124.Поняття заповідального відказу та покладання.

Заповідач вправі зробити розпорядження, що стосуються організації похорону, увічнення його пам'яті; розпорядження його особистими паперами.

Заповідальний відказ (легат) — це покладення на спадкоємця обов'язку передати третім особам (відказонабувачам) у власність або за іншим речовим правом майнове право або річ, що входить або не входить до складу спадщини. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини.Покладення на спадкоємця інших обов'язків передбачає покладення обов'язку щодо вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема, щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця й форми здійснення ритуалу поховання, або щодо вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети (це є різновид заповітного розпорядження — покладення).

125. Скасування та зміна заповіту

1. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.

2. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

3. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

4. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.

5. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.

6. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.

7. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку ( 491-2011-п ), затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Зміна заповіту провадиться шляхом подачі відповідної заяви в нотаріальну контору. Скасування його здійснюється або шляхом посвідчення нового, більш пізнього за датою заповіту, який скасовує попередній, або шляхом подачі в нотаріальний орган заяви про скасування засвідченого раніше заповіту без заміни його іншим. Якщо виявляться протиріччя між декількома заповітами однієї особи, то розпорядження заповіту, складеного пізніше інших, вважаються такими, що скасовують суперечні їм розпорядження всіх попередніх заповітів.

Право заповідача на скасування та зміну заповіту визначено статтею 1254 ЦК України. Зміна й скасування заповіту — право заповідача, яке може бути здійснене тільки ним особисто. Заповідач має право змінити чи скасувати складений ним заповіт у будь-який час, не зазначаючи при цьому причин його зміни чи скасування. Для зміни чи скасування заповіту не вимагається будь-чия згода, утому числі осіб, призначених спадкоємцями в скасованому чи зміненому заповіті.

Заповіт може бути скасований шляхом складання нового заповіту або поданням заяви про його скасування нотаріусу, який посвідчив заповіт. Зміна заповіту можлива складанням нового заповіту, в якому заповідачем будуть скасовані чи змінені окремі розпорядження попереднього заповіту. У будь-якому випадку більш пізній заповіт скасовує попередній повністю або в частині, в якій він йому суперечить. Якщо раніше складеним заповітом спадкодавець розпорядився лише частиною майна, а більш пізнім заповітом розподілив його другу частину, то такі заповіти після смерті заповідача будуть чинними обидва.

Скасування заповіту шляхом складання нового є остаточним, тобто заповіт, скасований більш пізнім заповітом, не поновлюється, якщо пізніше складений заповіт потім скасований шляхом подання заяви. Аналогічне правило діє і тоді, коли пізніше складений заповіт згодом буде визнаний недійсним. Винятки з цього становлять випадки, коли пізніше складений заповіт був складений дієздатною особою, однак у момент, коли вона не розуміла значення своїх дій та не здатна була ними керувати (ст. 225 ЦК України), а також складений особою під впливом насильства (ст. 231 ЦК України). Такі обставини встановлюються в судовому порядку, і хоча такий заповіт визнається недійсним, то попередній заповіт зберігає чинність.

Справжність підпису на заяві про скасування або зміну заповіту має бути нотаріально засвідчена.

Заповіт може бути недійсним із самого початку його складання або стати таким згодом з настанням певних обставин. Заповіт є недійсним із самого початку його складання у випадках: якщо заповідач недієздатний на момент складання заповіту; якщо при здійсненні заповіту не дотримана встановлена законом форма; якщо заповідальне розпорядження суперечить закону, однак цьому випадку відповідають лише незаконні розпорядження — законні залишаються в силі. При зазначених умовах заповіт є абсолютно недійсним, тому визнання такого заповіту недійсним судом згідно зі ст. 215 ЦК не потрібне.

Заповіт, дійсний на момент його складання, може згодом стати недійсним або втратити силу у випадках:

• якщо призначений у заповіті спадкоємець помре до відкриття спадщини;

• якщо призначений у заповіті спадкоємець на момент відкриття спадщини втратить здатність бути спадкоємцем.

Заповіт втрачає силу у випадку пропуску строку на прийняття спадщини, за винятком випадків фактичного прийняття спадщини. Заповіт може бути визнаний недійсним не повністю, а частково. Тому недійсність його окремих розпоряджень не має наслідком недійсності його в цілому (ст. 1257 ЦК). Право на пред’явлення позову про недійсність заповіту мають зацікавлені особи, частіше — спадкоємці за законом. Такий позов може бути поданий до суду тільки після смерті заповідача.