68. Методологія макроекономічних досліджень

Для того щоб виявити суть макроекономічних процесів і явищ та ефективно управляти економікою в умовах ринку існує набір методів і інструментів, за допомогою яких здійснюються макроекономічні дослідження. При дослідженні макроекономіки використовуються такі діалектико-матеріалістичної методи, як: абстракція; аналіз; синтез; індукція; дедукція та ін. До дійових методів макроекономічного дослідження належить економіко-математичне моделювання. В загальному вигляді макроекономічні моделі – це математичні рівняння, в яких виражені (змодельовані) реальні економічні процеси в абстрактному вигляді. При створенні моделі важливо знайти функцію, яка б пов'язувала ендогенні та екзогенні параметри макромоделі. Ендогенні параметри – це величини, що визначаються в результаті розв'язання моделі (наприклад, рівень зайнятості, інфляції, величина національного доходу, ставка процента та ін.). Екзогенні параметри – величини, що знаходяться поза макромоделлю (питання техніки і технологій економічної ефективності, виробництва, поведінки споживача та ін.). Функціональні зв'язки між ендогенними параметрами мають таку кваліфікацію: Технічні функції характеризують технічну залежність, наприклад виробнича функція: Дефінційні функції виражають залежності, які випливають з означення економічних явищ. Наприклад, сукупний попит на ринку благ V складається із споживчого попиту домашніх господарств С, інвестиційного попиту підприємницького сектора I, витрат держави G та закордону NE. V=C+I+G+NE. Макроекономічні моделі поділяють на динамічні та статичні. Статичні моделі фіксують економічний процес на початку та в кінці певного періоду і не зображують перехід від одного стану до іншого.

Динамічні моделі зображають економічні процеси з урахуванням фактора часу.

69.Сукупна пропозиція (as) в короткостроковому та довгостроковому періоді, порівняльний аналіз.

Сукупна пропозиція — це шкала, графічно представлена у вигляді кривої, що показує рівень реального національного продукту, який буде вироблено за кожного можливого рівня цін (інші обставини залишаються без змін). Національна економіка може відреагувати на зміни в сукупному попиті як збільшенням обсягу реального продукту, так і зміною рівня цін. Характер зв'язку між рівнем цін та обсягом реального національного продукту залежить від тривалості періоду, впродовж якого взаємодіють сукупні попит і пропозиція.

Нині більшість економістів вважає, що форма кривої залежить від того, який проміжок часу аналізується - короткостроковий чи довгостроковий. Згідно з цим поглядом, у короткостроковому періоді взаємодія між сукупним попитом і сукупною пропозицією визначає обсяг національного продукту, рівень зайнятості, ступінь завантаження виробничих потужностей, а також індукує інфляційні імпульси. У короткостроковому періоді крива АS має висхідну траєкторію.

У довгостроковому періоді обсяг виробництва товарів і послуг у національній економіці залежить від обсягу капіталу і кількості праці та від наявної виробничої функції. Інакше кажучи, в довгостроковому періоді величина економічних ресурсів у національній економіці, а також рівень технології визначатимуть обсяг національного продукту, і цей обсяг не залежатиме від рівня цін. Тому крива сукупної пропозиції в довгостроковому періоді є вертикальною . Відмінність між сукупною пропозицією у короткостроковому та довгостроковому періодах дуже суттєва для сучасного макроекономічного аналізу.

Національна економіка, що вийшла за межі природного обсягу виробництва називають перегрітою економікою.

Крива довгострокової сукупної пропозиції показує обсяг виробництва, який називають природним рівнем виробництва. Цей рівень виробництва досягається за повної зайнятості. Тому всі чинники, які змінюють природний рівень виробництва, переміщуватимуть криву довгострокової сукупної пропозиції вправо або вліво. Ці чинники можна поділити на дві групи. По-перше, економічні процеси або заходи економічної політики, які змінюють обсяг виробництва за тієї самої природної норми безробіття. По-друге, економічні процеси або заходи державної політики, що змінюють природну норму безробіття. Природна норма безробіття – рівень безробіття за повної зайнятості ( сума рівнів фрикційного та структурного безробіття).

Природний рівень виробництва в довгостроковому періоді залежить від кількості економічних ресурсів та ефективності їх застосування.

У другій половині XX ст. підвищення ефективності виробництва — зростання продуктивності праці, зниження енерго- і матеріаломісткості продукції — є основним чинником, що визначає збільшення природного обсягу виробництва, тобто сукупної пропозиції в довгостроковому періоді. Як уже зазначалось, крива короткострокової сукупної пропозиції є висхідною .

Інакше кажучи, витрати виробництва для конкретного обсягу продукції — це середні витрати на цей обсяг продукції. Економісти, які поділяють погляд про те, що в ринковій економіці ділові цикли є регулярними, а їхні фази послідовні, вважають, що крива короткострокової сукупної пропозиції має три відрізки, або ділянки: а) кейнсіанський; б) проміжний; в) класичний.

Кейнсіанський відрізок відбиває ситуацію, коли економіка перебуває у стані спаду і значна частка виробничих потужностей та робочої сили не використовується. На цьому відрізкові фактичний обсяг виробництва менший за природний.

Висхідний, або проміжний, відрізок кривої сукупної пропозиції характеризується тим, що розширення виробництва супроводжується зростанням рівня цін. Короткострокова крива АS стає дедалі крутішою, а це означає, що економіка перебуває на майже вертикальному, або класичному, відрізкові кривої АS.Аналіз форми кривої короткострокової сукупної пропозиції показує, що реальний обсяг національного продукту збільшується, коли економіка розвивається, проходячи спочатку кейнсіанський, а потім проміжний відрізки Кривої сукупної пропозиції.

Билет 24