Тема 13. Застосування правових норм Тезисний конспект лекцій

Застосування юридичних норм – це здійснення компетентними органами державними органами або громадськими об”єднання організаційно-правова діяльність, яка полягає у встановленні формально-обов”язкових правил поведінки індивідуального характеру з метою забезпечення необхідних умов для належної реалізації юридичних норм.

Основні риси застосування юридичних норм:

1. Воно, в передбачених законодавством випадках, є передумовою реалізації правових норм, внаслідок чого являє собою організаційну діяльність;

2. Це діяльність тільки компетентних державних і уповноважених на це громадських об”єднань, оскільки мусить мати державно-владний характер.

3. Це діяльність по вирішенню юридичних справ шляхом винесення (на основі норм права і у відповідності з конкретними життєвими ситуаціями, стосовно персонально визначених суб”єктів) індивідуальних державно-владних велінь (приписів).

4. Правозастосування є юридично значущою для суб”єктів реалізації права діяльністю: внаслідок неї у суб”єктів змінюються, підтверджуються або припиняються права і обов”язки.

5. Воно здійснюється на основі принципів і вимог (зокрема, законності доцільності та об”єктивності), які забезпечують його правомірність, справедливість, ефективність.

6. Воно являє собою своєрідний процес (процедуру) який формально (юридично) визначений.

7. Результати правозастосування – акти застосування права – фіксуються у встановленій законодавством формі.

Акт застосування юридичних норм – це спосіб закріплення і зовнішнього виразу державно-владних правил поведінки (велінь) індивідуального характеру, які підтверджують, встановлюють, змінюють або припиняють юридичні права і обов”язки персоніфікованих суб”єктів у конкретній життєвій ситуації.

Ознаки (юридичні властивості) актів застосування юридичних норм:

- державно-владний характер: акти застосування є формально-обов”язковими для персонально визначених суб”єктів;

- закріплення правил поведінки (велінь) індивідуального характеру, які звернені до персонально визначених суб”єктів, розраховані не регулювання конкретного випадку (відношення) і юридична сила, яких вичерпується одноразовим застосуванням;

- тільки пряма дія в часі;

- письмова або усна або конклюдентна (тобто у вигляді фізичних дій) форма зовнішнього виразу.

Види актів застосування юридичних норм.

1. За суб”єктами прийняття:

акти застосування органів державної влади, управління, суду, контрольно-наглядових органів, громадських організацій;

2. По галузі права, норми яких застосовуються:

цивільно-правові, кримінально-правові акти застосування тощо.

3. За юридичною формою акта.

постанови, укази, розпорядження, рішення, накази, ухвали, протести, подання, заключення тощо.

4. В залежності від функцій у правовому регулюванні:

• регулятивні;

• охоронні

5. За характером індивідуальних велінь (приписів):

• уповноважуючі;

• зобов”язуючі;

• забороняючі.

6. За юридичними наслідками:

• правоконстатуючі (правостверджуючі);

• правовстановлюючі;

• правоприпиняючі.

7. За формою зовнішнього виразу:

• письмові;

• усні;

• конклюдентні.

3. Загальні вимоги правильного застосування юридичних норм:

Законність – прийняття правозастосувальних рішень тільки:

а) в межах компетенції, повноважень, закріплених в законі;

б) з підстав, передбачених у гіпотезі норми, що застосовується;

в) за процедурою, встановленою законом;

г) у точній відповідності із змістом закону;

д) у формі, передбаченій законом.

Обґрунтованість – прийняття правозастосувального рішення на основі таких знань про юридично значущі факти, передбачені гіпотезою застосовуваної норми, які (знання) є об”єктивно істинними, правильними, вірогідними.

Доцільність – якщо застосовувана норма дає можливість обрати, в межах, один з декількох варіантів поведінки, то у правозастосувальному рішенні має бути закріплений саме такий, який дозволяє найкращим, найефективнішим, оптимальним способом досягти мети закону.

Основні стадії застосування юридичних норм:

- встановлення і правова кваліфікація фактичних обставин юридичної справи; вибір юридичної норми, яку належить застосувати до них;

- перевірка справжності і правильності тексту, визначення меж дії та юридичної сили правової норми;

- тлумачення (з”ясування змісту) юридичної норми;

- прийняття рішення по справі та його оформлення в акті застосування права.

5. Застосування права по аналогії в разі прогалин у законодавстві.

Прогалина в праві – це відсутність нормативно-правової регламентації певної групи суспільних відносин, які знаходяться в сфері правового регулювання, окреслюваній основними принципами права.

Аналогія закону – це вирішення юридичної справи (при наявності прогалин в праві) на основі норми права, яка регулює найбільш подібні суспільні відносини.

Аналогія права – це вирішення юридичної справи (при наявності прогалин і праві і відсутності “аналогічної” правової норми) на основі принципів відповідної галузі права або права в цілому.