61. Механізм та методи антициклічного регулювання

Антикризова пол-ка – це пол-ка, яка направлена на регулювання коливань ек-ії активності в сусп-ві в періоди передкризового стану і запобігання розвитку ек-их криз. Двома основними періодами, які повинні знаходитися під особливим контролем у цьому зв'язку є, періоди депресії ( обсягів нац. вир-ва, яке супроводжується високим рівнем безробіття і триває декілька років) і буму.

Хар-ні риси депресії: Скорочення вир-их інвестицій; Збільшення запасів; Скорочення попиту на робочу силу; Різке падіння норми чистого прибутку; Падіння обсягу продажу; Скорочення кількості нових заказів.

Хар-ні риси пожвавлення: Перехід до стійкого розширення вир-ва; Зростання попиту на робочу силу; Зростання ЗП і відповідно попиту на товари особистого споживання; Зростання попиту на сировину.

Хар-ні риси ек-го буму: Значний приріст вир-их інвестицій; Скорочення запасів; Різке зростання попиту на робочу силу; Значний приріст загального рівня цін.

Найважливіші заходи антикризової пол-ки.

В періоди депресії:

Грошово-кредитна пол-ка– зниження облікової ставки; купівля держ. цінних паперів на відкритому ринку; зниження норми обов'язкових банківських резервів.

Фіскальна пол-ка – додаткові витрати держ. бюджету; зменшення податкових ставок.

Пол-ка ЗП і тарифів - зростання ЗП.

Пол-ка держ.інвестицій – прискорення виконання інвестиційних програм.

В періоди бумів:

Грошово-кредитна пол-ка – збільшення облікової ставки; продаж держ. цінних паперів на відкритому ринку; підвищення норми обов'язкових банківських резервів.

Фіскальна пол-ка – скорочення витрат держ. бюджету; збільшення податкових ставок.

Пол-ка ЗП і тарифів - зменшення ЗП.

Пол-ка держ.інвестицій – скорочення держ. будівництва.

62.Предмет, об’єкт та суб’єкти макроекономіки.

Макр-ка як одна із складових частин ек. теорії є наукою про поведінку економіки як єдиного цілого. Вона вивчає причини циклічних коливань і взаємозв”язок динаміки обсягів вир-ва, рівня інфляції та безробіття. В основі мак-ки лежать мак-ні явища та процеси. А це означає, що:

• Мак-ні показники є результатом зведення показників екон. діяльності окремих домогосподарств та фірм.

• Мак-ні закономірності відображають тенденції масової поведінки на мікрорівні.

• При побудуві макроекон. моделей виходять із припущення про те, що домогосподарства та фірми приймають оптимальні мікроек. рішення.

• Макор. процеси є результатом взаємодії екон. агентів та екон. політики держави.

Екон. політика – це цілеспрямований вплив держави на вир-во, доходи, зайнятість, інфляцію та інші параметри за допомогою зміни пропозиції грошей, рівня податків та державних витрат.

Макр-ні фактори (такі, як рівень ринкової процентної ставки, інфляції, безробіття тощо) впливають на рішення домогосп-в про заощадження (S), I, споживчі втрати, що, в свою чергу, визначає величину і структуру AD. Тому мікро- і макроекон-ні процеси тісно взаємопов”язані.

На відміну від мікроекономіки, макроек. використовує в своєму аналізі агреговані величини: ВВП, середній рівень цін, ринкову процентну ставку, рівень інфляції, зайнятості, безробіття тощо. Основними макр-ми показниками є:

• Темп зростання реального ВВП

• Рівень інфляції

• Рівень безробіття

Об”єктом макр-ки є не просто національна економіка взагалі, а її відповідний тип, тобто історично визначена економічна система. Форма власності є головною ознакою, яка відрізняє одну систему від іншої.

• Ринкова економіка

• командно-адміністративна (або планова) економіка

• Змішана економіка

(якщо є час можно розписати трохи про кожну систему)

Макроекономіка розрізняє в економіці країни чотири агреговані суб'єкти: 1. Домашні господарства містять у собі всі приватні господарства, що задовольняють споживання, яке пов'язане з життям сімей (індивідів). Домашні господарства мають у своїй приватній власності чинники виробництва, продаж або оренда яких приносить прибуток. Доход домашніх господарств направляється на витрати, що пов'язані з поточним споживанням, і на заощадження. 2. Підприємства – усі фірми країни, що виробляють і реалізують товари і послуги з метою одержання прибутку. Підприємства закуповують чинники виробництва, продають товари і послуги, інвестують виробництво. 3. Держава – усі державні організації і заклади, що виробляють суспільні блага (державна охорона здоров'я, охорона навколишнього середовища, оборона, охорона суспільного порядку, будівництво доріг тощо). Держава купує для виробництва суспільних благ товари і послуги, вироблені підприємствами. Виробництво суспільних благ покривається податками, стягнутими з домашніх господарств і підприємств. Однією з важливих функцій держави є функція пропозиції грошей (емісія), необхідних для домашніх господарств, підприємств і самої держави. 4. Сектор закордон – усі іноземні господарські суб'єкти і державні інститути. Взаємодіє з господарськими суб'єктами даної країни через обмін товарами, послугами, національними валютами і т.п.