- •О.В. Передрієнко, г.М. Санагурська Теорія держави і права Навчальний посібник
- •Передмова
- •Програма курсу вступ предмет, метод і функції теорії держави і права
- •Тема 1. Поняття, сутність і походження держави
- •Тема 6. Основні концепції держави
- •Тема 11. Законність і правопорядок.
- •Тема 7. Поняття, сутність і походження права
- •Тема 8. Правоутворення і правотворчість. Форми права
- •Тема 9. Система права і система законодавства.
- •Тема 10. Правові (юридичні) норми.
- •Тема 12. Правомірна поведінка. Реалізація права.
- •Тема 13. Застосування правових норм.
- •Тема 14. Тлумачення правових норм.
- •Тема 15. Правові відносини.
- •Тема 16. Юридична відповідальність за правопорушення.
- •Тема 17. Правове регулювання суспільних відносин.
- •Шкала оцінювання: національна та естs
- •Модуль 1 Змістовний модуль 1
- •Тема 1. Поняття, сутність і походження держави
- •Тезисний конспект лекцій
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Тема 2. Сучасні держави соціально-демократичної орієнтації Тезисний конспект лекцій
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Тема 3. Форми держави Тезисний конспект лекцій
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Змістовний модуль 2
- •Тема 4. Механізм і апарат держави Тезисний конспект лекцій
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Тема 5. Держава у політичній системі суспільства Тезисний конспект лекцій
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Тема 6. Основні сучасні концепції держави Тезисний конспект лекцій
- •1. Соціальні-змістовні.
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Змістовний модуль 3
- •Тема 7. Поняття, сутність і походження права Тезисний конспект лекцій
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Тема 8. Правоутворення і правотворчість. Форми права Тезисний конспект лекцій
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Змістовний модуль 4
- •Тема 9. Система права і система законодавства Тезисний конспект лекцій
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Тема 10. Правові (юридичні) норми Тезисний конспект лекцій
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Тема 11. Законність і правопорядок Тезисний конспект лекцій
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Тема 12. Правомірна поведінка. Реалізація права Тезисний конспект лекцій
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Тема 13. Застосування правових норм Тезисний конспект лекцій
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Тема 14. Тлумачення правових норм Тезисний конспект лекцій
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Змістовний модуль 5
- •Тема 15. Правові відносини Тезисний конспект лекцій
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Тема 16. Юридична відповідальність за правопорушення Тезисний конспект лекцій
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Тема 17. Правове регулювання суспільних відносин Тезисний конспект лекцій
- •План семінарського заняття
- •Тестові завдання
- •Завдання та рекомендації для виконання самостійної роботи
- •Тема 1. Поняття, сутність і походження держави
- •Тема 2. Сучасні держави соціально-демократичної орієнтації
- •Тема 3. Форми держави
- •Тема 4. Механізм і апарат держави
- •Тема 5. Держава у політичній системі суспільства
- •Тема 6. Основні сучасні концепції держави
- •Тема 7. Поняття, сутність і походження права
- •Тема 8. Правоутворення і правотворчість. Форми права.
- •Приблизний перелік питань для підготовки до іспиту
- •Література
Тема 3. Форми держави Тезисний конспект лекцій
Історія визначення форми держави сягає ще до періоду давніх часів. У Стародавній Греції і Стародавньому Римі філософи і юристи дали визначення і класифікували за видами форми держави. Наприклад, давньогрецький філософ Платон (427-347 р. до н.е.) визначав форму держави як правління кращих і виділяв ідеальну форму правління – аристократичну (правління одного чи декількох розумних та кращих правителів) та протиставляв їй чотири інших форми, а саме тімократію (замість розумного правителя чи правителів у державі панує лютий дух), олігархію (при владі перебувають лише багаті), демократію (правління, в якому здійснюються рівні й нерівні і де панує свобода) і тиранію (панує тиран як представник народу та існують беззаконня, свавілля, насилля).
Давньогрецький філософ Арістотель (384-322 р. до н.е.) форму держави визначав залежно від кількості владноможних суб”єктів (один, небагато, більшість). Він розрізняв правильні і неправильні форми держави. У правильних формах правитель має на увазі загальну користь, а в неправильних – тільки своє власне благо. До правильних форм держави Арістотель відносить монархію, аристократію і політію, до неправильних – тиранію, олігархію і демократію.
Розвиток поглядів на форму держави у нові часи пов”язаний з думками таких італійських, французьких і німецьких учених як Н.Макіавеллі, Ш.-Л. Монтеск”є, Ж.-Ж. Руссо, І. Кант, Г.Гегель.
