Змістовний модуль 5

Тема 15. Правові відносини Тезисний конспект лекцій

В великій кількості суспільних відносин особливе місце займають правові відносини. Вони характеризуються такими ознаками:

вони належать до ідеологічних відносин, так як виникають у свідомості людей;як правило (крім відносин по вирішенню справ на основі аналогії права), вони виникають на основі права;вони завжди характеризуються особливою формою взаємозв’язку між суб’єктами (права – обов’язки); виконання суб’єктами своїх прав і обов’язків забезпечується державою (державний примус);вони можуть виникати лише з волі суб’єктів.

Правове відношення – це передбачене гіпотезою юридичної норми ідеологічне суспільне відношення, яке виражається у взаємних юридичних правах і обов’язках суб’єктів права.

Оскільки завжди виникає питання про співвідносність правових норм і тих відносин, що складають фактично (де юре, де факто); то потрібно звернутись до таких понять як юридичний і фактичний зміст правовідносин.

Юридичний зміст – це здійснювані в нормах права суб’єктивні права та юридичні обов’язки їх учасників.

При цьому під суб’єктивним правом розуміється міри можливої поведінки, що належить уповноваженій особі і яка забезпечується відповідними юридичними обов’язками інших осіб.

Юридичний обов’язок – це покладена на зобов’язану особу і забезпечувана можливість застосування засобів державного примусу міра необхідної поведінки, яку вона зобов’язана здійснювати в інтересах уповноваженої особи.

Фактичний зміст правовідносин – це реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

В залежності від певних ознак правовідносини поділяються на такі види:

1. За індивідуальним спрямованістю норм права:

а) регулятивні – тобто суб’єкти правовідносин здійснюють правомірну поведінку;

б) охоронні – вони виникають з факту неправомірної поведінки суб’єктів як реакція держави на таку поведінку.

2. За індивідуалізацією суб’єктів:

а) відносні (точно визначені права і обов’язки всіх учасників правовідносин);

б) абсолютні – точно визначається лише носій суб’єктивного права, а всі інші зобов’язані не чинити перешкод у здійсненні ним своїх прав.

3. За галузями норм права: державно-правові; цивільно-правові; кримінально-правові тощо.

4. За кількістю суб’єктів:

а) прості – в правовідношенні лише 2 суб’єкти;

б) складні – в правовідношенні 3 і більше суб’єктів.

5. За розподілом прав і обов’язків між суб’єктами:

а) односторонні – одна сторона має лише права, а друга – обов’язки;

б) двосторонні – кожне із сторін має і права і обов’язки.

6. За характером дій суб’єктів:

а) активні – вчинити певну дію;

б) пасивні – утримання від певних дій.

7. За характером волевиявлення сторін:

а) договірні – потрібна згода між суб’єктами;

б) управлінські – один суб”єкт наділений правомочностями відносно інших.

Суб’єкти права – це учасники правовідносин, що мають права і обов’язки.

Вони мають мати правосуб’єктність (правоздатність і дієздатність).

Правоздатність – мати певні права і обов’язки.

Дієздатність – своїми діями набувати і здійснювати права і обов’язки.

Іноді в склад правосуб’єктності включаються і деліктоздатність – тобто здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення.

Суб’єкти права:

а) фізичні особи (громадяни цієї держави, громадяни інших держав (іноземці); біпатриди (подвійне громадянство); апатриди (особи без громадянства);

б) організації та об’єднання (державні і недержавні);

в) соціальні спільності (держава в цілому, народ, нація, адміністративно-територіальні одиниці, трудові колективи тощо).

Об’єкт правовідношення – це певні соціальні блага, з приводу яких суб”єкти вступають в правовідносини (засоби виробництва, предмет споживання, продукти інтелектуальної творчості тощо).

3. Юридичні факти – це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов”язують виникнення, зміну або припинення правових відносин.

4. За ознаками юридичні факти поділяються на такі групи:

1. за юридичними наслідками:

а) правоутворюючі – на основі них виникають права і обов’язки (наприклад, досягнення певного віку дає право бути обраним народним депутатом, президентом);

б) правозмінюючі – збільшують або зменшують обсяг прав і обов’язків (наприклад, обрання президентом збільшує компетенцію);

в) правоприпиняючі – ліквідують певні права і обов’язки (наприклад, звільнення з певної посади анулює всі правомочності).

2. За складом:

а) прості – один юридичний факт породжує юридичні наслідки;

б) складні – сукупність юридичних фактів породжує права і обов’язки.

3. По тривалості в часі:

а) одноактні – одноразовий акт породжує правовідносини;

б) триваючі – тривалі ознаки породжують права і обов’язки.

4. По відношенню до волі суб’єктів:

а) події – незалежно від волі суб’єктів;

б) дії – по волі суб’єктів.

Як юридичні факти можуть виступати правові презумпції.

Презумпція – це припущення про наявність або відсутність певних фактів.

Правова презумпція – закріплене в законі припущення про наявність або відсутність юридичних фактів.