108. Відповідальність за шкоду, завдану малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами .

Відповідальність за деліктними зобов’язаннями можуть лише особи, які здатні керувати своїми діями і правильно оцінювати їх наслідки. Така здатність виникає з 14 років. Особи, віком до 14 років, визнані законом як неделіктоздатні. Але шкода, заподіяна такими особами, підлягає відшкодуванню.

Шкода, завдана малолітньою особою відшкодовується її батьками або опікуном, або іншою ФО, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої дитини (патронатне виховання). Ці особи відшкодовують шкоду за умови, що вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання і нагляду за малолітньою особою. Якщо дитина перебувала під час заподіяння шкоди під наглядом навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, то шкода також відшкодовується цими установами. Умовою відповідальності батьків, опікунів або установ є їх власна винна поведінка. При цьому, поняття вини батьків, опікунів трактується більш ширше, ніж поняття вини установ. Під виною батьків або опікунів необхідно розуміти як нездійснення необхідного нагляду за дітьми, так і безвідповідальне відношення до їх виховання або неправомірне використання своїх прав по відношенню до дитини, результатом якого стала неправильна поведінка дітей. Батьки можуть довести свою невинуватість тільки при наявності поважної причини (довготривалі відрядження).

Відповідальність батьків наступає незалежно від того, чи проживають вони разом чи окремо. Але той хто проживає окремо може довести, що він не приймав участі у вихованні дитини по вині іншого (передбачено ЦКУ). Особливо вирішується питання про відповідальність батьків, які позбавлені були батьківських прав. Закон враховує, що зазвичай, підставою для позбавлення батьківських прав є порушення батьківського обов’язку (жорстоке поводження, ухилення від виконання обов’язків тощо). Вказана поведінка батьків негативно впливає на дітей, в силу чого виникає між неправомірною поведінкою дітей і шкодою, заподіяною третій особі. З іншої сторони, такі батьки позбавлені батьківських прав, тому не мають можливості приймати участь у вихованні дитини. А тому законодавець обмежує відповідальність таких батьків 3-річним терміном з моменту позбавлення батьківських прав.

Що стосується вини навчальних або лікувальних закладів, то протиправна поведінка може проявлятись в нездійсненні ними відповідного нагляду. За низький рівень виховної роботи такі особи деліктної відповідальності не несуть. Якщо буде доведено, що спричинення шкоди було по вині установи та батьків, які неналежним чином виховували дитину, то шкода відшкодовується за принципом часткової відповідальності. Розмір часток визначаються за рішенням суду. Принцип часткової відповідальності діє і в тих випадках, коли шкода спричинена кількома малолітніми, що походять від різних батьків або знаходяться під опікою різних осіб. Це пов’язано з тим,що самі відповідачі не є безпосередніми заподіювачами шкоди. Оскільки відповідальність батьків або опікунів настає за їх власну поведінку, то їх обов’язок не припиняється при досягненні дітьми повноліття, хоча закон допускає можливість того, що обов’язок відшкодування шкоди з часом може бути відшкодована заподіювачем. Має бути 4 умови одночасно:

• Шкода має бути спричинена життю і здоров’ю особи.

• В якості осіб, які відповідали за шкоду, були лише ФО.

• Якщо відповідач визнаний неплатоспроможним або помер.

• Сам заподіювач став повністю дієздатним і має кошти для відшкодування.

Переведення здійснюється за рішенням суду. Відсутність однієї умови унеможливлює переведення.

Неповнолітні несуть відповідальність за спричинену шкоду на загальних підставах, але закон враховує, що неповнолітні у такому віці не можуть самостійно відшкодувати шкоду у зв’язку із відсутністю у них достатніх коштів. До уваги береться і те, що у цьому віці поведінка дітей визначається виховним впливом батьків. В даному випадку батьки або піклувальники нестимуть субсидіарну відповідальність (додаткову). Вина батьків полягає в неналежному вихованні і в неналежному догляді за дітьми. Особливість даного делікту полягає в тому, що обов’язок по відшкодуванню шкоди батьками припиняється при досягненні неповнолітнього повноліття або коли він стане власником майна, достатнього для відшкодування. У разі, коли особа набула повної цивільної дієздатності до настання повноліття, вона відшкодовує шкоду на загальних підставах самостійно. ВИНЯТКИ: якщо була згода батьків на набуття повної дієздатності – відповідальність буде субсидіарна (дозвіл на трудовий договір, зайняття підприємницькою діяльністю неповнолітнім).

Громадяни, які визнані в судовому порядку недієздатними, не лише не можуть самостійно вчиняти правочини, але й вони не являються суб’єктами відповідальності. Спричинена ними шкода відшкодовується або їх опікунами або установами, які здійснюють нагляд за цими особами. Під виною опікунів і цих установ вважають неналежне виконання обов’язків по здійсненню нагляду за недієздатними. Відповідальність опікуна чи установи настає за їх винні дії, тому покладений на них обов’язок по відшкодуванню шкоди не припиняється при поновленні дієздатності заподіювача шкоди. Із загального правила існує ВИНЯТОК: відшкодування можна покласти на самого недієздатного при наявності 2 умов:

• Опікун помер або немає достатніх коштів

• Якщо недієздатний має такі кошти

Дане питання вирішується лише в судовому порядку у винятковому випадку з врахуванням майнового стану потерпілого і заподіювача шкоди.

Що стосується відповідальності обмежено дієздатних, то вони відповідають на загальних підставах.

Спричинення шкоди особою, яка в момент спричинення знаходилась в такому стані, коли не могла усвідомлювати або керувати діями. Це може бути спричинено непритомним станом або станом афекту. За загальним правилом ці особи звільняються від відповідальності. ВИНЯТКИ:

• Заподіювач шкоди не звільняється, якщо він сам себе довів до такого стану шляхом зловживання спиртних напоїв, наркотичними або токсичними засобами.

• Суд може покласти обов’язок по відшкодуванню шкоди, яка спричинена життю або здоров’ю потерпілого на заподіювача шкоди з врахуванням майнового стану потерпілого і заподіювача шкоди.

• Обов’язок по відшкодуванню шкоди може бути покладений не на самого заподіювача шкоди, а на його дружину, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей, якщо вони знали про психічний розлад заподіювача, але не вжили заходів щодо запобігання шкоди (мають проживати разом – в одній квартирі, будинку!!!!!!!!).