Наприклад, І.Кант у поглядах на форми держави розрізняв форму правління (автократію, абсолютизм і демократію) і форму державного режиму (республіканську і деспотичну).
У сучасний період форма держави – це порядок організації і функціонування державної влади відносно форми правління, форми територіального устрою та форми державно-правового режиму.
Елементами форми держави є: державне правління; державний устрій; державний режим.
Форма правління – організація верховної державної влади, яка передбачає порядок її утворення і діяльності, компетенцію і взаємозв”язок її органів, а також взаємовідносини з населенням країни.
Форма державного правління має такі ознаки:
характеризує порядок формування, структуру та терміни повноважень вищих органів державної влади;
визначає зміст принципу розподілу влади між вищими органами держави;
характеризує компетенцію вищих державних органів у процесі здійснення ними владних повноважень та їх взаємодію між собою, з іншими центральним і місцевими органами влади, органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими організаціями, населенням;
Види форм правління:
Монархія – форма правління, за якої верховна влада в державі повністю або частково здійснюється однією особою, що належить до правлячої царської династії (фараон, король, шах, цар, імператор і т.ін.). Абсолютна – вся державна влада в руках монарха за повної відсутності будь-яких представницьких установ.
Монархія (з грець. monarhia - єдиновладдя) - форма правління, при якій верховна державна влада здійснюється одноособово і переходить, як правило, за спадковістю. Монархічна форма правління характерна сьогодні для п'ятдесяти держав, з яких дванадцять - європейські. Сучасні форми монархії розрізняються за такою різновидністю, а саме: абсолютна монархія (Саудівська Аравія, Оман, Катар), конституційна парламентська (Великобританія, Іспанія, Норвегія, Японія тощо) і дуалістична (Йорданія, Кувейт, Марокко, Бахрейн).
При абсолютній монархії в руках монарха зосереджується вся повнота державної влади. Монарх сам видає закони, керує внутрішньою і зовнішньою політикою держави, призначає і усуває уряд, керує вищим судом.
Конституційна парламентська монархія характеризується такими особливостями:
влада монарха обмежується конституцією, що затверджується парламентом. Монарх не має права змінювати конституцію, а його влада символічна, наприклад, у Великобританії закони, прийняті парламентом, і рішення кабінету міністрів повинні мати королівський підпис, але при цьому самі монархи не користувалися правом вето з 1710 року і не збираються використовувати його в майбутньому;
уряд формується парламентом з представників певних партій, що отримали більшість голосів на виборах в парламент;
лідер партії, що володіє найбільшим числом депутатських місць, стає на чолі уряду (прем'єр-міністр найбільш значна особа в політичному житті);
уряд відповідає перед парламентом а не перед монархом.
У чому зміст збереження інституту монархії в цих країнах? Це певний загальнонаціональний символ, в якому актуалізується історична пам'ять народу.
У дуалістичній монархії повноваження монарха обмежені в законодавчій сфері, але достатньо широкі у сфері виконавчої влади, парламент, навпаки, не має впливу ні на формування уряду, ні на його склад і діяльність. Цей тип монархії має тенденцію до переростання в конституційну монархію або в республіку.
Обмежена (конституційна) – різновид монархічної форми правління, за якої влада монарха обмежується компетенцією інших державних органів. Існують парламентарна і дуалістична.
Республіка (від лат. respublica - суспільна справа) - форма правління, при якій верховна державна влада здійснюється виборними органами, що обираються населенням на певний термін.
У сучасних державах переважають два основні різновиди республіканської форми правління:
парламентська (ФРН, Італія, Індія, Ізраїль);
президентська республіка (США, Аргентина, Мексика тощо). Кожна з них передбачає власну модель поділу влади.
Парламентська республіка. Ця форма правління мало чим відрізняється від парламентської монархії (деякі політологи наводять приклад Великобританії як класичного парламентського правління). За основу правління покладений принцип: слабкий президент - сильний парламент. Президент, як і монарх, є формальним главою держави, але його самостійна роль невелика. Фактично виконавча влада зосереджена в руках голови уряду. Суттєве місце у балансі гілок влади належить парламенту: він назначає і звільняє голову виконавчої влади, формує із свого складу уряд і може виказувати йому недовіру. В той же час президент може володіти правом розпуску нижньої палати парламенту, наприклад, у Німеччині, а у Великобританії цим правом володіє прем'єр-міністр.
