є реальним шляхом упровадження сучасної техніки, удосконалення методів управління.

Прямі іноземні інвестиції - одне з найяскравіших явищ світової економіки. В останні десять років спостерігалося їх безпрецедентне зростання (за винятком лише незначного спаду, викликаного економічними труднощами, що мали місце у світовій економіці на початку 90-х років). Багато фірм нині активніше розширюють свою діяльність за рубежем за рахунок прямих інвестицій, і фактично всі економіки на сучасному етапі конкурують за залучення капіталу транснаціональних компаній. У результаті глобальні фінансові потоки досягли надзвичайно високого рівня.Потреби в іноземних інвестиціях існують практично в кожній країні. Незважаючи на те, що зростає розуміння тієї ролі, яку відіграють прямі іноземні інвестиції в стимулюванні економічного розвитку, спостерігається значна диверсифікація в підходах різних країн до залучення прямих іноземних інвестицій, а також обґрунтований скептицизм щодо сфер їх використання, необхідності й універсальності вигод від них. Як відзначалося на Глобальному інвестиційному форумі, організованому ЮНКТАД, "існує стійка думка серед міністрів ряду країн, які розвиваються, про необхідність подальших досліджень і аналізу критичних питань, поставлених багатосторонньою системою інвестицій... і в багатьох виступах наголошувалося на складності проблем і зв'язку ефектів економічної політики лібералізації з обсягом, якістю і розподілом прямих іноземних інвестицій та їх впливом на розвиток".Прямі іноземні інвестиції можуть відіграти ключову роль у використанні переваг, пов'язаних з глобальною економічною інтеграцією. Інтеграція зі світовою економікою здійснюється не тільки через прямий експорт іноземних фірм, а й завдяки присутності іноземних транснаціональних корпорацій у секторах, що виробляють товари і надають послуги експортерам.Іноземні інвестори беруть активну участь у приватизації підприємств у Південній Америці й Азії, особливо через систему "будувати - управляти - передавати". Іноземні власники приватизованих підприємств сприяють поліпшенню якості продукції (послуг) цих підприємств, крім того, вони нерідко знижують їх ціну.

65.НАЦІОНАЛЬНИЙ РИНОК: ЗМІСТ, СУБ'ЄКТИ, ОБ'ЄКТИ, СТРУКТУРА

Ринок формується у ході становлення товарного ви­робництва і є його неодмінним та найважливішим еле­ментом. Отже, причини існування ринку криються у причинах товарного виробництва. Ринок, насамперед, виступає як обмін товарів, ор­ганізований за законами руху товарно-грошових відно­син і водночас як важливий елемент господарського ме­ханізму. Національний ринок – це сукупність соціально-еко­номічних відносин, що виникають у сфері обміну внаслідок купівлі-продажу товарів, капіталу, послуг, ро­бочої сили. Функції ринку: 1. Ринок є важливою формою суспільного відтворен­ня, що забезпечує його безпосередність і опосередковує зв'язок між виробництвом та споживанням. Цю функцію ринку розкриває формула економічних відносин за умов товарного виробництва “виробництво – обмін – роз­поділ – споживання”. 2. Ринкові відносини пов'язують економічну систему суспільства в єдине ціле. 3. За допомогою ринку здійснюється контроль спожи­вачів за виробництвом. Саме акт реалізації товарів означає, що вироблено не тільки споживчу вартість, а й що зроб­лені затрати праці визнані суспільством. 4. Ринок справляє стимулюючий вплив на економіку, оскільки спонукає виробників до прискорення науково-технічного прогресу та економії Часу. 5. Ринок виконує регулюючий вплив на економіку, оскільки сигналізує про порушення необхідних про­порцій між обсягом суспільних потреб у певних товарах та обсягом їхнього виробництва, а отже, про необхідність перерозподілу ресурсів і праці між галузями та видами виробництва. Таким чином, економічна роль ринку полягає не ли­ше у забезпеченні грошового та товарного обігів, а й у забезпеченні життєдіяльності сучасної економічної сис­теми. Ринок є важливим елементом організації госпо­дарського механізму, забезпечує практичну перевірку економічних рішень держави, дає оцінку результатів гос­подарювання. Сучасний національний ринок характеризується складною структурою. Елементами сучасного національ­ного ринку є такі ринки: предметів споживання; засобів виробництва; платних послуг; робочої сили; капіталів; валюти, грошей, цінних паперів; науково-технічних роз­робок та інформації; нерухомості. Деякі з названих основних структурних елементів ринку можуть бути об'єднанні у більші підсистеми, на­приклад, ринки предметів споживання та послуг форму­ють споживчий ринок. Останній разом з ринками засобів виробництва, а також науково-технічних розробок та інформації утворюють товарний ринок. Фінансовий ри­нок складається з ринку капіталів, цінних паперів, гро­шей, валюти, кредитів. Національний ринок можна визначити як сукупність окремих сегментних ринків у їхній взаємодії та залеж­ності. Суб'єктами національного ринку виступають усі макроекономічні суб'єкти: держава, підприємства, домашні господарства, закордон.