5. Свобода договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні до­говору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законо­давства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Свобода договору знаходить своє відображення в таких аспектах:

*у визнанні фізичних і юридичних осіб вільними в укладанні договору. При цьому примус до укладання договору не допускається, за винятком випадків, коли обов'язок укласти договір передбачений законом або добровільно прийнятим зобов'язанням;

*сторони мають право самостійно визначати умови договору, але ці умови не повинні суперечити закону. Наприклад, договір комі­сії, згідно зі ст. 1011 ЦК, може бути лише оплатним, а тому сторони не вправі укласти договір безоплатної комісії.

*фізичні та юридичні особи вільні у виборі контрагента за до­говором;

*у процесі досягнення домовленості сторони є юридично рів­ноправними одна до одної

*сторони мають право укладати договір, у якому містяться елементи різних договорів, передбачених законом;

*сторони мають право вести переговори з метою досягнення домовленості будь-якими правовими способами і без обмеження в часі;

*якщо умови договору не визначені сторонами або диспозитивною нормою, то відповідні умови визначаються звичаями ділового обороту.

7. Поняття та значення договору купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу- це домовленість за якою одна сторо­на (продавець) передає або зобов'язується передати певну річ у влас­ність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.Ознаки договору купівлі-продажу: консенсуальний (реальний), двосторонній, оплатний.

1. Є договір спрямований на передачу майна у власність;

2. даний договір є завжди оплатним договором — при набутті майна у власність покупець сплачує за нього продавцеві ціну обумовлену в договорі;

3. Є договором двостороннім — зумовлений взаємне виникнення у кожної із сторін П і О. З укладенням такого договору продавець приймає на себе О передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її передачі;

4. реальний — коли передача товару продавцем є підставою для укладення договору купівлі— продажу;

5.консенсуальним — коли сторони досягли домовленості між собою стосовно істотних умов договору і продавець зобов'язується передати покупцеві товар. П і О у сторін виникають з моменту досягнення ними згоди щодо істотних умов договору;

6. сторонами договору є продавець і покупець;

7. мета договору — перенесення права власності на річ, яка є товаром, покупцеві;

8. належить до традиційних договорів у цивільному праві;

9. змістом якого є переміщення матеріальних благ у товарній формі; 10. поіменовані договори — можливість укладення яких прямо передбачена ЦКУ.