Президентська республіка. Класичним прикладом даної форми правління є США. Ця форма правління будується за принципом: сильний президент - сильний парламент, що передбачає більш послідовний поділ повноважень законодавчої і виконавчої влади (в деяких країнах Латинської Америки, які намагались скопіювати американську модель, утвердилися суперпрезидентські республіки, тому що влада президента не врівноважується дійсно сильним парламентом). Президент одночасно є головою держави і головою виконавчої влади. Він обирається всенародним голосуванням і має фіксований термін повноважень. Президент призначає уряд і визначає його склад. Щодо вищого представницького органу (парламенту) президент має право накладати вето на його законодавчі акти. Право вето носить відносний характер: парламент повторно проголосує за відхилений закон, але щоби перебороти президентське вето, прибічники закону повинні зібрати дві третіх голосів. У надзвичайних випадках, наприклад, коли президент обвинувачується у злочинах і в порушенні конституції, парламент має право на імпічмент - право на порушення процесу дострокового звільнення глави держави від посади і притягнення його до судової відповідальності. Подібна модель поділу влади сприяє зміцненню їх взаємозалежності і взаємоконтролю.
У деяких країнах склалися форми правління, які важко поєднати з вищеназваними "чистими" формами. Їх називають змішаними. Ці моделі можуть бути найрізноманітнішими: одні з них тяжіють до парламентських форм правління, інші - до президентських.
Форма деравного устрою – національно-територіальні й адміністративно-територіальна організація державної влади, яка характеризує співвідношення частин держави та її органів між собою і з державою у цілому.
Форма державного устрою має такі ознаки:
визначає принципи розподілу території держави на складові частини;
характеризує управлінську діяльність держави та організацію населення на її території ;
дає можливість реалізації прав і законних інтересів національних меншин щодо самовизначення шляхом надання тій території, де вони проживають, певних пільг на самоврядування;
характеризує взаємодію між центральними, регіональними та місцевими органами влади;
Види форм територіального устрою:
Унітарна (проста) – єдина держава, частини якої немають ознаки державності.
Федерація – складна форма територіального устрою, якій притаманні як загальнофедеративні, так і властиві кожному суб”єктові федерації система законодавства, механізм держави, бюджет, громадянство, кордони.
Конфедерація – добровільне об”єднання самостійних держав для досягнення конкретної мети. У конфедерації немає єдиної (або подвійної) системи органів, законодавства, території, громадянства. Це нестійка форма об”єднання, яка з часом або розпадається або перетворюється на федерацію.
Імперія – складна держава, яка включає головну державу (метрополію) та її колонії.
Державний режим – сукупність засобів, прийомів реалізації державної влади, що відображає її характер і зміст з точки зору співвідношення демократичних та авторитарних засад.
Форма державного режиму має такі ознаки:
характеризує можливість участі громадян в реалізації державновладних повноважень;
забезпечує реалізацію прав і свобод людини і громадянина у процесі здійснення органами державної влади своїх повноважень;
характеризує співвідношення правових і організаційних (неправових) способів здійснення владних функцій;
визначає відношення між владою і населенням;
характеризує стан законності і правопорядку в державі.
Види державного режиму:
Демократичний режим – державна влада здійснюється в інтересах більшості населення методами, що забезпечують додержання громадських і політичних прав людини.
Недемократичний режим (авторитарний, тоталітарний та ін.) – державна влада здійснюється більш жорстокими методами шляхом порушення прав людини та усунення можливостей для вільного виявлення інтересів груп населення.
Тоталітарний режим – це сукупність таких засобів, прийомів і способів реалізації державної влади, за яких уся життєдіяльність суспільства і кожного окремого громадянина (особи) абсолютно регламентована: влада на всіх рівнях формується закрито однією особою чи кількома людьми з правлячої верхівки, не контролюється населенням, немає жодної можливості для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення; найменші вільності негайно придушуються усіма засобами, аж до прямого насильства, існує однопартійна система, звичним є грубе втручання в особисте життя людини і громадянина.
Авторитарний режим – це така сукупність засобів, прийомів, способів реалізації державної влади, за яких вона концентрується в руках правлячої верхівки, допускається деяке розмежування політичних сил, легальні можливості через представницькі органи чи громадські об”єднання відстоювати інтереси певних верств населення. Проте коли така поляризація політичних сил надто антагонічна, тоді включається механізм дії реакційного закону чи пряме насильство.
За іншими ознаками, демократичні режими класифікуються на: демократично-ліберальний, демократично-радикальний, демократично-консервативний та ін. Серед недемократичних розрізняють: військово-поліцейський, фашистський, расистський, терористичний, диктатуру певної партії, класу, іншої групи чи прошарку в соціально неоднорідному суспільстві та ін.
Таким чином, форма держави характеризується відповідною організацією і реалізацією публічної влади, взаємозв”язком держави з особою та громадським суспільством.
