58. Виконання договору перевезення вантажу

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправни­ком) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'я­зується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 ЦК України). Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, оскільки перевізник зобов'язаний скласти та видати відправнику відповідний документ про прийняття вантажу до перевезення. Цим документом може бути транспортна накладна, коносамент або ін­ший документ, передбачений транспортним статутом або кодексом.

Проте належне виконання договору перевізником обумовлене дотриманням ним ряду умов, що випливають безпосередньо зі статуту (кодексу) і необхідні для нормального початку та завершення перевізного процесу. Це, зокрема, стосується стану перевізних засобів. За транспортним законодавством, перевізник повинен подавати під навантаження справні вагони й контейнери, придатні для перевезення певного вантажу, очищені від залишків вантажу і сміття, а в необхідних випадках — промиті та продезінфіковані. При морських перевезеннях вантажів перевізник повинен заздалегідь, до початку рейсу, привести судно в морехідний стан. Такий самий обов’язок перевізника передбачено правилами, що діють на річковому та автомобільному транспорті. У поняття придатності рухомого складу включається і вимога щодо належного опломбування перевізних засобів. Перевізник повинен забезпечити цілість і схоронність прийнятого до перевезення вантажу. Цей обов’язок виникає з моменту одержання перевізником вантажу до перевезення і до видачі його одержувачеві у пункті призначення. Перевізник повинен своєчасно виконати свій обов’язок по доставці вантажу до пункту призначення та видачі його одержувачеві. Строки доставки встановлюються транспортними статутами (кодексами) або правилами перевезення. Якщо строк доставки у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право визначити його у договорі. Нарешті, у пункті призначення перевізник повинен видати вантаж одержувачеві, зазначеному в транспортному документі. Видача вантажу одержувачеві — завершальний процес перевезення. Перевізник повинен повідомити одержувачеві про прибуття вантажу на його адресу. 

59. Відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання договору перевезення вантажу

Один з основних обов’язків перевізника полягає в забезпеченні збереження його вантажу. Даний обов’язок починає діяти після прийняття вантажу і діє до видачі вантажу вантажоодержувачу. Умови відповідальності:Наявність шкоди.Протиправна поведінка.Причинний зв’язок між шкодою та поведінкою.Наявність вини.

Шкода полягає у втраті, пошкодженні або нестачі вантажу.

Втрата вантажу – це фактична неможливість видачі вантажу одержувачу після спливу строку доставки.Нестача вантажу означає, що перевізник віддає йому одержувачу по кількості місць або ваги в меншому розмірі ніж вказано в проїзному документі.Нестача вантажу можлива в 2-х випадках:Крадіжка під час перевезення.Недовантажили.

Псування – це хімічні або біологічні зміни вантажу.

Пошкодження вантажу – це механічні зміни вантажу, які призвели до погіршення його стану. Відповідальність заснована на принципі вини, тобто перевізник не відповідає за шкоду, яка сталася внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти і усунення яких від нього не залежало. Такими обставинами є:

• Випадок.

• Непереборна сила.

• В наслідок захвату судна.

• Випадковості на морі.

Процес встановлення відсутності вини перевізника передбачає перш за все виявлення конкретної події або явища, які викликали незбереження вантажу. В ЦКУ збережений принцип обмеженої відповідальності перевізника, тобто перевізник відповідає лише за фактичні втрати: *У разі пошкодження вантажу – в розмірі суми на яку зменшилась собівартість. *В разі втрати вантажу – в розмірі суми вантажу, який втрачений. *Якщо в наслідок пошкодження вантаж не можна використовувати за призначенням, одержувач має право відмовитись від вантажу і вимагати відшкодування за втрату вантажу.

Вартість втраченого вантажу може визначатися або на підставі договору перевезення або на підставі попереднього договору.

Перевізник звільняється від відповідальності, якщо буде встановлена вина відправника або одержувача.

Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрачанні відбулось через природні властивості вантажу або існували недоліки тари або упаковки.

Якщо вантаж прибув у несправних вагонах, контейнерах, трюмах з непошкодженими пломбами відправника доводити вину перевізника покладається на відправника або одержувача. Перевізник несе відповідальність за прострочення доставки вантажу, якщо не доведе, що прострочення сталося не з його вини. Відповідальність за дане правопорушення настає у вигляді сплати неустойки. А якщо таке прострочення призвело до псування вантажу, то крім неустойки іна сплачується вартість шкоди.

Відносно виконання договору перевезення, обов’язковим є пред’явлення претензій. Позов пред’являється в місячний строк з моменту повної або часткової відмови перевізника у задоволенні претензій.Строк позовної давності 1 рік.Крім відповідальності перевізника існує також відповідальність відправника та одержувача, вони відповідають за несвоєчасне розвантаження або навантаження транспортних засобів, які призвели до їх простою.Відправник також відповідає за пред’явлення вантажу абороненного до перевезення.Власник вантажу несе відповідальність за збитки, які заподіяні транспортному засобу вантажем, особливі властивості якого не були застережені відправником.