Питання для самоконтролю

1. Яка роль нововведень у розвитку виробничих колективів?

2. Яка суть і призначення тестів?

3. Опитування як метод збирання соціологічної інформації.

4. Які види документів та їх класифікація?

5. У чому полягає соціологічний експеримент, його спрямування та етапи проведення?

6. Які способи обробки первинної і соціологічної інформації?

7. Охарактеризуйте особливості анкетування.

8. Соціальний експеримент, його призначення.

9. Значення анкетування та її структура.

Бібліографічний список

1-15, 21, 31, 37, 40.

4. Методичні РЕКОМЕНДАЦІЇ до практичних занять

Практичне заняття № 1

Тема заняття: Соціологія праці як галузь соціологічної науки. Історія розвитку соціології праці

Мета заняття: визначити основні етапи розвитку соціології праці та уяснити зміст ідей відомих науковців

Обладнання: методичні вказівки до виконання практичної роботи, хронологічні таблиці розвитку основних ідей соціології праці

План

1. Визначити особливості соціальних поглядів на працю на різних етапах розвитку соціології як науки.

2. Проаналізувати дані хронологічних таблиць.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

У розвитку соціології праці виділяють три періоди: донауковий (ІІІ ст. до н.е. – ХVІІІ ст. н.е.), класичний (ХІХ ст. – початок ХХ ст.) і сучасний (починається у 20-ті рр. ХХ ст.). Значним досягненням наукової думки (з точки зору соціології праці) було відкриття вкрай низької продуктивності рабської праці і притаманного їй явища рестрикціонизму (свідомого стримування продуктивності).

Загалом поява перших елементів наукового знання стає можливим у зв’язку з розвитком суспільного поділу праці. Особливо велике значення для виникнення науки мало відокремлення розумової праці від фізичної, коли з’являється категорія людей, що професійно займаються розумовою діяльністю. Спроби створення теорій про працю належать уже Демокриту, Платону, Аристотелю. Є чимало матеріалів, що свідчать про їх намагання розтлумачити сутність праці, явищ і процесів, пов’язаних з нею. Проте наука на той час обмежувалася фіксацією подій у просторі й часі і не вникала в глибинні механізми їх виникнення. Так, давньогрецький філософ-матеріаліст Демокріт (460-370 рр. до н.е.) вивчав значення поділу праці для розвитку суспільства і наукового знання, трудову діяльність та деякі явища, пов’язані з нею. Головною заслугою Демокріта в соціально-пізнавальному плані є розробка концепції походження і розвитку людини, котра заради досягнення загального блага має підкорятися суспільним законам. Геракліт (520-460 рр. до н.е.) залежно від співвідношення в людях здорового глузду та потреб поділяв їх на дві групи. Перша група-це люди, в поведінці яких розум панує над потребами. Вони керуються насамперед здоровим глуздом і, якщо це необхідно, здатні відмовитися від нерозумних потреб. Натомість рабами своїх потреб є представники другої групи. Видатний давньогрецький філософ Платон (427-347 рр. до н.е.) вважав, що кожній людині притаманні розум, афекти і пристрасті, але їх співвідношення в кожної людини різні. Перевага розуму над пристрастями досягається здебільшого навчанням і вихованням. А коли людина сама не може побороти власні пристрасті, то стають необхідними держава та закони. Платон перший установив закон «гармонічного розмаїття праці», згідно з яким розмаїттю потреб людей відповідає розмаїття схильності до праці і розмаїття видів праці.

Радикально змінюється ставлення до праці. Протестантизм уперше працю підносить на щабель вищих релігійних цінностей. І якщо Мартін Лютер (1483-1546) і Жан Кальвін (1509-1564) у своїх ученнях наповнюють працю релігійно-моральним змістом і здійснюють цим самим духовний переворот у сприйнятті праці, то відомий шотландець Адам Сміт (1723-1790) створює систематизоване вчення про поділ праці і здійснює теоретичний переворот. Він запропонував навіть сам цей термін і, з’ясовуючи суспільну взаємозалежність людей, виходив із поділу праці та необхідності обміну її продуктами. А. Сміт уважав, що поділ праці – результат не чиєїсь мудрості, а схильності людської природи до торгівлі та обміну одного предмета на інший.